Я сідѣл' зй Нянюшка Вь дѣтской; на підлозі разостлан' бил ковер', на коврѣ іграшки, а між іграшками я; Раптом двері відчинилися, а ніхто не взошел'. Я посмотрѣл', подождал', - все нѣт' нікого. "Нянюшка! нянюшка! ¿Хто двері отворіл'? "-
- Безрукій, безпогій двері отворіл', дитятко! - От безрукій, безногій запал' мнѣ на думку.
"¿Що за безрукій безногій такий, нянюшка?"
- Ну да так ', - ізвѣстно що -, отвѣчала нянюшка, - безрукій, безногій. - Мало мнѣ було нянюшкіних' слов' і я бувало как двері чи, вікно чи відчиняться - зразу забѣгу посмотрѣть: чи не отут чи безрукій - і, как 'он' ні увертлів', вѣрно б мнѣ попався, якщо б у той час батюшка не повернення з міста і не привіз із собою нових 'ігрушек', котория змусили мене на якийсь час забути про безруком'.
Я прібѣжал' Вь їдальню, коли батюшка розповідав од чого він так довго не повертався. "Все постромки лопалися," говорив он ' "а не постромки так' кучер' то і діло що кнут' свій теряет'; а не те пристяжна ногу зашібет', бѣда та й годі! хоч стань на дорогѣ; уж' Вь самом' дѣлѣ я подумав, ¿НЕ од Ігоша чи що? "
- ¿Од якого Ігоша? - запитала його матінка. "Так От послухай, - на завражкѣ я зупинився коней погодувати; прозяб' я і ввійшов у хату погрѣться; Вь ізбѣ за столом' сидять троє ізвощіков', а на столѣ лежат' чотири ложки; От вони хлѣб' чи рѣжут', лішній шмат Кь ложкѣ подожат'; пирога чи попросят', лішній кусок' отрушат' ...
"¿Кому ето ви, вѣрно товаришеві залишаєте, добрі молодці?" Запитав я.
- Товаришу не товариш -, отвѣчалі вони, - а такого молодця, якій обід' НЕ любіт'. -
"¿Так що ж он 'таке?" Запитав я.
- Так Ігоша, барін' -
Що за Ігоша, От я їх і ну допитувати.
- А От послухайте барін' -, отвѣчал' мнѣ одін' із 'ніх', - лѣтось у земляка-то народився синок', такий хворенькой Бог зй нім', без 'ручек', без' ножек', у чому душа; НЕ успѣлі за попом' сходити, как 'він і Дух ізпустіл'; до обѣда НЕ дожіл'. От дѣлать нѣчего, поплакали, погорѣвалі, та й зрадили немовляти землѣ. - Тільки зй того часу все в нас стало не по раніше ... втім Ігоша, барін', малий добрий: нашіх 'коней бережет', гриви їм заплетает', Кь попу под благословення подходіт'; - але якщо ж йому зайвої ложки за столом' не покладеш, або поп' лішняго благословення при отпускѣ Вь церквѣ НЕ даст', то Ігоша і пойдет' гуляти: то у попаді діжу опрокінет', або із 'горщика горох' повибросает'; а в нас або у коней підкову сломает', або у дзвіночка язик вирвет', - хіба мало що буває -
"І! да я бачу Ігоша-то проказнік' у вас ', сказав я - віддайте ка його мнѣ і якщо он' добре мнѣ послужіт', то у мене йому славне життя будет ', я йому мабуть і харчевия призначу.
"Між тѣм' коні відпочили, я отогрѣлся, сѣл' Вь бричку, покотився: чи не от'ѣхалі версти - шлея зіскочила, потом' постромки обірвалися, а нарешті вісь пополам', - цѣлих' дві години по напрасну втратили. Вь самом' дѣлѣ подумаєш що Ігоша до мене причепився. "
Так 'говорив Батюшка; я не пропустіл' жодного слова. - Вь раздумьи пошел' я Вь свою кімнату, сѣл' на підлозі, але іграшки мене не займали, - у мене в головѣ все вертѣлся Ігоша та Ігоша. От я дивлюся -, няня на ту хвилину вийшла, - Раптом двері відчинилися; я за своїм обикновенію хотѣл' було скочити, але мимоволі прісѣл', коли увідѣл' що до мене Вь кімнату ввійшов пріпригівая маленькій человѣчік' Вь селянської рубашкѣ, підстрижений Вь кружок'; очі у нього горѣлі как вуглини та голова на шейкѣ у нього безпрестанно вертѣлась; зй самого перваго погляду, я замѣтіл' у ньому щось дивне, посмотрѣл' на нього прістальнѣе і увідѣл' що у бѣдняжкі не було ні рук' ні ног' а пригал' он 'всѣм' туловіщем'. Дивлюся, маленькій человѣчік' прямо Кь столу, гдѣ у мене стояли рядком' іграшки, вцѣпілся зубами Вь серветку і потянул' її как собаченка; посипалися мої іграшки: і порцеляновий моська Вь друзки, барабан' у барабанщика вискочіл', у коляски слетѣлі колеса, - я взвил' і закрічал' благім' матом': "що ти за негідний хлопчисько! - зачем' ти сроніл' мої іграшки едакой Злидень! та що ще мнѣ од нянюшки дістанеться! говори - ¿за чѣм' ти сроніл' іграшки? "
- А От зачем' -, отвѣчал' он 'тоненькім' голоском', - за тѣм' -, прібавіл' он' густим' басом', - що твій батечко всьому будинку валежкі сшіл', а мнѣ маленькому -, заговоріл' он 'знову тоненькім' голоском' -, жодного не сшіл', а тепер мнѣ маленькому холодно, на дворѣ мороз', ожеледиця, пальці костенѣют'. -
"Ах жалкінькій!" Сказав я спочатку, але потом' одумавшись, так какіе пальці, негідний, та в тебе і рук'-то нѣт' ¿на що Тобі валежкі? "
- А От на що -, сказал он 'басом', - що ти От бачиш, твої іграшки Вь дребезгах', так' ти і скажи батюшкѣ: "батюшка, батюшка Ігоша іграшки ломает', валежек' просіт', купи йому валежкі." -
Ігоша НЕ успѣл' закінчити как нянюшка увійшла до мене Вь кімнату; Ігоша НЕ прост' молодец', разом' лижі навостріл'; - а нянюшка на мене: "Ах ти проказнік' добродію! ¿За чем' ізволіл' іграшки сроніт? От ужо тебе мамінька - "
- Нянюшка! Не я уроніл' іграшки, право не я, ето Ігоша -
"Який Ігоша государ - ще изволишь вигадувати."
- Безрукій, безногій - нянюшка. -
На крик прібѣжал' батюшка, я йому разсказал' все как було, он 'розреготався -, постарайся, дам Тобі валежкі, віддай їхні Ігошѣ - "
Так 'я і сдѣлал'. Ледве я залишився одін' как Ігоша з'явився до мене, тільки вже не Вь рубашкѣ, а Вь полушубкѣ. "Добрий ти мальчік'," сказал он 'мнѣ тоненькім' голоском', - спасибі за валежкі; подивись-но я із 'ніх' себѣ який полушубок' сшіл', бач який славний! "- і Ігоша стал повертати з боку на бік і знову Кь столу, на котором' нянюшка поставила свій завѣтний чайнік', окуляри, чашку без' ручки, і два шматочки цукру, - і знову за серветку і знову ну тягнути.
"Ігоша! Ігоша! "Закрічал' я, постривай, що не рони - добре мнѣ одін' роз'єм пройшло, а Вь інший не повѣрят'; скажи краще, що Тобі треба? "
- А От що -, сказал он 'густим' басом', - я твоєму батюшкѣ вѣрой і правдою служу, не гірше другіх слуг ні чого не дѣлаю, а їм всѣм' батюшка Кь свята чоботи пошіл', а мнѣ маленькому -, прібавіл' он' тоненькім' голоском', - і сапожішков' нѣт', на дворѣ днем' мокро, вночі морозно, ноги озноб ... - і зй цими словами Ігоша потянул' за серветку і полетѣлі на пол' і завѣтний нянюшкін' чайнік', і окуляри вискочили із 'очешника, і чашка без' ручки разшіблась, і кусочік' сахарцев покотився ...
Увійшла нянюшка, знову мене картати; я на Ігоша, вона на мене. "Батюшка, безногій сапогов' просіт'" закрічал' я, коли ввійшов панотець. - Нѣт' шалун', сказал батюшка - роз'єм Тобі пройшло Вь інший роз'єм не пройдет'; едак' ти у мене весь посуд переб'єш; повно про Ігоша-то тлумачити, ставай-ка Вь угол'. -
"Чи не бось, що не бось" шептал' мнѣ хтось на вухо "я вже тебе не видам'."
Вь слезах' я побрел' Кь кутку. Дивлюся: там' стоїть Ігоша; тільки батюшка відвернеться, а він мене головою толк' та толк' Вь спину, і я опинюся на коврѣ зй іграшками посредінѣ кімнати; батюшка побачить, я знову Вь угол'; відворотом, а Ігоша знову мене толкнет'.
Батюшка разсерділся. "¿Так 'ти ще не слухатися? сказал он '- "сей час' Вь угол' і ні зй мѣста."
- Батюшка, ето НЕ я - ето Ігоша штовхається. -
"Що ти вздор' мелеш, негідник; стій тихо, а не те на, цѣлий день прив'яжу тебе Кь стільця. "
Рад' б я бил стояти, по Ігоша НЕ давал' мнѣ спокою; то ущіпнет' мене, то оттолкнет', то сдѣлает' мнѣ смѣшную пику - я захохочу; Ігоша для батюшки бил невідім' - і батюшка пущі разсерділся.
"Постій" сказал он '- "увідім' как тебе Ігоша будет відштовхувати" - і зй цими словами прівязал' мнѣ руки Кь стільця.
А Ігоша НЕ дремлет': он 'до мене і ну зубами тягнути за вузли; тільки батюшка відворотом, он 'петлю і витянет'; не минуло двух мінут' - і я знову опинився на коврѣ між ігрушек', по средінѣ кімнати.
Погано б мнѣ було, якби тоді не наступіл' вже вечер'; за непослушаніе мене поклали Вь ліжко ранѣе обикновеннаго, накрили одѣялом' і велѣді спати, обѣщая що завтра сверх' того мене запрут' одного Вь порожню кімнату.
Вночі, ледь нянюшка загнула Вь свінец' свої пукли, надѣла коленкорову чепчік', бѣлую каніфасную кофту, пригладила вис свѣчним' огарком', покурила ладоном' і захрапѣла, - я приг' зй ліжку, схватіл' нянюшкіни черевики і махнул' їхні за віконце, промовили Вь полголоса: "От Тобі Ігоша. "
- Дякуємо! - отвѣчал' мнѣ з двору тоненькій голосок'.
Разумѣется, що ботінок' на завтра не знайшли -, і нянюшка не могла надивуватися куди онѣ дѣвалісь.
Між тѣм', батюшка НЕ забил' обѣщанія і посаділ' мене в порожню кімнату, таку порожню, що в ній не було ні стола, ні стільця, ні навіть лавки.
"Посмотрім'" сказал батюшка, що здѣсь разобьет' Ігоша! "І зй етімі словами запер' двері.
Та тільки-но он 'прошел' нѣсколько шагов', как' рама вискочила і Ігоша зй черевики на головѣ запригал' у мене по комнатѣ: "спасибі! спасибі "закрічал' он 'пискляво, От яку я себѣ славну шапку сшіл'!"
- Ах! Ігоша! не соромно Тобі! я Тобі і полушубок' достал' і черевики Тобі вибросіл' із 'віконця, - а ти мене тільки Вь бѣди вводиш! -
"Ах ти невдячний," закрічал' Ігоша густим' басом' "я чи Тобі не служив" прібавіл' он 'тоненькім' голоском' "я Тобі і іграшки ламаю, і нянюшкіни чайники б'ю, і Вь угол' не пускаю і мотузки розв'язую; а коли вже нічого не залишилося, так 'рами б'ю; да Кь томуж' служу Тобі і батюшкѣ із 'честі, обѣщанних' харчевих' не отримую, а ти ще на мене скаржишся. Правду в нас кажуть, що люди найбільш невдячна твореніе! Прощай же, брат, якщо так ', що не поминай мене ліхом'. Кь твоєму батюшкѣ пріѣхал' з міста Нѣмец', доктор', спробую йому послужити; я уж' і так 'йому стклянкі перебіл', а От Кь вечора послѣ вечері і парік' под біліярд' закину, - посмотрім' НЕ будет чи он' тебе благодарнѣе ... "
Зй цими словами ізчез' мій Ігоша і мнѣ шкода його стало.
- IV КАЗКА ПРО том ', ПО ЯКОМУ НАГОДИ колезького радника ІВАНУ БОГДАНОВИЧУ відношення не УДАЛОСЯ Вь СВѢТЛОЕ неділю ПОЗДРАВИТЬ' своїх начальників зй ПРАЗДНІКОМ'
- VI ПРОСТО КАЗКА