Основні види страхових фондів, централізовані і децентралізовані, відрізняються один від одного в першу чергу джерелами свого формування. Централізовані фонди формуються на підставі спеціальних законів шляхом виділення з національного доходу країни певних фінансових ресурсів. Саме за допомогою цього методу формуються резервні фонди державних бюджетів, валютні резерви і золотий запас держави. Децентралізовані страхові фонди створюються на виробничих підприємствах і в сільському господарстві з метою відшкодування локальних збитків і покриття різних збитків.
Основними функціями страхових фондів є ризикова, накопичувальна, попереджувальна і інвестиційна.
1. Ризикова функція полягає в тому, що за рахунок розподілу збитку між страхувальниками кошти створеного страхового фонду направляються тільки тим з них, з якими стався нещасний випадок або майну якої заподіяна шкода. Серед функцій страхування ризикова функція є універсальною. Вона супроводжує кожну страхову операцію. Вид страхування може не мати накопичувальної або попереджувальної функції, але ризикова існує завжди. Навіть тоді, коли реалізується накопичувальний вид страхування, наприклад, страхування життя (на дожиття, страхування до одруження, до вступу дітей до навчальних закладів, страхування пенсій і рент), в число страхових випадків обов'язково включаються і ризикові події, що мають імовірнісний, випадковий характер ( смерть, нещасний випадок і т.д.). Без ризикової функції страхування не могло б існувати взагалі як вид діяльності і форма організації страхового фонду.
2. Накопичувальна функція пов'язана зі страховим захистом сімейних бюджетів. Вона допомагає накопичити в рахунок укладеного договору страхування заздалегідь обумовлену грошову суму. Зазначена сума формується з місячних або щоквартальних страхових внесків (премій), які оплачує страхувальник страховикові. Тут слід розрізняти банківську систему депозитних вкладів та накопичувальна функцію в страхуванні, яка обов'язково існує разом з ризиковою функцією. Тому договори страхування, спрямовані на страхове накопичення, завжди містять перелік страхових випадків, які можуть компенсуватися страховиком так само, як і при звичайному ризиковому страхуванні. Наприклад, випадок смерті при страхуванні на дожиття до певного віку.
3. Попереджувальна функція спрямована на запобігання настанню страхових випадків і мінімізацію збитку від їх настання. Реалізація цієї функції полягає в тому, що за рахунок коштів страхового фонду можуть фінансуватися окремі заходи щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих і катастроф. Особливо важлива ця функція при страхуванні майбутнього врожаю, в екологічне страхування, при страхуванні вантажів, що перевозяться, у всіх видах страхування, де в якості страхового випадку присутній пожежа, вибух. Засоби для попереджувальних заходів формуються за рахунок внесків страхувальників і обов'язково включаються до складу страхового тарифу.
4. Інвестиційна функція пов'язана з технікою здійснення страхових операцій. Створені страхові фонди розміщуються страховиком за напрямками, рекомендованим наглядовими страховими органами з метою отримання доходу, який направляється в тому числі на поповнення страхових резервів. Як цих напрямків можуть бути придбання боргових зобов'язань держави (короткострокових і довгострокових) і його суб'єктів, цінних паперів високодохідних підприємств, розміщення тимчасово вільних коштів страхових резервів на депозитах в банках, придбання злитків золота і срібла і т.д. Інвестиційна функція спрямована на забезпечення фінансової стійкості і беззбитковості страхових організацій.
Виходячи з призначення інвестиційної функції видно, що в економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, що приносить прибуток. Джерелами прибутку страховика виступають доходи від власне страхової діяльності та доходи від інвестицій тимчасово вільних грошових коштів. Зрозуміло, що для успішного здійснення страхової діяльності доходи страхової компанії, що формуються за рахунок внесків страхувальників, повинні збалансовуватися з її витратами, які складаються з виплат за договорами страхування і витрат з утримання компанії. При перевищенні доходів над витратами утворюється прибуток від страхової діяльності.
Різноманітність ризиків і непередбачених випадкових обставин, що призводять до різного роду збиткам, вимагає формування страхових фондова в різних організаційно-правових формах.
Фонди самострахування створюються на підприємствах і в домашніх господарствах на добровільній основі. Джерелами їх формування є відрахування від прибутку (для юридичних осіб) та власні накопичення для фізичних осіб.
Фонди страхових компаній - найнадійніший спосіб компенсації збитків. Ці фонди утворюються тільки в грошовій формі. Їх джерелами є внески страхувальників (фізичних і юридичних осіб) і частина інвестиційного доходу страхових організацій. Для страхувальників перекладення ризику на страхову організацію створює підвищене почуття впевненості і захищеності протягом дії договору страхування. Крім того, підприємство-страхувальник може в певній мірі компенсувати свої страхові внески, включаючи їх в ціну товарів і послуг.