Двоє чоловіків зібралися ввечері в кабінеті короля Ремір. Один з них був, як можна здогадатися, королем, а другий - його придворним магом і найкращим другом.
Його величність - молодий, худий, якщо не худий, високий чорнявий чоловік з породистим, але негарним особою, яка перебуває, здається, з одних гострих кутів, похмуро дивився на свого приятеля, невисокого, витонченого, симпатичного шатена, в яскраво-блакитних очах якого ховалися смішинки.
Великий, але затишний кабінет тонув у вечірніх тінях. Добре було висвітлено тільки стоїть біля палаючого каміна стіл, за яким і зібралися посутінкувати ці двоє. Вони сиділи в зручних кріслах біля столу, на якому красувалися пляшки всіх розмірів і страви з різноманітними закусками. Але жоден з них не піддався спокусі: вся ця розкіш залишалася незайманою. Розмова йшла занадто серйозний, і невирішені питання відбивали всякий апетит як у одного, так і в іншого.
Що робити, розуму не прикладу, - скаржився шатен, - Якби вона була просто дура ...
Дура-королева може погубити королівство, - вагомо упустив король.
Маг його підтримав:
Може. Якщо просто дура. А ця обов'язково погубить, - він важко зітхнув, - Вона як зомбі, просто не запам'ятовує те, що говорять їй інші. Повторює все за своїм татусем напам'ять. У мене таке відчуття, що, коли вона відкриває рот, я чую його голос. Герцога з нею немає, а вона все одно вимовляє тільки те, що він пхнув їй в голову. Та ще й наполягає на своєму. Як шарманка повторює одне і те ж хоч тисячу разів, поки абонент не окосеет і не погодиться.
Він знову зітхнув і опустив руки в жесті безсилля.
Тарг, треба визнати, наш план не працює. Я вже два місяці б'юся, і все без толку. За решту чотири до весілля, які ми виторгували, я не зможу нічого змінити. Достукатися до її розуму - згубна затія.
Король не втрачав надії.
Але хоч щось хороше в Аліенора є?
Маг розвів руками.
А як же! Вона приголомшливо красива, та ти і сам бачив на заручини.
Ну. не знаю. Фігура, звичайно, хороша. Але у неї таке тупе вираз обличчя ... Все-таки я вважаю за краще мати справу з жінкою, а не з колодою.
Маг невесело посміхнувся.
Тобі б тільки чіплятися. Можна подумати, твої коханки - світочі інтелекту. Так, мало не забув. Є ще одна перевага: Аліенора чудова вишивальниця. Під керівництвом своєї няні вишила портрет свого батюшки, та так, як не кожен художник фарбами зуміє. Тепер вишиває твій портрет, копіює з того, що висить у великій вітальні.
Король, а брюнет саме їм і був, невдоволено пересмикнув плечима.
Тільки цього шедевра мені і не вистачало. Я не настільки високої думки про власну зовнішність, щоб радіти зайвому портрету, та й вишивка - не мій улюблений вид мистецтва. Давай краще про справу. Що її нянюшка? Вдалося перевербувати цю жінку?
Маг знизав плечима:
Вдалося, та що з того? Вона ніякого впливу зробити не може. Сама плаче від того, що стало з її вихованкою. Каже, раніше вона така була. Не знаю, що зробив герцог зі своєю дочкою, тільки тепер це не людина, а механічна лялька із заданою програмою. І це зараз, коли її вдалося відірвати від рідної, так би мовити, грунту. Навколо твоєї нареченої суцільно наші люди, які намагаються їй вселити більш підходящі для королеви ідеї, якось вплинути в потрібну нам сторону, але зрушень ніяких. А після весілля сюди прибуде радник її батька зі статс-дамою і тоді з Аліенора взагалі неможливо буде впоратися.
Король відкинувся в кріслі і затарабанив пальцями по підлокітнику:
Підіб'ємо підсумки: через чотири місяці я повинен буду одружуватися на цій красуні-вишивальниці з мозком, запрограмованим її батьком, який спить і бачить, як би сісти на мій трон.
Він витягнув руку, налив собі темного тягучого вина, але не став його пити, а продовжив промову:
Я вже сто разів прокляв угоду, яку примудрився зробити висновок мій батько. Якби він тоді не пішов на поступки, мені б зараз не довелося віддуватися, а в той час війну ми могли б і виграти. Одружитися на Аліенора - все одно що покласти голову на плаху. А відмова від шлюбу так і так призведе до війни, чого герцог і домагається. Головне, навіть отруїти дуру не має сенсу. Якщо вона помре, війна тим більше буде, а ми до неї не готові.
В голосі шатена чулася неприхована жалість. Почуття, яке підданий не має право відчувати до короля.
Ну навіщо ти так ...
Думаєш, я б на це не пішов? Отруїв би як щура і ні миті не відчував докорів сумління! Для мене вона не людина, а диявольська міна, підведена під мій трон. Хоча ти правий, труїти жінку ... Негарно якось. Не по-королівськи. Краще задушити. Ні, серйозно, я абсолютно не уявляю, що в цій ситуації можна зробити. За договором я повинен одружитися і протягом п'яти років забезпечити країну спадкоємцем за допомогою цієї неосудною. Договір доведеться виконувати, хоча для мене це самогубство, - він хруснув кісточками пальців і продовжив злим голосом, - З спадкоємцем я маю намір тягнути до останнього. Без нього затія герцога Істар приречена на провал. А у нас з'являється час хоч якось підготуватися до війни. А що ще можна зробити? Або? ...
Він втупився в обличчя свого давнього приятеля і щось здалося йому підозрілим ...
Ангер, у тебе є ідея! Я ж бачу! Ну, що ти там придумав?
Миловидний маг простягнув задумливо:
Десь ти прав, Тарг, ідея є. Сумнівна, звичайно, але в нащей ситуації і за соломинку хапаєшся. Подивися на Аліенора, вона зараз майже не людина. Знаєш, є у мене одна думка, може, вона спрацює ... Якби герцог не зробив щось з розумом своєї дочки, щоб перетворити її в покірного провідника своєї волі, я б до цього не додумався ...
Король в нетерпінні підвівся зі свого крісла і втупив в одного пронизливий погляд:
Що ти пропонуєш?
Інша сутність! - випалив маг і віддано дивився на свого сюзерена.
У короля очі вираз обличчя змінилося з похмурого на недовірливе:
Закликати в це тіло нову сутність з іншого світу.
І маг заговорив квапливо, боячись, що його переб'ють:
Розумієш, сутність кожної особистості - це розум і душа. Герцог дуже активно впливав на сутність своєї дочки, і розум, і душа пошкоджені дуже сильно, тому замістити їх іншими досить нескладно. В іншому випадку це було б абсолютно неможливо.
Практичному і конкретному королю були потрібні подробиці:
Який сутністю ти збираєшся замінити Аліенора?
Маг байдуже знизав плечима.
Який вдасться. Ну, не зовсім так, але ... Це буде сутність жінки з іншого світу, інакше не вийде. Наших жінок краще не чіпати, вони все міцно пов'язані з реальністю і при перенесенні ми отримаємо просто два трупа. А ось інший світ ... Тут діятимуть інші закони. Я планую, що це буде жінка її років, нічим не пов'язана в своєму світі і перенесена в наш в момент смертельної небезпеки, на межі загибелі. Тобто в її світі вихідне тіло загине в будь-якому випадку, навіть без нашого втручання. Це умови успішного перенесення. А ми отримаємо замість ненормальною Аліенора умовно адекватну жінку. Тіло той же, особистість інша.
І чим вона буде краще?
Маг зауважив, що недовірливий тон короля змінився зацікавленим.
Будь-яка буде краще, ніж Аліенора. По-перше, вона буде нормальна, це найголовніше. Крім того, вона ні з ким не буде заздалегідь пов'язана, впливати на неї зможемо тільки ми. Сподіваюся, мені ти довіряєш?
Король з сумнівом зітхнув, але відповів:
Дякуємо. Так ось, вона нам буде вдячна за порятунок від смерті. Тим більше що ми перенесемо її в тіло красивої жінки, нареченої короля. Дамо їй забезпечене життя, високий статус та ще прекрасного чоловіка на додачу.