Дія роману «Три корони» відбувається в Англії в XVII столітті за часів правління відчайдушного Карла Другого Стюарта. В силу обставин король змушений віддати племінницю Марію заміж за що викликає у красуні нареченої огиду своєю потворністю і манією величі голландського принца Вільгельма Оранського. Чи виконає Марія заповітну мрію чоловіка - якщо стане королевою, - поступиться йому корони Англії, Шотландії та Ірландії?
НАЛАШТУВАННЯ.
Король як і раніше проводив вечори з леді Кастлмейн - обставина, яка змушувала багатьох городян похитувати головами і шукати відповіді на запитання про можливість подружнього щастя для юної португальської принцеси; її наречений мав славу самим чарівним принцом в світі, а тому давав привід згадувати про легке характер, дотепності, терпимості, м'якості, і, на жаль, чуттєвості його діда, французького монарха Генріха Четвертого, майже сорок років тому учти фанатиком Франсуа Равільяком.
Святкові церемонії, маскаради і вуличні ходи доставляли величезне задоволення жителям Лондона - вони від душі дякували короля, який зумів розвеселити Англію після стількох років похмурого пуританського правління. Городяни сміялися, палили опудала колишніх героїв і радісними криками вітали свого некрасивого, але чарівного повелителя, який прогулювався в компанії таких же відчайдушних веселунів, як він сам. Серед придворних були і дами, і саме жіноча половина свити привертала особливу увагу англійських роззяв. «Яка з них буде розважати його за вечерею, а яка - після?» - з однієї і тієї ж поблажливою посмішкою питали один одного лондонці. Розповіді про його любовні пригоди передавалися з вуст у вуста і при цьому майже ніколи не повторювалися. Він був невтомний, як Дон Жуан. І ось - наречена з Португалії. Могла вона розраховувати на мирне сімейне життя?
В урочистостях не приймала участь лише одна жінка, що жила в палаці святого Якова. Анна Хайд ходила взад-вперед по своїх апартаментах, зрідка погладжувала живіт і думала про дитину, якій невдовзі належало з'явитися на світло. Вона мріяла про сина, можливе претендента на англійський трон. Її мрії мали не надто багато спільного з реальністю - особливо після того, як король обзавівся нареченою і декількома позашлюбними дітьми, які довели його повну придатність до шлюбу. Першим серед них був молодий Монмут, безпутний шибеник, якого багато - як подейкували, включаючи самого Карла, - бажали б бачити законним наступником корони. Однак такий в лінії успадкування міг опинитися дитина Анни, що і змушувало її сподіватися на безплідність португальської принцеси.
Анна підійшла до дзеркала - довгому, отражавшему її з голови до ніг, - прискіпливо оглянула себе і скривилася. Вона і в Кращі часи не вважалася красунею. Що ж, тим більше у неї причин привітати себе з вдалим заміжжям за Яковом, герцогом Йоркським, а головне - братом короля.
До кімнати увійшла служниця.
- Ваша Світлість ... - стурбованим тоном почала вона. Анна похитала головою.
- Іди геть. Коли знадобишся, покличу.
Анна махнула рукою.
- Час ще є. Ти мені не потрібна - все одно ж ти не попросиш, щоб на вулиці не шуміли.
- Ах, Ваша Світлість, там все немов з глузду з'їхали. На площі стільки народу, що того й гляди, кого-небудь задавлять. Я бачила Його Величність ... - Служниця почервоніла. - Він посміхався мені ...
Куточки губ Анни трохи піднялися - скептично, утворивши дві невеликі ямки на щоках. Слова служниці її нітрохи не здивували. Вона знала про незвичайну здатність короля дивитися на жінок таким поглядом - на всіх, будь-якого віку і стану, - що згодом тим здавалося, ніби він не менше, ніж вони, схвильований цією зустріччю. Карл був відомим тяганиною, і хоча Яків не володів настільки ж чарівним чарівністю, він був схожий на брата рівно настільки, щоб тримати в постійній напрузі свою дружину.
- Не сумніваюся, так воно і було, - холодно зауважила Анна.
- А поруч з ним їхав пане герцог ... ах, який чарівний чоловік, Ваша Світлість! І з кожним днем все більше стає схожим на свого брата.
- О, Ваша Світлість!
Блискучі очі і легкий рум'янець, що виступив на щоках служниці, дозволяли припустити, що у вільний час вона подумувала про більш тривалої зустрічі з одним з носіїв королівської родини. Може бути, Карл уже встиг мимохідь поцілувати її. А Яків?
- Герцог - вірний чоловік, Ваша Світлість. А що стосується Його Величності, то його час вийшло. Правда, подейкують, що ця португальська принцеса ...
- негідно його? - перебила Ганна. - Б'юсь об заклад, саме так відгукуються про неї все англійки.
- Ні спору, Ваша Світлість, в своїх діамантах вона виглядає чудово. Але кому б вони не пішли на користь? Подумати тільки, яких грошей коштують всі ці прикраси!
Анна знизала плечима.
- Гаразд, іди. Коли почнуться перейми, я тебе покличу.
Служниця вклонилась і вийшла. При дворі Катерина Браганской викликала таке ж підвищена увага, яке свого часу приділяли Ганні Хайд. Обставина, що дозволяло зробити висновок, що англійцям Катерина не сподобалася. Дивна річ, ці двоє чоловіків - король Англії і герцог Йоркський, в рівній мірі небайдужі до представниць жіночої статі - задовольнялися дружинами, зовні цілком пересічними. Ну, ладно ще Карл - його шлюб був обумовлений політичною необхідністю об'єднати Англію і Португалію, та до того ж Катерина привезла з собою нечувано багате придане. Але ось герцог, він-то вже точно одружився з любові, та ще з таким поспіхом, що все відразу зрозуміли, в якому становищі перебувала його наречена.
Всі права захищеності booksonline.com.ua