«Альошин рік» - ця річ коштує в творчій спадщині Юрія Третьякова особняком, тому скажу про неї кілька слів. Якщо всі інші книги Третьякова написані, як раніше повідомлялося «для середнього шкільного віку», то «Альошин рік» - книга для самих маленьких, що, на мій погляд, робить її особливо цінною. Проза для 3-5-річок це страшний дефіцит, її майже немає, тому як написати що-небудь для цього віку вкрай складно. Третьякову, на мій погляд, це вдалося блискуче - по крайней мере, своїм трьохлітками я її читаю вже по третьому разу. Поспіль. andrey1979
НАЛАШТУВАННЯ.
Він живе з бабусею, кошеням Зубастик і курми в селі Ушінке.
Альошин тато і мама поїхали далеко, де дуже холодно і маленькі дітлахи хворіють.
А тут Альоша за все життя хворів тільки два рази: раз - на кашлюк, і раз - об'ївся стиглих вишень.
Через два роки тато з мамою приїдуть і привезуть Альоші живого ведмедика.
Альоша велів бабусі написати лист, щоб привозили білого. Але якщо білого не буде, можна і простого.
А поки у нього є кошеня Зубастик і собака. Кошеня - живий, а собака - плюшева, але теж хороша.
Село Ушінка - маленька, одна вулиця простяглася вздовж дороги.
Стариков багато, а дітлахів, з ким грати, мало: Оленка та Василько. З Пашкою-комашкою майже не водилися: дуже жадібний! А братик з сестричкою, Юрик і Міла, були ще малюки і любили жити в своєму дворі. Полініного дитинці Андрюшко два місяці всього - він і зовсім нікуди не годився ...
Зате у Альоші була одна - зовсім старий. Бабуся кликала його - кум, і Альоша - кум.
З великими, з маленькими, з Зубастик, сусідським поросям, з різними комашки - з усіма Альоша дружив.
Багато в нього було різних друзів!
Добре навесні - тепло, і все вилазять на сонечко.
Спочатку земля відігрілися, вилізла з-під снігу - можна її колупати і копати ямки!
З землі вилізла травичка, з гілочок верби - білі пухнасті кульки, за ними листочки висунули з усіх нирок зелененькі носики.
Потім зі своїх будинків, де ховалися від зими, повилазили на тепло мухи, мурахи, метелики, різні комашки і комашки - почали всюди літати і повзати. Довго вони чекали, коли зима пройде і можна буде вилізти!
Кури більше не сидять в своєму темному курнику, а весь день гуляють на сонечку.
Зубастик перейшов спати за поріг - на самий пріпёк.
Іграшки теж вийшли жити у двір - набридло їм в будинку!
Відразу багато нових ігор з Олексою придумали!
Бабуся цілими днями порається у дворі і в городі.
І Альоша ходить всюди - все дивиться.
У будинку залишилися зимовий пальтечко, валянки, шапка і рукавички. Бабуся поклала їх у скриню - нехай відпочивають.
А в сараї відпочивають санки і лижі - сильно заморити за зиму!
Весна прийшла! Те все зима була, а вночі, коли Альоша спала, прийшла назовсім весна.
Сніг розмокнув, з нього вилізли назовні різні цікаві речі: кістки, натискання воронами під дерева, яка зникла лопатка знайшлася - багато всього!
Скрізь стоять великі калюжі, і струмочки течуть.
Щосили кричать горобці, радіючи весні, ворони літають і каркають веселіше, сніговий водою добре пахне.
Зубастик бігає, невдоволено підгортаючи лапки - вони у нього без калош промокають.
Зате Альоша був у нових гумових чобітках - ніяких калюж не боявся: можна в найглибшу калюжу зайти, а вони не промокають ...
Спочатку Альоша лижі і санки на поріг витягнув.
Озирнувся: кругом вода розлилася, ніде на них їздити.
Довелося санки і лижі назад в сіни затягувати.
Взяв лопатку, почав по калюжах ходити в чоботях своїх нових і в снігу колодязі робити: засунеш ногу в сніг, виймеш, а ямка вже повна води сніговий!
Найбільша і глибока калюжа розлилася від ганку до сараю.
Альоша прокопав лопаткою канавку - потекла вода з калюжі прямо на вулицю.
Вийшов Альоша на вулицю - глянути, куди його струмочок тече. Виявилося - в інший струмочок, побільше. А той - в зовсім великий струмок, який протікав по дорозі.
Пішов Альоша подивитися, куди найбільший струмок тече, та не дійшов - там калюжі глибше, ніж Альошин чоботи.
Повернувся додому і запитав у бабусі:
- Куди мій струмочок потече?
- У річку, - відповіла бабуся.
- Та вже й не знаю ... Мабуть - в океан.
- А далі океану?
Подумала бабуся і відповіла:
- Далі океану нічого немає!
Знайшов Альоша тріску, обстругав з кінців - вийшла човник.
А як чобітки з панчохами висохли, взяв Альоша човник і пустив в свій струмочок.
Попливла вона під ворота па вулицю.
Альоша за нею пішов.
В одному місці унирнул струмочок під замет, і човник теж ... Але вона з іншого боку замету виринула і далі попливла - така хоробра!
Всі права захищеності booksonline.com.ua