Я сидів з Нянюшка в дитячій; на підлозі розстелений був килим, на килимі іграшки, а між іграшками - я; раптом двері відчинилися, а ніхто не зійшов. Я подивився, почекав - все немає нікого.
- Нянюшка! нянюшка! Хто двері відчинив?
- Безрукий, безногий двері відчинив, дитятко! Ось безрукий, безногий і запав мені на думку.
- Що за безрукий, безногий такий, нянюшка?
- Ну, та так - відомо, що, - відповідала нянюшка, безрукий, безногий.
Мало мені було нянюшкіних слів, і я, бувало, як двері чи, окисли відчиниться - негайно забігу подивитися: чи не тут безрукий - і, як він ні Верткий, вірно б мені попався, якби в той час батюшка не повернення з міста і не привіз з собою нових іграшок, які змусили мене на якийсь час забути про Безруков.
Я прибіг до їдальні, коли батюшка розповідав, чому він так довго не повертався. "Все постромки лопалися, - говорив він, - а не постромки, так кучер раз у раз що батіг свій втрачає, а не те пристяжна ногу зашібет, біда, та й годі! Хоч стань на дорозі, і вже справді я подумав: чи не від Ігоша чи що? "
- Від якого Ігоша? - запитала його матінка.
- Так ось послухай, - на завражке я зупинився коней погодувати; животіючи я і увійшов до хати погрітися; в хаті за столом сидять троє візників, а на столі лежать чотири ложки; ось вони хліб чи ріжуть, зайвий шмат до ложки покладуть; пирога чи попросять, зайвий шматок отрушат.
- Кому це ви, вірно, товаришу залишаєте, добрі молодці? - запитав я.
- Товаришу не товариш, - відповідали вони, - а такого молодця, який образ не любить.
- Так хто ж він такий? - запитав я.
- Так Ігоша, пан. Що за Ігоша, ось я їх і ну допитувати.
- А ось послухайте, пане, - відповів мені один з них, - влітку у земляка-то народився синок, такий хворенькій, Бог з ним, без ручок, без ніжок, - у чому душа; не встигли за попом сходити, як він і дух спустив; до обіду не дожив. Ось, робити нічого, поплакали, погорювали, та й зрадили немовля землі. - Тільки з того часу все у нас стало не як і раніше ... втім, Ігоша, пан, малий добрий: наших коней береже, гриви їм заплітає, до попа під благословення підходить; але якщо ж йому зайвої ложки за столом не покладеш або поп зайвого благословення при відпустці в церкві не дасть, то Ігоша і піде гуляти: то у попаді діжу перекине або з горщика горох викидайте; а у нас або у коней підкову зламає, або у дзвіночка мову вирве - хіба мало що буває.