Емоційна тривожність, її вплив на оцінку дитиною себе і своїх однолітків і його статусне положення в групі. Тривожність, як прояв емоційної сфери. Причини виникнення тривожності та особливості її прояву у дітей-дошкільників.
Короткий сожержаніе матеріалу:
Вступ
Глава I Емоційна тривожність, її вплив на оцінку дитиною себе і своїх однолітків і його статусне положення в групі
§ 1 Тривожність, як прояв емоційної сфери
§ 2 Причини виникнення тривожності та особливості її прояву у дітей дошкільного віку
§ 3 Самооцінка. Особливості розвитку самооцінки у дітей дошкільного віку
§ 4 Вплив тривожності на самооцінку дитини та статусне положення дитини в групі
Глава II Експериментальне вивчення проблеми впливу емоційної тривожності на статус дитини в групі старшого дошкільного віку
§ 1 Мета, гіпотеза, завдання, предмет, об'єкт дослідження і методи дослідження
§ 2 Характеристика емоційної сфери дітей.
§ 3 Характеристика міжособистісних відносин в групі дітей старшого дошкільного віку
§ 4 Статусне становище дітей з різними рівнями тривожності
Глава I Емоційна тривожність, її вплив на оцінку дитиною себе і своїх однолітків і його статусне положення в групі
§ 1 Тривожність, як прояв емоційної сфери
1. Високотревожние індивіди емоційно гостріше, ніж нізкотревожние, реагують на повідомлення про невдачу.
2. Високотревожние люди гірше, ніж нізкотревожние, працюють в стресових ситуаціях або в умовах дефіциту часу, відведеного на рішення задачі.
3. Боязнь невдачі - характерна риса високотревожних людей. Ця боязнь у них домінує над прагненням до досягнення успіху.
4. Мотивація досягнення успіхів переважає у нізкотревожних людей. Зазвичай вона переважує побоювання можливої невдачі.
5. Для високотревожних людей більшою стимулюючої силою володіє повідомлення про успіх, ніж про невдачу.
6. Нізкотревожних людей більше стимулює повідомлення про невдачу.
7. Особистісна тривожність привертає індивіда до сприйняття й оцінки багатьох, об'єктивно безпечних ситуацій як таких, які несуть в собі загрозу.
Діяльність людини в конкретній ситуації залежить не тільки від самої ситуації, від наявності або відсутності в індивіда особистісної тривожності, а й від ситуаційної тривожності, що виникає в даної людини в даній ситуації під впливом складних обставин.
Вплив ситуації, що склалася, власні потреби, думки і почуття людини, особливості його тривожності як особистісної тривожності визначають когнітивну оцінку їм виникла. Ця оцінка, в свою чергу, викликає певні емоції (активізація роботи автономної нервової системи і посилення стану ситуаційної тривожності разом з очікуваннями можливої невдачі). Інформація про все це через нервові механізми зворотного зв'язку передається в кору головного мозку людини, впливаючи на його думки, потреби і почуття.
Та ж когнітивна оцінка ситуації одночасно і автоматично викликає реакцію організму на загрозливі стимули, що призводить до появи контрзаходів і відповідних відповідних реакцій, спрямованих на зниження виниклої ситуаційної тривожності. Підсумок усього цього безпосередньо позначається на виконуваній діяльності. Ця діяльність перебуває в безпосередній залежності від стану тривожності, яке не вдалося подолати за допомогою вжитих відповідних реакцій і контрзаходів, а також адекватної когнітивної оцінки ситуації. [14, стор. 415]
Таким чином, діяльність людини в породжує тривожність ситуації безпосередньо залежить від сили ситуаційної тривожності, дієвості контрзаходів, вжитих для її зниження, точності когнітивної оцінки ситуації.
§ 2 Причини виникнення тривожності та особливості її прояву у дітей дошкільного віку
Емоції відіграють важливу роль в житті дітей: допомагають сприймати дійсність і реагувати на неї. Проявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, сердитий або засмучує його. Особливо це актуально в дитинстві, коли вербальне спілкування не доступно. У міру того, як дитина росте, його емоційний світ стає багатшим і різноманітнішим. Від базових (страху, радості та ін.) Він переходить до більш складної гамі почуттів: радіє і сердиться, захоплюється і дивується, ревнує і сумує. Змінюється і зовнішній прояв емоцій. Це вже не немовля, який плаче і о.