Двічі два дібіла.
- Ох, але прибирати-то нас за що? - тоскно зітхнув Тоору, водячи ганчірочкою по столу і струшуючи крихти на підлогу.
Юджіро, спираючись про мітлу, стояв біля вікна і мовчав.
Микото, на мить зазирнувши в їдальню, тут же змотався. Тоору тут же поставив в пам'яті замітку - відчитати рудого, як тільки повернеться в гуртожиток.
Юджіро, стрепенувшись, подивився на одного і розгублено видав:
- Дивись, яблуко.
- Де? - Тоору озирнувся.
- Он, - Юджіро витягнув руку, вказуючи пальцем на дальній столик.
Тоору зітхнув і потопав у кут. Взяв яблуко і оглянув з усіх боків.
- Забув хтось, напевно. Віднесемо на кухню, може стане в нагоді.
- Ага, - відгукнувся Юджіро, знову занурюючись в меланхолію.
Тоору протер столик, поклав яблуко назад і перейшов до сусіднього. Спина боліла, та й ноги гуділи. Хотілося просто повалятися в ліжку, з гарною книгою і кухлем кави. Ну, або поговорити з Юджіро про що-небудь цікаве, посміятися, пожартувати. Тоору кинув швидкий погляд на одного - той так і стояв біля вікна, поклавши підборіддя на долоні, спираючись про мітлу.
- Юджіро. - неголосно покликав Тоору.
- М? Я не в настрої зараз.
- Що трапилося, Юджіро?
- Тоору, а ось скажи, ти хіба не хочеш провести вихідні з дівчиною?
- З дівчиною? Що за нісенітниця, Юджіро! У нас робота! Чим твоя голова забита, скажи на милість?! - Тоору упер луки в боки і грізно подивився на одного, - Я-то думав, що у нас лише Микото раздолбай.
З боку коридору пролунав крик, і в їдальню влетів вікопомний Микото. Зачинивши за собою двері, він безсило сповз на підлогу і провів долонею по лобі:
- Фух, пішов.
- Прогуливаешь. - визвірився Тоору.
- Ні, допомогти прийшов, - натягнуто посміхнувся Микото, скочивши на ноги, - Е. Юджіро, Тоору. що робити? М, м?
- Підлоги помий, - буркнув Тоору і пішов на кухню, - Юджіро, та не стій ти стовпом.
Шіходані озирнувся і хижо вишкірився, побачивши Микото:
- Хто прийшов.
Рудий поспішно забився в кут і плюхнувся на стілець:
- Я допомагати!
Юджіро презирливо пирхнув і демонстративно змахнув мітлою. Микото повертали головою і побачив яблуко.
- За результат не відповідаю, - хмикнув Юджіро.
- М? - Микото схопив фрукт і жадібно вгризся в м'якоть.
- Так це не наше. Забув хтось, - знизав плечима Юджіро.
- Що ще? - з кухні повернувся Тоору, струшуючи мокрими кистями рук.
- Яблучко. захотілося. - ошелешено видихнув Микото і зігнувся.
Надкушене яблуко випало з пальців і покотилося під стіл.
Юджіро і Тоору переглянулися і солідарно заволали.
- Він спить, - повідомив штатний лікар, - Але це скоріше коматозний сон. Потрібно відправити його в обласну лікарню, наш медпункт не обладнаний необхідними приладами.
Юджіро сидів на дивані поряд з Тоору і розгублено дивився в підлогу. Сам Тоору теж був пригнічений. Кращий друг у них на очах отруївся яблуком.
Це було. ну, як мінімум, прикро. Неправильно. Гірко. Боляче.
- Все це дуже схоже на казку про Білосніжку, - зловісно посміхнувся Арісада, підходячи до принцесам.
Тоору стрепенувся і зустрів президента тужливим поглядом:
- З Микото все буде добре?
- Так, стан стабільний. Значить, він з'їв яблуко і впав?
Юджіро кивнув. Тоору з тривогою подивився на одного і непомітно накрив його долоню своєю, стиснув. Юджіро слабо посміхнувся.
Арісада скривився:
- Що ж, ми з'ясуємо, що це за яблуко і звідки воно взялося. Винні будуть покарані. Ніхто не сміє ображати принцес.
Тоору похмуро глянув на президента, але змовчав. Зараз йому не хотілося лаятися і кричати. Хотілося привести Юджіро в себе, обійняти, втішити. Показати йому, що він не один. Нерозумно. Напевно, Тоору варто було перейматися про Микото, але не дуже-то він хвилювався про руду принцесска.
Микото в комі, йому глибоко по боку, хвилюються про нього чи ні. А ось Юджіро поруч, і від нього просто віє самотністю і зломлені.
- Ідіть до себе і будьте в кімнаті до ранку. Не відкривайте нікому, не ходіть поодинці по коридорах, - розпорядився Арісада, - Це може виявитися небезпечним. І, заради репутації школи, не чіпайте ніякі фрукти.
- Заради репутації школи. - загарчав Тоору, встаючи.
Арісада обезоруживающе невинно посміхнувся. Тоору пересмикнуло і він скоріше пішов до виходу. Юджіро тихо пішов за ним.
І це лякало найбільше. Юджіро - і тихо. Ні, точно не гаразд щось у Датському королівстві.
- Тоору. А знаєш. Коли Микото взяв це чортове яблуко.
- Що? - Коно відімкнув двері "пі-кімнати", пропустив Юджіро і клацнули замок зсередини.
- Я подумав: подавись їм, ледар.
Юджіро стомлено опустився на ліжко і склав руки на колінах. Тоору зітхнув і лагідно посміхнувся:
- Юджіро, це нічого не означає. Адже він не через тебе подавився, справді.
- А якби я не подумав, Тоору. Хто знає, може, він би це яблуко в рот не взяв би. Що тепер буде, Тоору. А якщо Микото. якщо він так і не прокинеться ?!
- Боїшся, що вся робота на нас звалиться? - ніяково пожартував Коно, сідаючи поруч з одним і обережно поправляючи пасмо золотого волосся, - Юджіро, ну що з тобою, справді? І идиоту ясно, що ти взагалі ні при чому!
- Напевно, - болісно посміхнувся Шіходані, схиляючи голову на плече Тоору, - Ти маєш рацію, Коно-кун.
- Ну ось, - підбадьорливо посміхнувся Тоору, - Тобі вже легше. Юджіро, ти ж знаєш, ти можеш поговорити зі мною завжди і про все.
- Звичайно, - посміхнувся блондин, - Спасибі тобі, Тоору.
- Завжди будь ласка. Відпочивай, Юджіро.
Тоору ласкаво погладив одного по голові, встав і відсмикнув штору, що закриває його улюблений вуличний ліхтар. І ледь втримався від мимовільного зойку.
На підвіконні лежало яблуко і заклично червоніло стиглим боком, немов знущально підморгуючи.
@ Музика: Dir en gray - Cage