Продавець може спокійно виконан-няти свої обов'язки і відчувати себе впевнено лише в тому випадку, якщо він відчуває підтримку товаришів, їх готовність прийти на допомогу. А для цього необхідне взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємна довіра і відповідальність працівників магазину один за одного, коли кожен з них буде діяти не тільки від себе, як приватна особа, що відповідає лише за свої вчинки, а й як представник всього колективу, всього підприємства, готовий прийняти будь-яку претензію і в той же час відчуває власну причетність до всіх досягнень. Таке можливо лише там, де кожен впевнений у всіх і все - в кожному. У подібному колективі працівник намагається вести себе так, щоб не створювати неприємностей по службі. А для цього необхідно постійно враховувати можливі наслідки своїх вчинків для товаришів по службі. Нагадаємо приклад, коли грубість касира підготувала спалах покупниці проти іншого працівника.
Не менш важливо продавцеві передбачити, яке враження його вчинки можуть призвести на товаришів, особливо в питаннях, пов'язаних з довірою, тому що без довіри один до одного працювати в торгівлі, тим більше при спільній матеріальної відповідальності, немислимо.
Що таке довіра, на чому воно ґрунтується? Це впевненість в людині, в надійності його внутрішніх норм, яка може скластися тільки в процесі тривалого і тісного спів-пра з ним. Саме це і мають на увазі, коли говорять про з'їдене разом пуд солі. А як бути, якщо між працівника-ми значна дистанція або колектив тільки сформував-ся, або в нього приходить новачок?
У подібних випадках люди змушені наділяти один одного довірою без достатніх підстав, як би авансом. Така довіра не може бути повним і по суті являє собою приховане, завуальоване недовіру. Дозволити Зімніть-ня або "перевірити" новачка нерідко намагаються за допомогою штучних прийомів, починаючи з грубої примітивної прово-кации і аж до спеціально розроблених психологічних тестів. Однак надійність всіх цих методів досить сумнівний-ну (не кажучи вже про моральні заперечення, які викликають багато з них). Відносини, що будуються на подібній основі, в тій чи іншій мірі містять ризик в тому, що хтось із членів колективу не виправдає довіри інших. Ступінь усвідомлений-ності такого ризику може бути різною, але він легко кидає тінь на будь-який сумнівний вчинок, сенс якого залишається не зовсім зрозумілим для товаришів по службі. Скажімо, хтось із продавців водить в службове приміщення своїх знайомих або сам прий-томить від покупців гроші, щоб оформити покупку через касу пізніше. Якби недостача при інвентаризації, і ці дію-вия можуть отримати найнеприємніше тлумачення.
Щоб створити в колективі обстановку достатнього вза-імного довіри, треба побудувати взаємини так, щоб не виникало ніяких приводів для пересудів, сумнівів і підозр. Домогтися цього неважко, якщо кожен член колективу (а в цьому зацікавлені всі) прийме правило: "Якщо я хочу, щоб товариші мені вірили, я повинен позбавити їх найменших підстав сумніватися в моїх діях".
Розглядаючи кожен з наведених вище принципів, ми не тільки обговорювали ставлення продавця до покупців, товарів, товаришам по службі, але в якійсь мірі зачіпали і його власне ставлення до своєї праці, його самооцінку.
Заключний принцип цілком присвячений цій стороні діяльності продавця.