1. Прислівники, утворені сполученням прийменників з говірками, наприклад: донині, ззовні, назавжди, навпаки, наскрізь, позавчора, післязавтра, донезмоги, навряд чи, задарма.
Від таких прислівників слід відрізняти пишуться окремо поєднання прийменників з незмінними словами, вживаними в цих випадках в значенні іменників, наприклад: до завтра, на авось, нанівець (звести нанівець), на ура.
2. Прислівники, утворені сполученням прийменників в і на з колективними числівниками, наприклад: вдвічі, втричі, вчетверо і т. Д. Надвоє, натроє, але: по двоє, по троє.
3. Прислівники, утворені сполученням прийменників з короткими прикметниками, наприклад: вліво, насухо, замертво, здалеку, нашвидку, помалу, даремно, потихеньку, зопалу.
4. Прислівники, утворені сполученням прийменників з повними прикметниками і займенниками, наприклад: круто, впритул, врукопашну, найчастіше, відчайдушно, навманя, вперше, напевно, внічию, щосили.
Примітка. Пишуться роздільно прислівники цього типу, що складаються з приводу в і прикметника, що починається з голосної, наприклад: у відкриту.
Про говірками, що починаються з по- і пишуться через дефіс, см. Урок 9.
5. Прислівники, утворені сполученням прийменників з іменниками, наприклад: вперед, збоку, часом, на власні очі, у давнину, наввипередки, навмання, до того ж, навпаки, мимоволі, некруто, навприсядки.
До прислівники цього типу належать:
а) Слова з різними прислівниковій значеннями, що мають в своєму складі такі іменники або такі іменні форми, які в сучасній літературній мові не вживаються: поблизу, вдосталь, навздогін, вщент, борг, натомість, під замком, наввипередки, взасос, втришия, навскіс, криво , в найми, всередині, всередину, на власні очі, геть, перевальцем, наввипередки, попереду, упереміж, упереміш, вплав, покотом, похапцем, вприглядку, впроголодь, в халепу, спросоння, перевальцем, зненацька, нарізно, всерйоз, з нальоту, побіжно, некруто, у давнину , нишком, похапцем, втрідорого га, з боку, дотла, заміж (від старої форми вин. пад.). запанібрата, зсередини, споконвіку, поволі, спідлоба, нишком, з давніх-, споловини, здавна, набакир, напевно, навзнак, ридма, навпаки, позаду, додолу, напам'ять, навскоси, навскіс, навмання, з розмаху, наввипередки, наперекір, напереріз, на пальцях полічити, наповал, навпростець, нарозхват, назовні, нанівець, навстіж, насторожі, натщесерце, навмання, навтьоки, напоготові, наяву, невтямки, ненароком, не під силу, невпопад, об землю, по заслузі, позаду, з чуток, віддалік, поперек, навпіл, після полудня, здуру, ззаду, зовні, спозаранку, спросоння, спросоння, надто та т. п.
б) Слова з різними прислівниковій значеннями, якщо між приводом (приставкою) і іменником, з яких утворилося наріччя, не може бути без зміни сенсу вставлено визначальне прикметник, займенник, числівник або якщо до іменника не може бути поставлений відмінковий питання: до того ж, вбрід, вліт, досхочу, вволюшку (наїстися), взатяжку (курити), вкрай (змучився), разом, вмить, наопашки (носити пальто), у програші, знову, воістину, навколо, вслід, навперебій, вперегиб, аж, впору (костюм), вчасно (приїхати), згодом, вп Ловіна, справді, має право (вчинити так), про запас, вразбивку, урозбрід, вроздріб, врозріз, вразрядку, врастяжку, навряд чи, незабаром, вголос, всухом'ятку, потай, наяву, задарма, заміжня, зараз, поспіль, до речі, набік (надіти капелюх), назустріч, навикат, навиліт, винос, навипуск, навирез, струнко, наголову (розбити), на зло, назубок (вивчити), навиворіт, напередодні, нарешті, в наявності, навпаки, навідріз, навперебій, напереваги, наполовину, навперебій, навперейми , напоказ, наостанок, наприклад, у тимчасове користування, безперервно, напролом, нарозхрист, співуче, поряд, насилу, насме ть (стояти; але: не на життя, а на смерть), навмання, на ранок (повернутися), начистоту, несила, обіч (жити), зроду, почасти, побоку, підряд, часом, мимоволі, поодинці, вранці, збоку, занадто, сплачує (рубати ), відразу, зроду, підряд.
в) Слова з просторовим і тимчасовим значенням, що мають у своєму складі іменники верх, низ, перед, зад, височінь, далечінь, вік, початок, незважаючи на можливість постановки перед деякими з них визначає слова: вгору, вгорі, догори, доверху, наверх , зверху: вниз, внизу, донизу, донизу, знизу; вперед, наперед; назад; вгору; вдалину, далеко, здалека повік, повік, навіки, навіки, навіки; спочатку, спочатку; але при наявності пояснювальних слів до відповідних іменником зазначені слова пишуться окремо, наприклад: на верх гори, в височінь піднебесну, в далечінь степів, в дали блакитний, на віки віків, на віки вічні, на початку життя, з початку навчального року.
6. Однак не всяке поєднання іменника з прийменником, що є обставиною і близьке за значенням до прислівнику, пишеться разом.
А. Слід писати окремо поєднання прийменників з іменниками:
а) якщо між приводом і іменником можна вставити визначальне слово: на мить (на одну мить), з маху (з усього маху), в тиші (в лісовій тиші), на скаку (на всім скаку), в тупик (потрапив в такий глухий кут, що.);
б) якщо привід закінчується на приголосну, а іменник починається з голосної букви: в обмін, в обріз, в обнімку, в помсту, в обтяжку, в обхват, поодинці, в оберемок, в упор, під ухил;
в) якщо іменник в визначенням (одному) значенні зберегло хоча б деякі відмінкові форми в поєднанні з приводами: навпочіпки, на корточках; на карачки, на карачках; на карачки, на четвереньках; за кордон, за кордоном, з-за кордону; під спід, під спудом; додому, на дому; на пам'ять, по пам'яті; на совість, по совісті; на руку, не з руки; в насмішку, з насмішкою; під пахвами, під пахви, під пахвою, під мишку з-під мишок; навшпиньки, навшпиньки; на поруки, на поруках; на зап'ятках, на зап'ятках.
Б. Окремо пишуться також:
а) деякі близькі за значенням до прислівники поєднання іменників із прийменниками:
без: без оглядки, без просипу, без розбору, без пуття, без упину, без угаву, без утоми;
до: до зарізу, до відвалу, до відмови, до смерті, до упаду (але: доверху, донизу, см. вийшов. 5, «в»);
на: на бігу, на льоту, на ходу, у висячому положенні, на увазі, на вигляд, на вагу, на смак, на око, на око, на гріх, на диво, на дотик, на славу, на сміх;
з: з нальоту, з розгону, з розгону, з розмаху, з наскоку, з ходу;
б) поєднання заперечень ні і ні з запропонованими формами, наприклад: не в міру, не в залік, не під силу, не до смаку, не на добро, ні на йоту, ні за гріш, ні до успіху;
в) іменники в місцевому відмінку множини з приводами в і на, що позначають місцезнаходження, час, стан (фізичний і душевний), наприклад: в головах, в ногах, на годиннику (стояти), на днях, риссю, на радощах, в серцях.
У випадках ускладнень в правописі прислівників, утворених з'єднанням прийменника з іменниками, слід звертатися до орфографическому словником.
Від разом пишуться прислівників слід відрізняти однаково вимовні поєднання прийменників з іменниками, що пишуться окремо, наприклад: в пору юності, з боку на бік (перевалюється), на голову (звалилося нещастя), на силу (не розраховували), на приклад (послався), в ряд (вишикувалися).
7. Пишуться разом прислівники, що утворилися шляхом злиття прийменників із займенниками, наприклад: чому, тому, тому, тому, чому, тому, навіщо, потім, за скільки ( «за якою ціною») і т. П. На відміну від поєднань прийменників з займенниками в непрямих відмінках ( "по чому ти стукаєш?", т. е. з якого предмету; "за що ти пішов?", тобто за який річчю ти пішов).