Глава IV. Постійне (безстрокове) користування, довічне успадковане володіння земельними ділянками, обмежене користування чужими земельними ділянками (сервітут), оренда земельних ділянок, безоплатне термінове користування земельними ділянками
1. В постійне (безстрокове) користування земельні ділянки надаються державним і муніципальним установам, казенним підприємствам, центрам історичної спадщини президентів Російської Федерації, які припинили виконання своїх повноважень, а також органам державної влади та органам місцевого самоврядування.
2. Громадянам земельні ділянки в постійне (безстрокове) користування не надаються.
4. Громадяни або юридичні особи, які володіють земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, не має права розпоряджатися цими земельними ділянками.
1. Право довічного успадкованого володіння земельною ділянкою, що перебуває у державній або муніципальній власності, придбане громадянином до введення в дію цього Кодексу, зберігається. Надання земельних ділянок громадянам на праві довічного успадкованого володіння після введення в дію цього Кодексу не допускається.
2. Розпорядження земельною ділянкою, що перебуває на праві довічного успадкованого володіння, не допускається, за винятком переходу прав на земельну ділянку у спадок. Державна реєстрація переходу права довічного успадкованого володіння земельною ділянкою у спадок проводиться на підставі свідоцтва про право на спадщину.
1. Іноземні громадяни, особи без громадянства можуть мати розташовані в межах території Російської Федерації земельні ділянки на праві оренди, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
2. Земельні ділянки, за винятком зазначених у пункті 4 статті 27 цього Кодексу, можуть бути надані їх власниками в оренду відповідно до цивільного законодавства та цього Кодексу.
3. Після закінчення терміну договору оренди земельної ділянки його орендар має переважне право на укладення нового договору оренди земельної ділянки, за винятком випадків, передбачених пунктом 3 статті 35. пунктом 1 статті 36 та статтею 46 цього Кодексу.
4. Розмір орендної плати визначається договором оренди. Загальні початку визначення орендної плати при оренді земельних ділянок, що перебувають у державній або муніципальній власності, можуть бути встановлені Урядом Російської Федерації.
Про визначення розміру орендної плати за землі, що перебувають у власності Російської Федерації, суб'єктів Російської Федерації або муніципальній власності, див. Пункт 3 статті 65 цього Кодексу.
5. Орендар земельної ділянки, за винятком резидентів особливих економічних зон - орендарів земельних ділянок, право передати свої права і обов'язки за договором оренди земельної ділянки третій особі, в тому числі віддати орендні права земельної ділянки в заставу і внести їх в якості внеску до статутного капіталу господарського товариства або товариства або пайового внеску у виробничий кооператив в межах терміну договору оренди земельної ділянки без згоди власника земельної ділянки за умови його повідомлення, кщо договором оренди земельної ділянки не передбачено інше. У зазначених випадках відповідальним за договором оренди земельної ділянки перед орендодавцем стає новий орендар земельної ділянки, за винятком передачі орендних прав у заставу. При цьому укладення нового договору оренди земельної ділянки не потрібно.
7. Земельна ділянка може бути переданий в оренду для державних або муніципальних потреб або для проведення вишукувальних робіт на термін не більше ніж один рік. При цьому орендар земельної ділянки в межах терміну договору оренди земельної ділянки зобов'язаний на вимогу орендодавця привести земельну ділянку у стан, придатний для його використання відповідно до дозволеним використанням; відшкодувати збитки, заподіяні під час проведення робіт; виконати необхідні роботи по рекультивації земельної ділянки, а також виконати інші обов'язки, встановлені законом і (або) договором оренди земельної ділянки.
8. При продажу земельної ділянки, що перебуває у державній або муніципальній власності, орендар цієї земельної ділянки має переважне право його покупки в порядку, встановленому цивільним законодавством для випадків продажу частки у праві спільної власності сторонній особі, за винятком випадків, передбачених пунктом 1 статті 36 цього кодексу.
10. У разі успадкування земельних ділянок особами, які не досягли повноліття, їх законні представники можуть передати ці земельні ділянки в оренду на строк до досягнення спадкоємцями повноліття.
11. Вилучені з обороту земельні ділянки не можуть бути передані в оренду, за винятком випадків, встановлених федеральними законами.
1. Приватний сервітут встановлюється відповідно до цивільного законодавства.
2. Публічна сервітут встановлюється законом або іншим нормативно-правовим актом Російської Федерації, нормативним правовим актом суб'єкта Російської Федерації, нормативним правовим актом органу місцевого самоврядування у випадках, якщо це необхідно для забезпечення інтересів держави, місцевого самоврядування або місцевого населення, без вилучення земельних ділянок. Встановлення публічного сервітуту здійснюється з урахуванням результатів громадських слухань.
3. Чи можуть встановлюватися публічні сервітути для:
1) проходу або проїзду через земельну ділянку;
2) використання земельної ділянки з метою ремонту комунальних, інженерних, електричних та інших ліній і мереж, а також об'єктів транспортної інфраструктури;
3) розміщення на земельній ділянці межових і геодезичних знаків і під'їздів до них;
4) проведення дренажних робіт на земельній ділянці;
9) тимчасового користування земельною ділянкою з метою проведення вишукувальних, дослідних та інших робіт;
10) вільного доступу до прибережної смуги.
4. Сервітут може бути терміновим або постійним.
5. Здійснення сервітуту має бути найменш обтяжливим для земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
6. Власник земельної ділянки, обтяженого приватним сервітутом, вправі вимагати розмірну плату від осіб, в інтересах яких встановлено сервітут, якщо інше не передбачено федеральними законами.
7. У випадках, якщо встановлення публічного сервітуту призводить до неможливості використання земельної ділянки, власник земельної ділянки, землекористувач, землевласник вправі вимагати вилучення, в тому числі шляхом викупу, у нього даної земельної ділянки з відшкодуванням органом державної влади або органом місцевого самоврядування, що встановили публічний сервітут, збитків чи надання рівноцінної земельної ділянки з відшкодуванням збитків.
У випадках, якщо встановлення публічного сервітуту призводить до суттєвих ускладнень у використанні земельної ділянки, його власник має право вимагати від органу державної влади або органу місцевого самоврядування, які встановили публічний сервітут, розмірну плату.
8. Особи, права і законні інтереси яких зачіпаються встановленням публічного сервітуту, можуть здійснювати захист своїх прав в судовому порядку.
9. Сервітути підлягають державній реєстрації відповідно до Федерального закону "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та угод з ним".
1. У безоплатне термінове користування можуть надаватися земельні ділянки:
1) з земель, що перебувають у державній або муніципальній власності, виконавчими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, передбаченими статтею 29 цього Кодексу, юридичним особам, зазначеним у пункті 1 статті 20 цього Кодексу, на строк не більше ніж один рік;
2) з земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, іншим громадянам та юридичним особам на підставі договору;
3) з земель організацій, зазначених у пункті 2 цієї статті, громадянам у вигляді службового наділу;
Службові наділи надаються працівникам таких організацій на час встановлення трудових відносин на підставі заяв працівників за рішенням відповідних організацій з числа належних їм земельних ділянок.
Права і обов'язки осіб, які використовують службові наділи, визначаються відповідно до правил пункту 1 статті 41 та абзаців другого - четвертого, сьомого - дев'ятого статті 42 цього Кодексу.