У повсякденному житті, ми часто використовуємо різного роду виразів, висловів, епітетів і т.д. А чи всі з нас знають, історію цих виразів. З численного більшості виразів, пропоную дізнатися про деякі з них.
1. "Водити за ніс"
Раніше цигани розважали народ на ярмарках, виступаючи разом з ведмедями. Вони змушували тварин проробляти різні фокуси, при цьому обманюючи обіцянкою подачки. Цигани водили ведмедя за кільце, продіте в ніс. Саме з тих часів «не води мене за ніс» означає «Не впроваджуй». А вираз «знати всю таємницю» пов'язано ... із старовинною тортурами, коли обвинуваченим заганяли під нігті цвяхи або голки. Метою цього досить неприємного дії було добування визнання.
2. "Майстер кислих щей"
Сьогодні вираз «бити байдики» означає нічого не робити. Тим часом, раніше биття байдики було заняттям. Хоча і досить простим ... Посуд в далекі вже часи в основному робили з дерева: чашки і ложки, «братини» і тарілки - все було дерев'яним. Але щоб вирізати щось, від колоди потрібно було відколоти цурку - байдики. Це було легке, дріб'язкова справа, яке доручалося подмастерьям. Це заняття так і називалося «байдики бити». Майстри жартома називали підсобних робітників «баклушечнікамі». Так, з жартів майстрів і з'явився цей вираз.
4. "Не до двору припав"
Коли займаєшся вивченням прислів'їв і приказок, дивуєшся, з якою старовини вони іноді відбуваються. «Не до двору припав» - У цієї приказки є цікава міфологічна основа. Відповідно до неї на подвір'ї (на дворі) буде жити тільки ту, яка сподобається домовому. А якщо не сподобається, то чи втече, або захворіє. Що робити ... не до двору ...
5. "Козел відпущення"
«Знайшли цапа-відбувайла», «кого на цей раз цапом-відбувайлом зроблять?» - такі фрази можна нерідко почути на роботі. Під «цапом-відбувайлом» розуміється людина, на якого повісили все огріхи, при цьому він сам може мати до тим, що трапилося бід дуже опосередкований стосунок або навіть взагалі бути до них непричетним. У цього виразу є своя історія ... Був у древніх євреїв обряд відпущення гріхів, в якому брав участь козел. Священик покладав руки на голову козла, при цьому як би перекладаючи на нього гріхи всього народу. Після цього нещасного, який до гріхів цілого народу мав досить слабке відношення, виганяли в пустелю. Такі справи. Невідомо, скільки козлів вирушили в суворі мандри за чужі гріхи, але, на щастя, обряду більше не існує. А вираз досі живе.
6. "Казанська сирота"
Як відомо, вираз «сирота казанська» відноситься до людини, який прикидається ображеним чи безпорадним, щоб кого-небудь розжалобити. Зараз ця фраза вживається, скоріше, як незлобива жарт. Але чому саме «казанська»? Цей фразеологізм виник після завоювання Казані Іваном Грозним. Татарські князі (мірзи) стали підданими російського царя. При цьому вони намагалися випросити у Івана Грозного всілякі поблажки і пільги, скаржачись на гірку долю. Вони-то і стали завдяки гострому народної мови першими «сиротами казанськими».
7. "Чи не винось сміття з хати"
Давня і повсюдно поширена прислів'я. Звичайно ж, вона не вчить нас неохайності. Вона радить не виносити сімейні чвари і сварки в люди. У Даля взагалі написано красиво про це прислів'я: «сімейні чвари розберуться будинку, коли не під одним кожухом, так під одним дахом». Але у цього прислів'я є і прямий сенс: у селян сміття ніколи не бісового і не виносився на вулицю. Це було досить важко робити: вимітати сміття на вулицю через високі пороги. Однак основна причина - існування досить серйозного повір'я: по сміттю недобрі люди можуть наслати порчу. Сор зазвичай замітали в пічної або куховарство кут. Коли затоплювали піч, сміття спалювали. Існував і ще один цікавий звичай: весільні гості, випробовуючи терпіння нареченої. змушували помсти хату, при цьому знову і знову смітили і примовляли: «Мети, мети, та з хати не винось, а згрібати під лавку та поклажі в піч, щоб димом винесло».
8. "Ні кола ні двора"
Слово «очуметь» досить часто застосовується в повсякденному житті. Як відомо, воно означає ситуацію, коли людина втратила здатність ясно сприймати навколишню дійсність, адекватно мислити. Цікаво, що походження слова пов'язують з масштабними подіями 1771 року, саме тоді в Москві лютувала спустошлива чума. Очевидці описували у людей такі симптоми: «Догана хворих невразумітелен і замешателен, мова точно пріморожен, або прікушен, або як у п'яного». Чума проявлялась в лихоманці, спеці, головного болю і потьмарення свідомості. Пам'ять про вищеназваних події відбилася в слові «очуметь», яке ми тепер застосовуємо до набагато менш серйозним ситуацій.
Чи означає "потрапити в скрутне, дурне, незручне або смішне становище, прогавити небезпеку". З'явилося воно в мові старих російських прядильників, канатних майстрів і утворилося з поєднання потрапити в халепу. Слово халепу в сучасній російській мові втрачено, так як пішла з життя сама реалія - канатний, мотузковий стан, верстат, на якому за старих часів сучили мотузки, що тяглися від прядильного колеса до саней. При роботі з халепу прядильник піддавався великій небезпеці в разі, якщо борода, одяг або рука потрапляли в верстат: він міг втратити не тільки бороди, але іноді і здоров'я або життя. Вираз потрапити в халепу, де прислівник халепу утворено з поєднання іменника з прийменником, що традиційно для російських говірок, втратило пряме значення і тепер стало вживатися тільки в переносному, тобто набула статусу фразеологізму. Походження багатьох російських фразеологізмів, до речі, пов'язано професійним середовищем.
11. Зарубай-ка собі це на носі
Цей вислів сьогодні говорять часто в повній впевненості, що мається на увазі ніс. Звичайний людський ніс. Іноді ще й показують на ніс. Тим часом, це помилка ... Носом раніше називалася спеціальна дощечка для записів. Її носили разом зі спеціальними паличками, якими робили різноманітні замітки або зарубки на пам'ять. Дійсно, в давнину, при всій її суворості, на пам'ять ніхто на своєму особистому носі ніякі зарубки не робив.
12. Грати в бирюльки.
Є така старовинна гра, за допомогою якої, як запевняють, розвиваються терпіння і обережність: бирюльки. Перед вами лежить купка крихітних дрібничок, чарочок, молоточків, сердечок - бирюльок, - нагромаджених в безладді. Потрібні маленьким гачком витягувати з купи одну бирюльку за одною так, щоб інші не потривожити. Прекрасне заняття для ледарів! Не дивно, що вираз «грати в бирюльки» давно вже позначає: займатися дурницями, дурницями, залишаючи осторонь головне і важливе.
13. "Відкласти в довгий ящик."
Є припущення, ніби це словосполучення, що означає «дати справі тривалу відстрочку», «надовго затримати його рішення», виникло ще в Московській Русі, триста років тому. Цар Олексій, батько Петра I, наказав в селі Коломенському перед своїм палацом встановити довгий ящик, куди будь-хто міг би опустити свою скаргу. Скарги опускалися, але дочекатися рішень було дуже нелегко; часто до того минали місяці і роки. Народ перейменував це «довгий» ящик в «довгий». Важко, однак, поручиться за точність цього пояснення: адже говоримо ми не «опустити» або не "покласти", а "відкласти в довгий ящик». Можна думати, що вираз якщо і не народилося, то закріпилося в мові пізніше, в «Присутність» - установах XIX століття. Тодішні чиновники, приймаючи різні прохання, скарги і клопотання, безсумнівно, сортували їх, розкладаючи по різним скриньках. «Довгим» міг називатися той, куди відкладалися самі неспішні справи. Зрозуміло, що такого ящика прохачі боялися. До речі сказати, немає потреби вважати, що хтось колись спеціально перейменував «довгий» ящик в «довгий»: у багатьох місцях нашої країни в народній мові «довгий» саме і означає «довгий». Той же сенс має і народилося пізніше вираз «покласти під сукно». Сукном покривали столи в російських канцеляріях.
