§ 49. Щоб правильно написати приголосну наприкінці слова або перед іншими приголосними (п або б, ф або в, т або д, з або з, до або г, ш або х), потрібно взяти іншу форму того ж слова або підібрати інше слово того ж кореня, де після приголосної виявилася б голосна, і писати ту згідну, яка пишеться перед голосною, наприклад: дуб, дубки (дуби), рукав, рукавчик (рукава), ліф, ліфчик (ліфи), молотьба (молотити), низький, нижчий (низький), вищий (високий), кігті (кіготь), ложка (ложечка), каганець (плошечку).
У ряді випадків для правильного написання приголосної можна змінити слово так, щоб після приголосної виявилася не голосна, а згодна р, л, м, н, в, наприклад: штраф - штрафний, зубки - зубний, втеча - побіжний, вимокнув - мокрий.
Правопис приголосних, які не можна перевірити шляхом зміни слова, визначається в словниковому порядку, наприклад: загальний, футбол, оптом.
Примітка. Слово весілля пишеться з буквою д (весільний), хоча слова того ж кореня сватати і сват мають приголосний т; сходи, отвір пишуться з буквою з, незважаючи на наявність форм лізу, відкривав.
§ 50. Правило § 49 відноситься також до приставок, наприклад: в ходити (в Леза), на д колоти (на д рубати), про б тесати (про б різати), по д кинути (по д нити), пре д ставити (пре д залишити), про т дати (про т вчити), з робити (з вміти), з кинути.
В приставках без-, воз-, вз-, з-, низ-, раз-, роз-, через- (через-) перед глухими до, п, с, т, ф, х, ц, ч, ш, щ пишеться з замість з, наприклад: даремний, виховати, зорати, покусати, повалити, розсипати, розпис, черезсмужжя, але: несмачний, бездарний, подрімати, порушити, позбавити і т.п.
§ 51. Правило § 49 відноситься до т, д перед с, ц і ч на початку суфіксів, наприклад: дитинство (діти), блюдце (блюдо), коритце (корито), молодик (молодий), попутник (шляху). Буква т перед ч пишеться і в тих випадках, коли суфікси -чик-, -чін-, -чат- і т.п. приєднуються до основи, що закінчується на-к, -ц,-год, причому буквою т замінюється кінцева згодна основи, наприклад: шинкар (шинок), черепітчатий (черепиця), крупитчатую (крихта), таблитчатий (таблиця), Війчастий (вія), картотетчік (картотека), здобувач (видобуток).
Примітка. У дієсловах перед -ся зберігається написання тієї форми, до якої -ся приєднується, наприклад: носитися, носиться, забутися.
§ 52. Слід відрізняти прикметники на -ц-кий (-ц-кою) від прикметників на-д-ський (-д-ської) або -т-ський (-т-ської):
1) якщо основа слова, від якого утворено прикметник, закінчується на -ц або -до,-год (якщо вони в цих випадках змінюються на ц), то пишеться -ц-кий (-ц-кою), наприклад: німецька (німець ), рибальське (рибалка), ткацький (ткач), галицький (Галич; є також форма галицький);
2) якщо основа слова, від якого утворено прикметник, закінчується на-д або -т, то пишеться відповідно-д-ський (-д-ської) або -т-ський (т-ської), наприклад: шведський (швед), міський (місто), радянський (рада), марксистський (марксист).
У прикметників, утворених від іншомовних власних імен, що закінчуються на -ц з попередньої голосної, а також на -цц-, зазвичай пишеться -ц-кий, причому подвійне ц основи зберігається, наприклад: суецький (Суец), Горицький (Гориця), Дворжецький (Дворжец), Ніццький (Ніцца), абруццкій (Абруццо).
§ 53. У групі приголосних (наприклад, СТН, стл, Здн і т.д.) один з приголосних може не вимовлятися. Для правильного написання треба змінити слово або підібрати інше слово з тим же коренем так, щоб після першого або другого приголосного цієї групи стояв голосний, наприклад: чесний (чесний), кістковий (кістки), але: відсталий (Косен); хльоснути (шмагати), стелити (стелю), але: слати (посилати); пасовище (пастух), здрастуй (здоровий), серце (серцевий), сонце (сонячний).
Однак пишеться блиснути (хоча блищати), хлюпнути (хоча плескіт), склянка (хоча скло), сходи (хоча драбинка).
§ 54. Щоб знати, в яких випадках слід писати щ, а в яких шч, або ЖЧ, або рах, або зч, або стч, або здч, треба усвідомити собі склад слова.
Пишеться щ в тих випадках, коли воно повністю належить або тільки до кореня, або тільки до суфікс, наприклад: щітка, щука, прощу, шукаю, вощаної, дощатий; розщепити (пор. тріска); площе (пор. плоско); погонич (пор. поганяти); жінка (пор. дружина).
Пишеться рах на стику приставки і кореня, коли з відноситься до приставки, а ч до кореня, наприклад: порахувати, безчесний, вичерпати, занадто.
Пишеться шч, ЖЧ, рах, зч, стч або здч:
1) на стику кореня і суфікса, якщо суфікс починається з ч і цього звуку передують приголосні ш, ж, з, з, ст, зд кореня, наприклад: перебіжчик (пор. Перебігти), перевізник (пор. Перевозити), рознощик (пор . розносити), об'їждчик (пор. об'їздити);
2) в основах, що закінчуються на сполучення шк, жк, ск, зк, стк або ЗДК, якщо при заміні суфікса замість до в цих поєднаннях з'являється звук ч, наприклад: різкіше (різкий), хлёстче (хльосткий), веснянкуватий (веснянки).
Примітка. У словах щастя, піщаний пишеться рах.
§ 55. У числівників від 11 до 30 перед ц пишеться д, наприклад: одинадцять, дванадцять, двадцять.
§ 56. У словах, вироблених від основ на-к,-год, -ц, перед суфіксами, що починаються з н, пишеться ч (хоча в деяких з цих слів вимовляється ш): пічної, пічник (піч), стрілочник, гречаний ( гречка), пральня (праля), шпаківню, Шпакова (шпак), балалаєчний, гірчичний (гірчиця), довідник (довідка), перечниця (перець), крихітний (крихта), звичайно (кінець), дріб'язковий (дрібниця), нудно (нудьга ), лоточник (лоток), але: Лотошников (граючий в лото).
Так само пишуться жіночі по батькові, вироблені від чоловічих по батькові на-ич, наприклад: Іллівна, Саввічна.
У словах, вироблених від основ на-х, перед суфіксом -н пишеться ш, наприклад: золотушний (золотуха), метушливий (метушня), навушник (вухо).
Примітка. В окремих випадках пишеться поєднання шн: дворушник, Городошник.
§ 57. У рід. пад. од. ч. прикметників і займенників чоловічого і середнього роду в закінченні перед голосними пишеться буква г (хоча вимовляється в), наприклад: доброго, синього, його, того, все, мого.