Го-жа-ст-во як пра-во-вої тип публічної політичної вла-сти. У лібертарно-юри-ді чого ско-м по-ні-ма-ванні го-жа-ст-во - це владна організація, що забезпечує правову свободу. Або: пра-Вовою тип і пра-во-вая фор-ма ор-га-ні-за-ції і функ-ціо-ні-ро-ва-ня пуб-лич-ної по-лі-ти-че-ської вла-сти. Або: право-вая організація публічної політичної влади Вільно-дних ін-індивідів.
З такого визначення випливає, що дер-дарчі організоване співтовариство складається з вільних індивідів, що утворюють в якості членів государ-ства сукупність суб'єктів публічного права. Тому в державно-владних відносинах веліли суб'єкти хоча б мінімально пов'язані хоча б мінімальної свободою підвладних.
Ого-злодій-ка "хоча б" передбачає, що держава в різних правових культурах буде різним. Є держава, максимально гарантує права людини, і є держава, що забезпечує лише мінімум правової свободи. "Будь-яке дер-дар-ство обмежена правом в міру його циви-ли-зо-ванно-сти, раз-Віто-сті права і право-вої куль-тури у відповід-вет-ству-ного народу і загально-ства" ( В.С. Нерсесянц). Але міра пов'язаності вла-стеотношеній правом є-ється різною в Архан-ичном аграрному і в сучас-менном ін-дустрі-ному загально-стве, в государ-стве авто-ри-тарному і ліберально-демо-кратіче-ському, в го -су-дарства з ве-ко-вимі тради-ціями консти-туціонних-лизма і в го-су-дарства по-сттоталітарном і т.д.
Сутнісне єдність права і держави означає, що держава забезпечує правопорядок і саме (як владний порядок) є частиною правопорядку. Бо для будь-яких загальнообов'язкових норм тре-ють владні інститути, що забезпечують дотримання цих норм. Для правових норм потрібна правова організація влади. Тому держава - публічно-владна ор-нізація, необхід-травня для права, система владних ін-ститутов (органів), здатних примусово забезпечити право-по-ря-док. Право - нормативно виражається форма свободи, а дер-дар-ство - ін-стіт-нальних, організаційна форма здійс-ствле-ня свободи людей в їх со-ци-альної життя.
Влада, яка забезпечує право, сама повинна бути підпорядкована праву. Отже, го-жа-ст-во можна рас-гля-ри-вать че-рез приз-му правового за-ко-но-да-тель-ст-ва, кон-сти-туї-рую-ще- го го-жа-ст-вен-ні ін-сти-ту-ти і від-но-ше-ня. За-ко-ни про державну реєстрацію-чої вла-сти є не-про-хо-ді-мую нормативну фор-му забезпечення правової сво-бо-ди.
Але навіть у розвинутій державно-правової ситуації конституція і закони дають лише модель властеотношений, а реальне здійснення державної влади завжди в деякій мірі відхиляється від заданої моделі. Причому ці відхилення не зводяться до неконституційної або протиправної діяльності посадових осіб. Просто реальність держави багатшими і різноманітніше заданих правових моделей. Тому для повного знання про державу, її типах, формах, функціях потрібно знати не тільки закони, але й фактичний порядок формування і здійснення державної влади. Однак ця обмовка жодним чином не зачіпає принциповий теза про правову сутності держави.
Та-ким об-ра-зом, го-жа-ст-во являє собою правове явище, ор-га-ні-за-цію публічної політичної вла-сти пра-во-вого типу. У ча-ст-но-сті, го-жа-ст-вен-ний су-ве-ре-ні-тет оз-на-ча-ет, що суверенна влада го-жа-ст-ва, вер-хов-ва і незалежна, вве-де-на в пра-во-ші рам-ки. Це той-який ме-ха-нізм по-лі-ти чого ско-го при-ну-ж-де-ня, який, так чи інакше, опо-сере-до-ван пра-вом, дей-ст -ву-ет в рамках владних пра-во-мо-чий.
Правове по-ні-ма-ня го-жа-ст-ва тер-ми-но-ло-гі чого ски НЕ-оче-вид-но в рус-ському язи-ке. Тер-мін "го-жа-ство" яв-ля-ет-ся вироб-водним від "го-су-дарь" ( "государ-ство" - це те, що принадле-жит одноосібного правителя, государеве надбання). Напр-тив, в західноєвропейських мовах вживаються тер-ми-ни, віз-ник-шие в Новий час на ос-но-ве ла-тин-ско-го status (stato. State. Staat. Etat etc.), які мають на увазі владно організоване співтовариство правового типу. По суті, вони означають те саме, що і древнегр-че-ські ός, πολιτεία, ла-тин-ські civitas. respublica - НЕ государеве надбання, а пуб-особисто-правове об'єднання громадян.
Тер-хв stato при-ме-ні-тель-но до публічно-правового перебуваючи-ня спільноти з'явився в науковому мовою в XVI в. Раніше в по-лі-ти-че-ському язи-ке використовувалися тер-міни "рес-публіки-ли-ка", "прав-ле-ня", "їм-пе-ріум", а також "кня-же -ст-во "," принципат "та інші термінологічні форми, від-ража феодальні політико-право-ші форми, адекватно виражені українським терміном" держава ".
В Італії-ян-ському язи-ке stato (як і ла-тин-ський тер-мін status) оз-на-ча-ет з-стоячи-ня, по-ло-же-ня, со-сло-віє і т.д. що виглядає доста-точно нейтральним. Але тер-мін stato. як і не-німець-кий Staat або анг-лий-ський state. ці-мо-ло-гі чого ски НЕ свя-зан з та-ки-ми тер-мінами і по-ня-ку-ми, як "го-су-дарь", "цар", "д-за -дін "," вла-сте-лін "," прави-тель "і т.п. Тер-мі-ни, похідні від stato. віз-ник-ли в ев-ро-пей-ської громадянської ци-ві-лі-за-ції для позначення сформованого саме тут особливого типу ор-га-ні-за-ції пуб-лич-ної по-лі-ти- че-ської вла-сти - пра-вового типу. І було б невірно вживати ці терміни для позначення деспотії ( "деспот-чеський держава") - політич-ського агрегату іншого типу, інший сутності ніж ός, civitas. stato.
Го-жа-ст-во і дес-по-ку. У лю-бій ци-ві-лі-за-ції су ще ст-ву-ет пуб-лич-ва по-лі-ти-че-ська влада. Од-на-ко типи публічно-вла-стной організації в деспотичних і правових ци-ві-лі-за-ци-ях про-ти-по-по-лож-ни. І ес-владна організація правової ци-ві-лі-за-ції - це го-жа-ст-во, то-гда про-ти-по-по-лож-ний тип, деспотія яв-ля-ет -ся ан-ти-го-жа-ст-вом.
Деспотія, деспотичний спосіб інтеграції спільноти виключають свободу людини по відношенню до колективу, спільноті. Тут люди діють не самостійно, а підкоряючись влади, в рамках відносин пове-лення-підпорядкованих-нання. Тут все соці-ально буття політізі-ровано, влада керує економікою і культурою, влада визначає суспільний розвиток.
В ци-ві-лі-за-ції правового типу співтовариство інтегрується не тільки політичною владою, скільки відносинами обміну, в які вступають вільні індивіди - суб'єкти права. В такому пові-ще-стве хоча б частину його чле-нів сво-бо-дна і може су ще ст-во-вать відносно не-за-ві-сі-мо від політичної влади. Ін-сти-тути по-лі-ти-че-ської (державної) вла-сти ство-да-ються тут для ре-ше-ня про-чих справ вільних членів спільноти - при цьому у них залишається деяка сфера їх приватного життя , господарського й духовного, вільна від державного управління.
Причому ра-би і дру-Гії НЕ-сво-бод-ні в історично не-раз-ві-тій ци-ві-лі-за-ції право-го ти-па про-сто ис-лю-че-ни з по-лі-ти-че-ських від но-ше-ний, вони пред-став-ля-ють-бій об'єк-ек-ти соб-ст-вен-но-сті ча-ст-них осіб, але не об'єкт державно-політичного управління. По-лі-ти-че-ське гос-під-ство над НЕ-сво-бод-ни-ми як раз і означає дес-по-тизм. Так, селянин-яне-про-щіннікі, бувши-шие основною продуктивною силою в древ-ні-східних дес-по-тиях, були-сво-бод-ни по-лі-ти-че-скі, але вони не при -над-ле-жали ча-ст-ним чи-цям, які не яв-ля-лись об'єк-ек-та-ми соб-ст-вен-но-сті. Їх господарська діяльність управ-ля-лась бюрократичним ап-па-ра-те.
Сущ-ність го-жа-ст-вен-но-організованого співтовариства - це забезпе-пе-че-ня особистої сво-бо-ди, без-пас-но-сті і соб-ст-вен-но-сті . Сі-ла го-жа-ст-ва за-клю-ча ет ся не в тому, що влада спо-соб-на огра-ні-чи-вать сво-бо-ду, а в тому, що вона спо-соб-на еф-ФЕК-тив-но захищати сво-бо-ду, дей-ст-вуя в пре-де-лах, ус-та-нов-лен-них пра-во-ви-ми за- ко-на-ми.
Раз-ли-че-ня го-жа-ст-ва і дес-по-тії, як і раз-ли-че-ня пра-вових та правонарушающего за-ко-нів, це від-нюдь НЕ з- бре-ті-ня Но-по-го вре-ме-ні. Таке розрізнення виникло ще в давнину і існує остільки, оскільки теоретична думка відображає реальну противагу двох типів вла-стной організації - правового (державно-правового) і силового. Так, ще древ-ні-греко-че-ські мис-ли-ті-ли не тіль-ко раз-ли-ча-ли так звані пра-віль-ні і не-пра-віль-ні фор-ми го- жа-ст-ва, а й про-ти-по-пос-тав-ля-ли го-жа-ст-во як дос-ти-ж-ня ци-ві-лі-за-ції ан -тіч-но-го по-лі-са і дес-по-тичну організацію влади в вар-вар-ських країнах.
Цивілізації дес-по-тичного типу переважали в епоху до-ін-ду-ст-ри-аль-но-го, аг-Рар-но-го про ще ст-ва. Але в епо-ху ін-ду-ст-ри-аль-но-го раз-ві-ку деспотія виявилася не-кон-ку-рен-то-спо-соб-ної по від-но-ше-нию до го -су-дар-ст-вен-но-пра-во-вим сис-те-мам. Правда, дес-по-тизм вміє при-спо-саб-ли-вать-ся до ус-ло-ві-ям ін-ду-ст-ри-аль-но-го про ще ст-ва. У ХХ ст. віз-ник-ла но-вая фор-ма дес-по-тизма - то-та-лі-та-ризм. Вна-ча-ле то-та-лі-тар-ре-жими уста-нови-лись в Рос-ці, Іта-ща і Гер-ма-ванні - як ре-акція на кризу індустріальних-ного розвитку в цих країнах , а за-тим і в не-ко-то-яких ази-ат-ських стра-нах - як мо-дер-ні-за-ція тра-ді-ци-он-ної дес-по-ти-че ської вла-сти. Стра-нам Вос-точ-ний Єв-ро-пи то-та-лі-та-ризм був на-вя-зан Со-вет-ським Сою-зом, за-няв-шим їх в хо-де вто-рій мі-ро-вої виття-ни, так що ці стра-ни від-но-си-тель-но ліг-ко через ба-ві-лись від то-та-лі-та-риз-ма по-сле кру -ше-ня-вет-ської їм-пе-рії. У Гер-ма-ванні і Іта-ща то-та-лі-тар-ре-жи-ми б-ли унич-то-же-ни в хо-де вто-рій мі-ро-вої виття-ни за -пад-ни-ми дер-жа-ва-ми-по-бе-ді-ті-ль-ніцамі. Те-та-лі-тар-ре-жи-ми, со-збе-ня-ють-ся в бо-леї або ме-неї жорсткому вигляді в Китаї, в Се-вер-ної Ко-реї, на Ку бе і в не-ко-то-яких дру-гих стра-нах, по-сте-пен-но і закономірно раз-ла-га-ють-ся.
Те-таль-ва (все-об'єк-ем-лю-щая) влада яв-ля-ет-ся ан-тіподом го-жа-ст-вен-но-правової вла-сти. Так що не мо-же бути "то-та-лі-тар-но-го го-жа-ст-ва". На-прі-мер, так зване Со-вет-ське го-жа-ст-во лише ними-ти-ро-ва-ло го-жа-ст-вен-но-пра-во-ші фор -ми. За-ко-но-да-тель ст у те-та-лі-тар-них сис-тем в об-щем і це-лом яв-ля-ет-ся НЕ-пра-во-вим, про- через воль-ним, си-ло-вим, хо-тя в не-ко-то-яких сфе-рах про ще ст вен но му житті-ні, в ог-ра-ні-чен-ної ме -ре мо-же з-збе-нять-ся або ис-поль-зо-вать-ся пра-во-ше ре-гу-ли-ро-ва-ня. Але в лю-бій мо-мент то-таль-ва влада спо-соб-на від-ки-сить лю-бій за-кон і при-бег-нуть до від-кри-то-му на-сі-Лію, тер-ро-ру. Ця влада унич-то пані-ет сво-бо-ду, і хоча вона до-пус-ка-ет "лич-ву спожи-тельских соб-ст-вен-ність" населення, що не га-ран-ти-ру -ет її.
Хоча го-жа-ст-во взагалі, держава як така є пра-во-вої тип влади, звідси не випливає, що правова держава - плеоназм. Звідси лише випливає, що державний примус, державно-владні інститути забезпечують правову свободу.
Правова держава - иде-ал, иде-аль-ний тип го-жа-ст-ва, по-ня-нення з ис-то-ри-че-скі через ме-няю-щим-ся з-дер жа-ні-му. Бо ис точ-ні-кому зна-ня про те, що та-де мак-си-маль-ва пра-вовая свобода, служить ис-то-ри-че-скі раз-ві-ваю-щая-ся ре -аль-ність го-жа-ст-ва. Пред-ставши-ле-ня про пра-во-вом го-жа-ст-ве через ме-ня-ють-ся в хо-де ис-то-ри чого ско-го про-грес- са свободи. Те, що вва-та-лось мак-си-маль-ним ог-ра-ні-чо-ні-му вла-сти пра-вом в Гер-ма-ванні в першій по-лови-ні XIX ст. ко-ли віз-ник-ло по-ня-тя пра-во-во-го го-жа-ст-ва (Rechtsstaat), се-го-дня вже та-ко-вим НЕ вва-та-ет -ся. Зна-ня про пра-во-вом го-жа-ст-ве по-сто-ян-но обо-га-ща-ет-ся. Так що пра-во-ше го-жа-ст-во як ідеальний тип - це юридична мо-дель, від-ра-жаю-щая уро-вень правової свободи, вже дос-тиг-ну-тий в най- бо-леї раз-ві-тих правових культурах.
Іна-чо го-во-ря, пра-во-ше го-жа-ст-во - це держава, най-бо-леї раз-ві-те з по-зи-ції се-го-дняш-ні -го наукового зна-ня про правову свободу.
Сучасні правові культури, що відстають у своєму розвитку, можуть в тій чи іншій мірі кричи-ен-ти-ровать-ся на иде-ал правової державності. Але конституційне проголошення держави правовим ще не означає, що воно в дійсності є таким. Наприклад, го-жа-ст-во, фор-ми-рую-ний-ся в сучасній Рос-ці, всупереч кон-сти-ту-ционно про-воз-Глаша-ному ідеалу пра-во-вої го- жа-ст-ності, ближче до по-ліцейського ніж право-вому го-Сударства.