Будь-яка навчальна дисципліна, що претендує на роль науки, повинна мати свій предмет і метод. обов'язковими атрибутами
Бухгалтерський облік як наукова дисципліна має свій предмет і метод.
Об'єктами бухгалтерського обліку виступають кошти підпри-ємства і джерела їх формування:
- майно організації (господарські кошти, функцио-нірующій капітал);
- зобов'язання організації (джерела формування її майна);
- господарські операції (процеси), які змінюють иму-суспільством і джерела його формування.
Правильна організація управління коштами підприємства (об'єктами бухгалтерського обліку) вимагає їх науково обґрунтованої класифікації. Засоби підприємства можна класифікувати за двома ознаками:
1) за видами (складом) і сферам їх розміщення;
2) за джерелами їх формування і цільовим призначенням.
Класифікація засобів підприємства за їх видами (складом) і сфе-рам розміщення. За сферою розміщення кошти організації можуть функціонувати в виробництві, обігу і невиробництво-ної сфері.
У сфері виробництва засоби підприємства поділяються на засоби і предмети праці.
Засоби праці є провідником впливу людини на оброблювані предмети. У їх складі визначальна роль при-слід знарядь виробництва (виробничим машин, обладнання та інструментів), за допомогою яких робочий через змінює зовнішню форму предметів праці, надає їм нові свій-ства, перетворює їх на продукти праці.
До засобів праці відносяться також будівлі, споруди, транс-кравці кошти і господарський інвентар. Вони створюють необ
Глава I. Теоретичні основи бухгалтерського обліку
дімие умови для нормального виробничого процесу, спо-собствуют його правильної організації.
Спільними для всіх засобів праці є те, що вони тривалий час беруть участь в процесі виготовлення продукції, обслуговують багато виробничих циклів і при цьому зберігають незмінними свої властивості і зовнішній вигляд. Одночасно кошти праці пості-пінно передають укладений в них працю на виготовлену продук-цію у вигляді амортизаційних відрахувань, що призводить до їх зносу і зменшенню вартості.
Предмети праці є вихідний матеріал, з якого виготовляється продукція. До них відносяться: сировина і ос-новні матеріали, напівфабрикати і незавершене виробництво. У цю ж групу включаються допоміжні матеріали і паливо. Загальним для всіх предметів праці є те, що вони споживаються в одному виробничому циклі, цілком переносячи свою вар-тість на виготовлену продукцію.
Сировиною і основними матеріалами називаються предмети праці, що становлять основу продукту, що виробляється. Наприклад, на ма-шіностроітельном заводі основними матеріалами служать відмінності-ні види металу (сталь, чавун та ін.), З яких виготовляються деталі машин. Під сировиною в практиці обліку і планування поні-маються основні матеріали, що є продуктами до-ної промисловості або сільського господарства (руда, хло-пок, цукрові буряки та ін.).
Допоміжні матеріали на відміну від основних лише при-ють участь у виготовленні продукту. При цьому вони або з-діють нормальній роботі засобів праці (мастильні і обтіроч-ні матеріали), або вносять якісні зміни в основні матеріали, приєднуючись до них (барвники, лаки, клей), або, на-кінець, обслуговують процес праці - освітлення цехів, підтримка-ня належних санітарних і гігієнічних умов праці (електро-технічні матеріали, мило, тирса тощо).
Паливо, по суті, є різновидом котельно-них матеріалів: воно або споживається засобами праці (енер-тическое паливо), або приєднується до основних матеріалів (технологічне паливо), або використовується для обслуговування процесу праці (опалення). Унаслідок значної ролі, кото-рую паливо грає в народному господарстві, в обліку воно виділяється зі складу допоміжних матеріалів в особливу групу. Особ-ність палива (як і значної частини допоміжних материа-
лов) полягає в тому, що воно в своїй натуральній формі не входить до складу нового продукту. Однак вартість витраченого топ-лива, як і вартість допоміжних матеріалів, цілком вклю-чає в собівартість цього продукту як витрати виробництва.
Напівфабрикати є предмети праці, що пройшов-шие деякі стадії обробки, але ще не стали готовою про-продукцією. Особливістю їх є те, що хоча вони і пройшли всі операції обробки на даній стадії (в даному цеху або на даній ділянці), але повинні бути спрямовані в інший цех. Полуфаб-рікати зазвичай здаються на склад, звідки при необхідності посту-пают в наступний цех для подальшої обробки або зборки.
Крім напівфабрикатів власного виробництва, можуть бути куплені напівфабрикати (різні деталі, заготовки, вузли, через готовляемие на замовлення даного підприємства і призначені для комплектування його готової продукції). Куплені полуфаб-рікати входять в групу сировини і основних матеріалів.
Незавершене виробництво включає предмети праці, непо-безпосередніх знаходяться в обробці (на верстатах, у робочих місць). Таким чином, воно, як і напівфабрикати, складається з предметів праці, які пройшли деякі стадії обробки, але ще не перетворюється-тівшіхся в готову продукцію. Однак якщо напівфабрикати пів-ністю оброблені в даному цеху, то предмети праці, що знаходяться в незавершеному виробництві, ще будуть тут оброблятися.
Засоби в сфері обігу складаються з предметів звернення, грошових коштів, коштів у розрахунках (дебіторської заборгованості) та засобів, які обслуговують обіг.
Предмети обігу являють собою готову продукцію, вироблену на даному підприємстві і призначену для реалізації. Залежно від місцезнаходження ці предмети під-розділяються на готову продукцію на складі і відвантажені това-ри (готову продукцію). Включення відвантажених товарів до складу предметів звернення обумовлено тим, що вони складають собст-ності даного підприємства до тих пір, поки не будуть оплачені при покупці.
Грошові кошти призначені для різних платежів. З їх допомогою підприємство розраховується з постачальниками, ви-виплачують заробітну плату своїм працівникам, робить різні внески і відрахування в доход держави і т.д. Грошові кошти надходять: від покупців - за продані їм вироби, від банків
Глава I. Теоретичні основи бухгалтерського обліку
у вигляді кредитів, від вищестоящої організації - в порядку часів-ної фінансової допомоги і т.п.
Грошові кошти поділяються за місцем їх знаходження. Господарюючі суб'єкти зберігають основну частину своїх коштів в установах банку на розрахунковому рахунку. При цьому розрахунок-ний рахунок призначений не тільки для зберігання вільних грошових виплат-них коштів підприємств, а й для здійснення всіх основних розрахунків підприємства: з постачальниками і покупцями, з кредит-ними установами, з фінансовими органами і т.п. Такі розра-ти ведуться за допомогою безготівкових перерахувань.
Готівкові гроші, необхідні підприємству для невідкладних виплат, знаходяться в його касі. Це невеликі суми грошей для крейда-ких витрат, які не можна зробити безготівковим шляхом через розрахунковий рахунок. Виняток становлять готівкові гроші, напів-очікувані підприємством для виплати заробітної плати; вони можуть бути досить значними і залишатися в касі протягом трьох днів. Готівкові гроші надходять в касу в основному з розрахункового рахунку. Невикористана готівка здається назад на розрахунковий рахунок.
Кошти під час розрахунків є борги інших підпри-ємств або осіб даному підприємству. Перш за все до таких средст-вам належить заборгованість покупців (замовників) за куплений-ву у даного підприємства продукцію (виконані для них ра-боти або послуги), а також розрахунки з працівниками підприємства за грошовими сумами, виданими їм під звіт на різні витрати. Ви-повний доручення, працівник (підзвітна особа) повинен предста-вити звіт про використання отриманої суми, а гроші, залишати-шиеся невикористаними, повернути в касу. Такі розрахунки називаючи-ються розрахунками з підзвітними особами.
Заборгованість підприємству виникає і за іншими операціями (за іншими розрахунками). Це, наприклад, заборгованість постачальників по пред'явлених їм претензіями, заборгованість робітників і службовців за банківськими позиками, виданими на індивідуальні потреби. Ці боржники називаються іншими дебіторами.
Засоби, що обслуговують обіг, включають різні зда-вання, обладнання та інвентар, який використовується в цій сфері. До таких засобів відносяться будівлі складів готової продукції, торгові приміщення, що належать даному виробничому підпри-ятію, обладнання цих будівель і приміщень (ваги, холодильні установки, стелажі, а також знаходяться тут предмети госпо-венного інвентарю - столи, стільці, шафи і т. п.).
Глава I. Теоретичні основи бухгалтерського обліку
До засобів невиробничої сфери відносяться кошти жи-ліщного господарства, культурно-побутового призначення і здравоохра-вати, якими володіє дане підприємство. Це житлові зда-вання, клуби, дитячі садки і ясла, піонерські табори та будинки відпочинку, лазні, пральні та перукарні, амбулаторії, медичні пункти, обладнання та інвентар, що знаходяться в цих будівлях (належать підприємству), а також використовувані в них мате- ріали і медикаменти (також складові власність підпри-ємства). Всі ці кошти призначаються, щоб обслуговувати працівників підприємств і членів їх сімей, створювати для них не-обхідні побутові зручності.
Схематично класифікація засобів підприємства за їх видами і розміщенню може бути зображена наступним чином (див. Рис. 1.4).
Кошти підприємства, що знаходяться у виробництві, звертання-ванні і невиробничій сфері, підрозділяються на необоротні та оборотні активи (рис. 1.5).
Необоротні активи включають основні засоби, обладнання д-ня до установки, нематеріальні активи, незавершені капі-тальний вкладення, довгострокові фінансові вкладення та Незнач-які інші.
Основними засобами в практиці планування та обліку називаються вають кошти праці, строк корисного використання яких пре-
вишает 12 місяців. Їх застосовують в сферах матеріального вироб-ництва, товарного обігу та невиробничій сфері. Основ-ні засоби беруть участь у процесі виробництва тривалий час, зберігаючи при цьому натуральну форму. Їх вартість, нагадаємо, переноситься на створювану продукцію не відразу, а поступово, частинами, у міру зносу.
Нематеріальні активи - це об'єкти довгострокового пользо-вання, які не мають фізичної основи, але мають стоїмо-стной оцінкою і приносять дохід. До них відносяться об'єкти Інтел-лектуальной власності, тобто патенти, ноу-хау, програмні продукти, монопольні права і привілеї, товарні знаки та ін. Як і основні засоби, нематеріальні активи переносять свою вартість на створюваний продукт не відразу, а в міру амортизації (зносу).
До складу капітальних вкладень включають витрати на будівельник-но-монтажні роботи, обладнання, інструменти, інші капі-тальний роботи і витрати (проектно-вишукувальні, геолого-раз-ведочние і бурові роботи та ін.).
До фінансових вкладень відносять інвестиції в дер-ні цінні папери (облігації та інші боргові зобов'язання), цінні папери та статутні капітали інших організацій, а також позики, надані іншим організаціям. Фінансові вло-вання на термін більше 1 року вважають довгостроковими, а до 1 року - короткостроковими. До складу необоротних активів включають довго-термінові фінансові вкладення.
Оборотні активи (оборотний капітал) складаються з матеріальних-них оборотних коштів, грошових коштів, короткострокових фінан-вих вкладень і коштів у поточних розрахунках. До складу матеріальних оборотних коштів входять сировину і матеріали, паливо, полуфабр-кати, незавершене виробництво, тварини на вирощуванні і від-кормі, витрати майбутніх періодів, готова продукція, призначені-ченная для реалізації, тобто що знаходиться на складі, і відвантажена покупцям.
Грошові кошти складаються із залишків готівки в касі організації, на розрахунковому рахунку і на інших рахунках в банках.
Кошти під час розрахунків включають різні види дебіторської за-долженой, під якою розуміються борги покупців за куп-ленну у даного підприємства продукцію, борги підзвітних осіб та ін. Боржники називаються дебіторами.
Оборотні активи відображаються в другому розділі активу балансу.
Глава I. Теоретичні основи бухгалтерського обліку
Класифікація засобів підприємства за джерелами їх формиро-вання і цільовим призначенням. Джерелом утворення коштів ор-ганізації виступає її капітал, який поділяється на собст-венний і позиковий (рис. 1.6).
Власний капітал - це чиста вартість майна, визна-ділячи як різниця між вартістю активів (майна) орга-нізації та її зобов'язаннями.
Власний капітал може складатися із статутного, додатково-го і резервного капіталу, накопичень нерозподіленого прибутку, цільового фінансування та ін. Він відображений в першому розділі пас-сива балансу.
Цільове фінансування - це кошти, отримані з бюдже-ту, галузевих і міжгалузевих фондів спеціального призначення, від інших організацій і фізичних осіб для здійснення меро-ємств цільового призначення.
Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не распреде-ленна між акціонерами (засновниками), використана на на-накопичений майна господарюючого суб'єкта.
Як уже зазначалося, частина вартості майна організації формується за рахунок власного капіталу, інша - за рахунок орга-нізацією організації перед іншими організаціями, фізичними особами, своїми працівниками (позикових коштів).
Зобов'язаннями організацій (позиковим капіталом) є короткострокові і довгострокові кредити і позики, кредиторська за-долженой і зобов'язання по розподілу.
Короткострокові кредити організація отримує на строк до 1 року під запаси товарно-матеріальних цінностей, розрахункові докумен-ти в дорозі і інші потреби, а довгострокові - на термін від 1 року на виробничий розвиток організації й інші цілі.
Під кредиторської розуміють заборгованість даної організа-ції перед кредиторами. Кредиторів, заборгованість яких мож-никла в зв'язку з купівлею у них матеріальних цінностей, називають постачальниками, а тих, яким підприємство має за нетоварними операціями, - іншими кредиторами.
Позики - це отримані від інших організацій позики під повік-селю і інші зобов'язання, а також кошти від випуску та продажу власних акцій і облігацій. Позики, отримані на термін до 1 року, називають короткостроковими, а на термін більше 1 року - довго-строковими.
Глава I. Теоретичні основи бухгалтерського обліку