Бюджетне регулювання - розподіл доходів федерального бюджету між різними рівнями з метою їх збалансованості [10].
Процес бюджетного регулювання починається з того, що всі види державних витрат розподіляються по різних ланках і рівнях бюджетної системи. Наприклад, встановлюється, що судова система буде фінансуватися за рахунок федерального бюджету, а школи - будуть утримуватися за рахунок бюджетів суб'єктів Російської Федерації.
Відповідно до цього доходи підрозділяються на федеральні, суб'єктів Російської Федерації і місцеві. Ці доходи Бюджетний кодекс Російської Федерації називає «власними» доходами відповідно федерального бюджету, бюджету суб'єкта Російської Федерації і місцевого бюджету. Раніше в теорії бюджетного права такого роду доходи іменувалися «постійно закріпленими».
Таким чином, процес бюджетного регулювання здійснюється зверху вниз: кожен вищестоящий бюджет регулює нижчестоящі бюджети.
Сенс бюджетного регулювання полягає в наступному: при розробці бюджетів на черговий рік, на всіх рівнях бюджетної системи проводиться підрахунок очікуваних доходів і планованих витрат кожного з бюджетів.
Мета бюджетного регулювання - забезпечення належної взаємодії всіх компонентів бюджетної системи, збалансування кожного його елемента і всієї системи в цілому з тим, щоб цей механізм нормально функціонував і безперебійно працював [7].
Методами бюджетного регулювання є:
а) розподіл витрат між окремими видами бюджетів, що входять до бюджетної системи;
б) встановлення власних (постійно закріплених) доходів для кожної ланки бюджетної системи;
в) встановлення податків, переданих з вищестоящих бюджетів у нижчестоящі з метою збалансування останніх. Дані податки прийнято називати «регулюють податки»;
г) збалансування нижчестоящого бюджету шляхом надання йому фінансової допомоги з вищестоящого бюджету на основі безповоротного надання грошових коштів (дотація, субвенція, субсидія);
д) міжбюджетне кредитування у вигляді у вигляді бюджетного кредиту або бюджетної позички;
е) скорочення бюджетних витрат, включаючи секвестрування.
Така в загальних рисах схема бюджетного регулювання з випливають з цього розподілом доходів нижчестоящих бюджетів на власні (закріплені) і регулюючі.
Розподіл доходів між бюджетами - розподіл доходів між ланками бюджетної системи, між центральними (федеральними) бюджетами та бюджетами територій (штатів, округів, республік, областей і т.д.), а потім і всередині територій між вищим і нижчим бюджетами [4].
При будові бюджетної системи на основі принципів централізації і єдності розподіл державних доходів між ланками бюджетної системи здійснюється таким чином, що доходів, закріплених за бюджетами суб'єктів Російської Федерації та місцевими бюджетами (власних доходів бюджетів суб'єктів Російської Федерації і місцевих бюджетів), недостатньо для забезпечення фінансових потреб цих суспільно-територіальних формувань. Тому вступає в силу механізм бюджетного регулювання.
Профіцит бюджету - це перевищення доходів бюджету над його видатками [10].
Дефіцит бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами [10].
Дефіцит бюджету є негативним фактором, профіцит - розглядається як позитивне явище, оскільки воно свідчить про фінансове благополуччя держави і нормальної організації бюджетного планування.
Проблем не виникає, якщо доходи перевищують видатки, тобто очікується профіцит бюджету. Тоді в межах допустимого можна дещо збільшити витрати. Складнощі виникають, коли доходи не покривають витрат (дефіцит бюджету), що є більш типовою ситуацією. Вирішити цю проблему в принципі можна двома шляхами: збільшити доходи або зменшити витрати. Для федерального бюджету головними способами збільшення доходів виступає або збільшення розміру податкових надходжень (шляхом введення нових податків або збільшення податкових ставок по вже існуючим), або розміщення державної позики (як внутрішнього, так і зовнішнього). Звичайно, в розпорядженні держави залишається і такий спосіб, отримання додаткового бюджетного доходу, як емісія. Але всі ці способи збільшення бюджетних доходів мають відомі межі: збільшення податкового тягаря призводить до уповільнення темпів економічного розвитку, викликає роздратування, а то і пряме опір суспільства; позики небезпечні тим, що їх потрібно рано чи пізно повертати (та ще з відсотками), і тоді вони перетворюються з доходу в витрата, збільшуючи навантаження на бюджет; емісія дезорганізує грошову систему, породжують інфляцію, знецінює національну грошову одиницю. Тому для федерального бюджету в даній ситуації найбільш прийнятний такий метод бюджетного регулювання, як скорочення бюджетних витрат.
Кілька в іншому становищі перебувають бюджети суб'єктів Російської Федерації і місцеві бюджети: закріплених за цими бюджетами доходів свідомо не вистачає для покриття їх витрат. Можливості ж по збільшенню власних доходів у цих бюджетів досить невеликі.
Тому включається «в роботу» механізм бюджетного регулювання, який полягає в тому, що кожен вищестоящий бюджет передає частину своїх доходів нижчестоящому бюджету, забезпечуючи тим самим його збалансованість. Доходи, виділені вищим бюджетом для збалансування нижчестоящого бюджету, отримали назву «регулюючих доходів».
Зазвичай в якості регулюючих доходів використовується передача нижчестоящому бюджету (повністю або частково) по доходах, які є закріпленими за вищестоящими бюджетами.
Аналогічним чином здійснюється бюджетне регулювання в зв'язці «бюджет суб'єкта Російської Федерації - місцевий бюджет»: бюджет суб'єкта Російської Федерації поступається місцевому бюджету право на зарахування грошових сум, зібраних на території даного муніципалітету в результаті сплати податків, віднесених до податків суб'єктів Російської Федерації. У цьому випадку податок суб'єкта Російської Федерації стає регулюючим доходом місцевого бюджету. Крім того, бюджет суб'єкта Російської Федерації може передати місцевому бюджету доходи, які отримає від федеральних податків, передані бюджету суб'єкта Російської Федерації в якості регулюючого доходу. В результаті буде мати місце вторинний перерозподіл федеральних податків, з перетворенням їх з регулюючого доходу бюджету суб'єкта Російської Федерації в регулюючий доход місцевого бюджету.
Оскільки розмір регулюючого податку, що йде на потреби нижчестоящого бюджету, виражається у відсотках від загальної суми цього податку, зібраної на даній території, то в практиці бюджетної діяльності цей метод бюджетного регулювання іменується як «метод встановлення процентних відрахувань від регулюючих податків».
Але може скластися ситуація, коли коштів, зібраних за допомогою регулюючих податків, виявиться все-таки недостатньо для вирішення проблеми забезпечення бездефіцитності регульованого бюджету. Тоді підключаються додаткові кошти бюджетного регулювання у вигляді надання вищим бюджетом фінансової допомоги нижчестоящого бюджету.
Ця фінансова допомога може бути здійснена як на безповоротній основі (у вигляді бюджетних дотацій, субвенцій, субсидій), так і на поворотній основі (у вигляді бюджетних кредитів і бюджетних позичок).
Дотація - це бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи Російської Федерації на безоплатній та безповоротній основі для покриття поточних витрат [6].
Субвенції - бюджетні кошти, що надаються бюджету іншого рівня бюджетної системи Російської Федерації на безоплатній та безповоротній основах для здійснення певних цільових видатків [6].
Таким чином основна відмінність дотації від субвенції полягає в тому, що субвенція має цільовий характер, дотація ж може бути використана на розсуд того бюджету, до якого вона надана.
Субсидія - бюджетні кошти, що надаються вищим бюджетом нижчому, на умовах часткового фінансування цільових витрат. Отже, субсидію об'єднує з субвенцією те, що обидва види надання грошових коштів має цільовий характер, а також те, що вони здійснюються на безповоротній і безоплатній основі. Однак субсидія висловлює пайову участь вищестоящого бюджету в фінансуванні того чи іншого заходу чи бюджетної програми нижчестоящого ланки бюджетної системи, тобто в даному випадку частина витрат буде покриватися вищестоящим бюджетом, а частина - нижчестоящим [6].
Бюджетний кредит - кошти, які надаються бюджетом іншому бюджету бюджетної системи Російської Федерації, юридичній особі (за винятком державних (муніципальних) установ), іноземній державі, іноземній юридичній особі на поворотній і платній основах [2];
форма фінансування бюджетних витрат, яка передбачає надання коштів іншому бюджету на поворотній і платній основі.
Бюджетна позика - бюджетні кошти, надані одним бюджетом іншому бюджету на поворотній, безоплатній або платній основі на термін не більше шести місяців в межах фінансового року (ст. 6 Бюджетного кодексу Російської Федерації) [6].
Як ми бачимо, відмінність бюджетної позички від бюджетного кредиту полягає лише в терміні надання грошових коштів на позикової основі.
Відмінними рисами бюджетної позички та бюджетного кредиту від інших форм фінансової допомоги (дотацій, субсидій і субвенцій) виступає наступне. По-перше, бюджетна позика і бюджетний кредит надаються на договірній основі, тобто на основі зустрічного волевиявлення сторін: при наданні позики або кредиту з федерального бюджету бюджету суб'єкта Російської Федерації - відповідно органів державної влади Російської Федерації, з одного боку, і органів державної влади суб'єкта Російської Федерації, з іншого боку, де названі органи представляють федеральний бюджет і бюджет суб'єкта Російської Федерації; при наданні позики або кредиту з бюджету суб'єкта Російської Федерації місцевим - на основі зустрічного волевиявлення відповідно органів державної влади суб'єкта Російської Федерації, з одного боку, і органів місцевого самоврядування, з іншого, де названі органи представляють бюджет суб'єкта Російської Федерації і місцевий бюджет. Слід мати на увазі, що даний договір буде не цивільно-правовим, а фінансово-правовим (конкретніше, бюджетно-правовим), а саме кредитування як метод бюджетної діяльності буде висловлювати диспозитивний метод правового регулювання бюджетного відносини. По-друге, бюджетна позика і бюджетний кредит надаються на умовах повернення, терміновості і (можливо) оплатне. Дотація, субвенція і субсидія надаються на умовах безповоротність і безоплатність. По-третє, - і це відмінність у фінансово-правовій науці вважається принциповим - використання бюджетної позики як методу бюджетного регулювання здійснюється на стадії виконання бюджету, в той час як дотація (субвенція, субсидія) застосовуються на стадії його складання [5].
Нарешті, якщо в процесі виконання бюджету з'ясовується, що наявних доходів недостатньо для покриття витрат бюджетів, то скорочуються ці витрати. Даний процес отримав назву «секвестрування бюджетних витрат».
Секвестр [від лат. sequestrum - обмеження] - спеціальний механізм, який передбачає заборону на витрачання коштів в певних межах, який вводиться в випадках, коли при виконанні бюджету відбувається перевищення встановленого рівня бюджетного дефіциту, або скорочуються надходження від доходних джерел, в результаті чого стає неможливим фінансування в повному обсязі передбачених бюджетом витрат [10].
бюджетний регулювання витрата дохід