Основним макроекономічним показником, для реального статистичного вимірювання виробництва та споживання національного продукту є валовий внутрішній продукт (ВВП).
ВВП - сукупність звертаються в народногосподарському кругообігу економічних благ.
Для того щоб правильно розрахувати ВВП, необхідно всі продукти і послуги, вироблені в даному році, врахувати тільки 1 раз. Окремі частини і компоненти більшості продуктів купуються і продаються декілька разів. Тому, щоб уникнути бага-гократного обліку частин продуктів, при розрахунку ВВП враховується ри-нічна вартість кінцевих товарів і послуг, тобто тих, які покупа-ються для остаточного користування. Окремий облік переможе-точних продуктів означав би подвійний рахунок. Щоб при розрахунку вартості ВВП уникнути подвійного рахунку, необхідно в нього включати тільки доданий-ву вартість, створену кожною фірмою.
Додана вартість - ринкова ціна продукції або послуг фірми, за вирахуванням вартості сировини і матеріалів, витрачених на виготовлення цієї продукції або послуг.
ВВП можна визначити в будь-який з фаз відтворювального процесу, а саме, ВВП в сферах виробництва, розподілу і споживання.
Щорічно в пресі з'являються со-поставлення ВВП різних країн. Для складання переводяться дані ВВП всіх країн на долар за валютним курсом, але так як, наприклад, на 100 $ можна купити в різних країнах неоднакове кількість продукту, то в 60-ті роки XX ст. була проведена програма «Міжнародні економічні зіставлення». Для забезпечення достовірності і порівнянності даних в основу міжнародних підрахунків був положенпарітет купівельної спроможності (ПКС), тобто спеціально підраховуваний курс переказу грошових одиниць в долари з урахуванням цієї особливості.
Для розрахунку ВВП використовують 3 методи:
За першим методом підсумовуються всі витрати на придбання кінцевих товарів і послуг:
Y (ВВП) = C + I + g + X,
де С - особисті споживчі витрати; I - інвестиційні витрати, тобто інвестиції спрямовані фірмами на збільшення основного капіталу і матеріальних запасів; g - державні закупівлі товарів і послуг; Х - чистий експорт (вартість експорту - вартість імпорту).
За другим методом ВВП розраховується як загальна сума доходів, які отримані власниками факторів виробництва, які створили всю масу національного продукту, з урахуванням податків і амортизації.
ВВП (за доходами) = амортизація + непрямі податки + заробітна плата + рента + відсоток + прибуток. Непрямі податки: загальний податок з продажів, акцизи, податки на иму-суспільством, ліцензійні платежі і мита.
3. по виробництву.
Третій метод розрахунку ВВП показує внесок кожного виробника і національного виробництва в цілому, тобто розрахунок тут йде по доданої вартості. Загальна сума доданих вартостей створених у всій національній економіці за рік і є ВВП.
Усі три методи підрахунку ВВП повинні давати однаковий результат, так як в процесі створення і споживання ВВП одночасно відбувається кругообіг зустрічних потоків рівних за вартістю: доходів і витрат. Тобто доходи одних є одночасно витратами інших. У той же час і доходи та витрати - результати функціонування певного обсягу виробництва.
ВВП підраховується або в поточних, або в постійних цінах і по так званому територіальною ознакою, тобто вважають сукупну вартість продукції незалежно від національної належності підприємств, розташованих на території даної країни.
На жаль, деякі аспекти, що впливають на рівень життя, ВВП нездатний вимірювати.
Показник ВВП не здатний точно відображати рівень життя населення через наступних недоліків:
1. ВВП не заміряє працю домогосподарки, що не вимірює роботу вчених «на себе», оплату у вигляді чайових, бартерний обмін;
2. ВВП не фіксує вироблене в тіньовій економіці;
3. ВВП не відображає якість вироблених товарів і послуг. Так частина імпортного продовольства і ліків в РФ смертельно небезпечна для споживача, а значить, знижує добробут, хоча вже включена в чийсь ВВП;
5. ВВП не враховує такий фактор добробуту як вільний час; (Якщо, наприклад, в країнах А і Б фіксується однаковий ВВП, але створюється він у країні «А» при 8 годинному робочому дні, а в країні «Б» при 4 годинний робочий день, то добробут в країні «Б» вище, ніж в країні «А»)
6. ВВП байдуже до такого фактору добробуту, як справедливість розподілу.
Тому замість ВВП пропонується використовувати показник чистого економічного добробуту (ЧЕБ), де з урахуванням зазначених 6 недоліків внести відповідні поправочні коефіцієнти. Але поки не вирішено питання їх точного кількісного визначення.
ВВП залежить від рівня і структури цін, в яких виміряні що входять до нього блага. У зв'язку з цим розрізняють номінальний і реальний ВВП.
Номінальним ВВП - ВВП, підрахований в реальних (поточних) цінах певного періоду:
де Yном. - номінальний ВВП; Рt, i - ціна; Qt, i - кількість i-гo товару (або послуги), виробленого в країні в даний період.
Щоб позбутися від інфляційних впливів, обчислюється реальний ВВП (або ВВП в постійних цінах). Для цього вироблена продукція виражається в цінах певного (базового) року:
Потенційний ВВП - найвищий реальний ВВП при стабільному рівні помірної інфляції і максимально можливому рівні зайнятості.
Порівнюючи номінальний і реальний ВВП, можна отримати вимірювач інфляційних процесів в країні. Його називають дефлятором ВВП. Дефлятор ВВП - показник, що служить для вимірювання інфляційних процесів.
Дефлятор ВВП має дві особливості:
1. це єдиний з показників інфляції, що враховує зміну цін всехпроізводімих в країні товарів і послуг;
2. крім змін цін на величину дефлятора ВВП впливає зміна товарної структури ВВП.
При різких змінах структури виробництва дефлятор ВВП не може точно констатувати динаміку цін в країні. Тому для правильного оцінювання інфляційних процесів, використовуються індекси цін. які часто називають також кошиками цін.
Уявімо собі реальну кошик, в яку складний певний набір харчових продуктів: батон хліба, 1 кг ковбаси, 1 кг сиру, банка згущеного молока, пачка цукру і т.д. При наявності даних про ціну кожного товару загальну ціну товарів в такий кошику легко встановити на будь-який час. А зіставляючи їх динаміку, можна визначити, як в цілому змінилися ціни на продовольчі товари. Звернемо увагу на те, що для подібних кошиків цін характерна постійна структура (в набір завжди входить один батон хліба, 1 кг сиру і т.д.), тому їх зміни пов'язані тільки з динамікою цін.
На жаль, Держкомстат РФ веде розрахунок макроекономічних показників не за всіма видами товарів і послуг, споживаних середньостатистичним жителем країни, а лише по їх вузькому колу.
У споживчий кошик в РФ входить 156 найменувань товарів і послуг. Споживчий кошик в США складається з 300 продуктів і послуг-представників, у Франції - 250, Англії - 350, Німеччині - 475.
В результаті, наприклад, темп інфляції виявляється зниженням втричі в порівнянні з дійсним, а рівень бідності - в 10 разів, що значно спотворює вплив динаміки ВВП на динаміку доходів населення.
Більше того: більшість великих підприємств на території Російської Федерації стало належати американським, німецьким та іншим закордонним корпораціям. Прибутки цих підприємств стали формувати доходи не російського населення. А значить, збільшення ВВП у нас може не означати збільшення доходу населення. Таким чином, коли Статбюро ООН і уряди різних держав використовують дані Держкомстату в міждержавних порівняннях ВВП на душу населення, то для Російської Федерації ці порівняння виявляються багаторазово «поліпшеними».
Рівень життя залежить не тільки від обсягу ВВП на душу населення, а й значною мірою від структури ВВП по використанню. Так в сучасній економіці зростає питома вага споживання товарів тривалого користування і послуг. У розвинених країнах питома вага зайнятих в сфері послуг досяг 2/3 від всього зайнятого населення.
Індекси цін розраховуються за принципом кошика цін:
де Рt, i - ціна i-гo товару (послуги) в поточному періоді; Р0, i - ціна i-гo товару (послуги) в базовому періоді; Q0, i - обсяг виробництва (споживання) в базовому періоді.
На практиці найбільше значення для макроекономіки мають:
1) індекс по-споживчих цін (ІСЦ);
2) індекс цін реалізації готової про-дукції;
3) індекс цін придбання поточних ресурсів.
Перший індекс включає ціни декількох сотень продовольчих і непродовольчих товарів, а також платних послуг. ІСЦ є найважливішим вимірником інфляції для населення. Саме він використовується при обчисленні реальної заробітної плати.