Робоча сила - здатність до праці, тобто сукупність властивостей, характеристик людини (в тому числі наявність певних фізичних і духовних здібностей, навичок, умінь і т.п.), необхідних йому для здійснення будь-якої трудової діяльності, і він використовує в ході трудової діяльності.
Іноді під робочою силою маються на увазі працівники, і реальні і потенційні, тобто практично ті ж трудові ресурси. Нерідко це поняття використовується у вузькому сенсі - як загальне число працівників, частіше в будь-якій галузі народного господарства.
Робоча сила - здатність до праці, сукупність фізичних і інтелектуальних здібностей, якими володіє людина і які використовуються ним для провадження життєвих благ. Робоча сила може функціонувати лише в системі певних виробничих відносин і є головною продуктивною силою суспільства, визначальним елементом продуктивних сил.
Впливаючи в процесі трудової діяльності на речовину природи, видозмінюючи і підпорядковуючи його собі, людина, в свою чергу, удосконалює трудові навички, набуває виробничий досвід, накопичує теоретичні та технічні знання. Вирішальний вплив на характер і обсяг трудових функцій надає рівень розвитку засобів праці.
Суперечливе вплив на динаміку вартості робочої сили надає науково-технічний прогрес. З одного боку, гігантське розвиток продуктивних сил, зростання суспільної продуктивності праці ведуть до здешевлення вартості життєвих засобів, які споживаються робочими, і, отже, сприяють зниженню вартості специфічного товару робоча сила. З Дрого боку, діють фактори, що сприяють підвищенню вартості робочої сили. Так, інтенсифікація виробничих процесів вимагає додаткових витрат, пов'язаних з відшкодуванням більш посиленого витрачання фізичної і нервової енергії. Перетворення науки в безпосередню продуктивну силу, якісні зміни в матеріально-технічну базу (автоматизація виробництва, впровадження кібернетичних і лічильно-обчислювальних пристроїв, хімізація виробництва і т.п.) зумовили зрушення в професійному і кваліфікаційному складі робочої сили в напрямку розширення числа професій, в яких переважає розумова праця, а також визначили підвищення питомої ваги працівників високої та середньої кваліфікації. Це також вимагає додаткових витрат на підвищення освітнього рівня працівників, професійну підготовку та перепідготовку кадрів, що підвищує вартість робочої сили як для підприємця, так і для самого працівника.
Споживча вартість робочої сили полягає в здатності робітника створювати в процесі виробництва додаткову вартість для суспільства. Економічний інтерес суспільства як покупця робочої сили реалізується в тому, що в процесі трудової діяльності вартість, створювана робочої сили, виявляється більшою, ніж вартість самої робочої сили.
Як видно зі сказаного процесу формування робочої сили в більшій мірі залежить від стану сфери освіти і можливості індивіда включатися в освітню діяльність практично протягом всього свого життя, тим самим здійснювати капіталізацію своїх знань, навичок, умінь - робочої сили.