Висновки суду. право одного із співвласників земельної ділянки вимагати на підставі статті 222 ЦК РФ знесення самовільної будівлі, яка була зведена на цій земельній ділянці іншим співвласників, може бути їм реалізовано за умови, що її зведення одним із співвласників порушує встановлений порядок користування спільною земельною ділянкою та порушує права і законні інтереси іншого співвласника.
Передаючи справу на розгляд в Презідіцм ВАС РФ, колегія також зазначила, що спірне "самовільне" будова відповідає містобудівним, будівельним, санітарно-епідеміологічним, протипожежним та екологічним нормам і правилам.
Колегія зазначила, що порушення встановленої законом процедури оформлення дозволу на будівництво або введення об'єкта в експлуатацію не є достатньою підставою для знесення житлового будинку при тому, що суспільство вживало заходи для отримання дозволу на будівництво.
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПРО ПЕРЕДАЧУ СПРАВИ В ПРЕЗИДІЯ
ВИЩОЇ АРБІТРАЖНОГО СУДУ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
У заяві про перегляд судового рішення суду касаційної інстанції в порядку нагляду, поданому до Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації, суспільство просить його скасувати, посилаючись на допущені порушення однаковості в тлумаченні та застосуванні статті 222 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Розглянувши доводи заявника, подані документи та вивчивши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про передачу справи до Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при винесенні рішення керувався пунктом 1 статті 222 Цивільного кодексу Російської Федерації, відповідно до якого самовільно побудовою є житловий будинок, інша будівля, споруда або інше нерухоме майно, створене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети в порядку, встановленому законом і іншими правовими актами, або створене без отримання на це необхідних дозволів або з істотним порушенням містобудівних і будівельних норм і правил, визнав зазначений об'єкт Самовол ної будівництвом. Суд врахував, що самовільна споруда підлягає зносу який здійснив її обличчям або за його рахунок, крім випадків, передбачених пунктом 3 статті 222 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Відповідно до пункту 3 статті 222 Цивільного кодексу Російської Федерації право власності на самовільну споруду може бути визнано судом, а в передбачених законом випадках у іншому встановленому законом порядку, за особою, у власності, довічне успадковане володіння, постійному (безстроковому) користуванні якого знаходиться земельна ділянку, де здійснена споруда. Право власності на самовільну споруду не може бути визнане за вказаною особою, якщо збереження будівлі порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, або створює загрозу життю і здоров'ю громадян.
При цьому суд визнав, що позивач не надав доказів, що підтверджують, що дана споруда порушує його права та законні інтереси.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.
Тим часом, судом касаційної інстанції не враховано наступне.
Як встановлено що набрало законної сили судовим актом по іншій справі, земельну ділянку, на якій збудовано спірне будова, знаходиться у спільній частковій власності та позивача і відповідача. Отже, при розгляді відповідного спору необхідно було керуватися не тільки статтею 222 Цивільного кодексу Російської Федерації, а й правилами статті 247 Цивільного кодексу Російської Федерації.
Згідно з пунктом 1 названої статті володіння і користування майном, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх її учасників, а у разі недосягнення згоди в порядку, що встановлюється судом.
Учасник часткової власності має право на надання в його володіння і користування частини спільного майна, сумірною його частці, а при неможливості цього вправі вимагати від інших учасників, що володіють і користуються майном, що доводиться на його частку, відповідної компенсації (пункт 2 статті 247 Цивільного кодексу Російської Федерації).
Таким чином, в силу статті 247 Цивільного кодексу Російської Федерації право одного із співвласників земельної ділянки вимагати на підставі статті 222 Цивільного кодексу Російської Федерації знесення самовільної будівлі, яка була зведена на цій земельній ділянці іншим співвласників, може бути їм реалізовано за умови, що її зведення одним з співвласників порушує встановлений порядок користування спільною земельною ділянкою та порушує права і законні інтереси іншого співвласника.
Крім того, суд касаційної інстанції задовольнив позов про знесення спірного об'єкта, незважаючи на те, що самовільне будову відповідає містобудівним, будівельним, санітарно-епідеміологічним, протипожежним та екологічним нормам і правилам, доказів порушення прав і охоронюваних інтересів інших осіб не представлено.
З огляду на викладене, справа підлягає направленню до Президії Вищого Арбітражного Суду Російської Федерації для перегляду судового акта в силу пункту 1 статті 304 Господарського процесуального кодексу Російської Федерації, що порушує однаковість у тлумаченні та застосуванні арбітражними судами норм права.