На іншу сторону виховного впливу праці на дітей звертав увагу В. О. Сухомлинський: «Дайте дітям радість праці! Цю радість йому несуть успіх, усвідомлення своєї вмілості і значимості виконуваної роботи, можливість доставляти радість іншим ».
Особливої уваги потребує обговорення питання теорії і методики трудового виховання дошкільників. В раніше створених роботах вони представлені переважно в рамках дисциплінарного підходу, при якому дитина залишалася лише об'єктом діяльності педагога: діти включалися в працю, але нерідко він залишався «нейтральним» (А. С. Макаренко) процесом у справі виховання.
Перераховані вище питання про сучасний стан теорії і практики трудового виховання дітей обгрунтовують актуальність проблеми і необхідність її розгляду.
В даному посібнику розкривається система трудового виховання дошкільників, що включає в себе завдання, засоби і методи керівництва дитячою працею з урахуванням поступового накопичення дошкільнятами власного досвіду участі у праці, вдосконалення навичок, зростаючого усвідомлення ними значення трудової діяльності, який спонукає включатися в працю. У посібнику реалізований вікової підхід: представлений матеріал для молодших, середніх і старших груп.
Об'єднуючись у праці з однолітками, діти набувають досвіду взаємовідносин, вчаться бачити емоційний стан однолітка, його засмучення і радість. Це спонукає до надання допомоги, підтримки, прояву гуманних почуттів: співпереживання, співчуття. Але такі можливості можуть бути реалізовані тільки при наявності певних умов: створення педагогом емоційної обстановки при організації праці дітей, демонстрації їм свою зацікавленість у майбутній діяльності, участі в ній на правах партнера, заохочення бажання дітей брати участь у спільній діяльності. Особливого значення набуває позиція педагога, в основі якої лежить визнання ним дошкільника суб'єктом діяльності. Така позиція обумовлює використання методів керівництва діяльністю дітей, всіляко враховують дитячі пропозиції, їх пошук самостійних рішень; непряме вказівку «робити так» або «дивись, як я», а пропозиція, рада, залучення в спільне обговорення, підтримка будь-яких проявів дитячої активності. Головна мета педагога - виховання у дошкільників позитивного ставлення до праці, розвиток бажання стати самостійним, вмілим, здатним протидіяти новим викликам труднощами і надавати допомогу і підтримку оточуючих в разі потреби.
Вирішення цих завдань надасть велику допомогу у формуванні особистості дитини, у вихованні морально-вольових якостей, найважливіших при визначенні ступеня його готовності до навчання в школі.
Завдання трудового виховання дошкільників
В теорії дошкільної педагогіки до теперішнього часу накопичено чимало відомостей про становлення і розвиток трудової діяльності дошкільнят, її особливості, про засоби трудового виховання, про методи ознайомлення з працею дорослих, чином трудівника, про форми організації дитячої діяльності і методикою керівництва нею. Це дає підстави стверджувати, що у вітчизняній педагогіці розроблена система трудового виховання дошкільників, що включає в себе наступні завдання трудового виховання.
• Виховання в дітях шанобливого ставлення до трудівника і результатами його праці, бажання наслідувати його в своїй діяльності, проявляти моральні якості. Вирішення цього завдання має привести до розвитку усвідомлення важливості праці для суспільства.
• Навчання дітей трудовим умінь, навичок організації та планування своєї праці, здійсненню самоконтролю і самооцінки. Вирішення цього завдання має привести до формування інтересу до оволодіння новими навичками, відчуття радості від своїх умінь, самостійності.
• Виховання морально-вольових якостей (наполегливості, цілеспрямованості, відповідальності за результат своєї діяльності), звички до трудового зусилля. Це повинно привести до формування у дітей готовності до праці, розвитку самостійності.
• Виховання моральних мотивів діяльності, які спонукають включатися в працю при необхідності. Дія цих мотивів має викликати у дитини активне прагнення до отримання якісного результату, відчуття радості від власної праці.
• Виховання гуманного ставлення до оточуючих: вміння і бажання включатися в спільну працю з однолітками, проявляти доброзичливість, активність і ініціативу, прагнення до якісного виконання спільної справи, усвідомлення себе як члена дитячого суспільства.
Слід особливо підкреслити, що завдання трудового виховання вирішуються не тільки в праці, а й в будь-якому виді діяльності, властивої дитині дошкільного віку. Трудове виховання є частиною всебічного виховання. Так, в процесі самообслуговування і господарсько-побутових робіт у дитини виховуються самостійність, культура зовнішнього вигляду, формуються мотиви, пов'язані з усвідомленням його важливості.
Працюючи в куточку природи або живому куточку, діти спостерігають за розвитком рослин, тварин. Це збагачує знання, формує уявлення про взаємозв'язок всього живого; діти вчаться порівнювати, узагальнювати, робити найпростіші умовиводи. Вони починають розуміти, для чого потрібно доглядати за рослинами і тваринами. Працюючи на городі або в квітнику, дошкільнята відчувають м'язові зусилля, відчувають м'язову напругу, «м'язову радість», у них формується звичка до трудового зусилля. Ручна праця дає масу естетичних переживань, спонукає до творчості, дозволяє дітям доставити радість іншим.
Становлення і розвиток трудової діяльності дітей
Проблемі розвитку передумов трудової діяльності в дошкільному віці і її виховних можливостей приділяли велику увагу Я. 3. Неверович і В. Г. Нечаєва. [1]
В. Г. Нечаєва [13] [2] починає обговорення процесу становлення передумов трудової діяльності з моменту переходу дитини раннього віку від процесуальних дій маніпулятивного характеру до доцільним предметним діям на основі наслідування дорослим (у віці двох років). E.H. Герасимова вводить поняття «ланцюжок послідовних дій», що здійснюються дитиною раннього віку, з яких складається трудовий процес. У віці 4 - 5 років дитина опановує цим цілісним трудовим процесом (М.В. Крулехт [12]).
Я. 3. Неверович надає великого значення оволодінню дитиною знаряддями праці, що дозволяє домагатися «доцільних змін предмета діяльності», тобто отримання продукту. В процесі діяльності дошкільник оволодіває не тільки трудовими діями, але і способами і порядком їх виконання, що впливає на розвиток впевненості в своїх силах, бажання самостійно виконати будь-які трудові операції. Дитина вчиться ставити мету і здійснювати контроль за своїми діями [12].
В. Г. Нечаєва підкреслює, що вміння ставити перед собою мету виникає у дітей в середньому дошкільному віці, чому сприяють виникають в повсякденному житті різні ситуації, найчастіше пов'язані з прибиранням іграшок і посібників, впорядкуванням ігрових куточків. Такі цілі у дітей п'ятого року життя ще короткочасні і нестійкі, для їх формування потрібні керівництво вихователя і постійна підтримка дитини в самостійній постановці мети [13].