Морська бібліотека Росія немає
Завдання і методи випрямлення пошкодженого судна істотно залежать від його стану. Для транспортних суден виділяють чотири основних типових випадку стану пошкодженого судна. Завдання випрямлення для судна у всіх випадках стану порушення його водонепроникності включають в себе наступні заходи.1) Оцінка, контроль, підтримку і збільшення остійності судна.
Оцінка знака початкової остійності після отримання водотічності. Визначення, чи має судно позитивну або негативну початкову метацентричної висоту.
Досягається наглядом за креном судна за вітряної погоди, хвиль, а також за характером накрененія судна при зміні кутів перекладки керма.
Контроль за станом остійності досягається спостереженням за станом крену (накрененія судна), оцінкою і прогнозуванням допустимих величин параметрів остійності. Контроль підтверджується розрахунками (якщо можливо).
Розрахунки по остійності і непотоплюваності пошкодженого судна виконуються за вказівкою і під руководст-вом капітана судна. Всі розрахунки виконуються на основі отриманих екіпажем даних з обстеження аварійних відсіків (розмір і розташування пробоїн, значення ко-коефіцієнт проникності вантажу і відсіків судна) і даних по основних елементів початкової остой-чивости судна.
Вахтова служба на штурманському містку і в машинному відділенні повинна постійно контролювати параметри остійності судна за станом крену і диференту, наявності вільних поверхонь, характеру накрененія судна при різних зовнішніх впливах.
Для розрахунку остійності і аварійної посадки судна застосовуються «Метод прийому вантажу» і більш точний метод - «Постійного водоізме-щення».
Розрахунки справедливі у випадку, коли надходження води припинено.
У реальних обставинах ці умови можуть не виконуватися.
Швидкість наближеного реше-ня завдання для первинної оцінки ситуації важливіше точності отриманого результату.
Для прискорення і уточнити-ня розрахунків рекомендується замовляти розробку спеціальних комп'ютерних програм за розрахунками аварійної остійності в компетентних організаціях і виконувати їх на судні з використанням ПЕОМ.
В результаті розрахунків визначаються значення параметрів посадки і остійності-сти, приймаються рішення по відновленню ос-тойчивости і випрямлення пошкодженого судна.
Заходи з контролю і відновленню остійності повинні передувати заходам по випрямлення аварійного судна.
Підтримка і збільшення остійності судна досягається:
видаленням води та інших рідких вантажів, що мають вільну поверхню з приміщень, розташованих вище центру ваги судна (ЦТ);
видаленням вільних поверхонь (відкачуванням і запрессовкой танків, цистерн) в штатних місцях розміщення вантажу, палива, баласту;
видаленням палубного вантажу, що створює крениться момент для судна за борт;
заповненням відсіків, танків, цистерн, які перебувають якомога ближче до днища судна і якомога ближче до діаметральної площині судна (ДП).
2) Відновлення (в можливих межах) запасу плавучості.
Відновлення запасу плавучості досягається:
видаленням води та інших рідких вантажів за борт, особливо з суднових приміщень, розташованих вище ЦТ судна (дія збігається з заходом з підтримки і збільшення остійності і тому найбільш переважно);
видаленням води з інших приміщень.
3) Зменшення в необхідній мірі дифферента.
Зменшення дифферента досягається:
перекачуванням палива, баласту та інших штатних рідких вантажів, заповненням вільних відсіків, цистерн,
заповнення вантажних приміщень для зміни диференту не рекомендується.