Цінність людини полягає не тільки в його справах і вчинках, а й в його умінні постійно працювати над собою, самовдосконалюватися, все більш глибоко пізнавати свої можливості і максимально використовувати їх у своєму житті і діяльності. Тільки постійне самопізнання і саморозвиток є інструментарієм відкриття свого невичерпного особистісного і творчого потенціалу, виявлення тих сфер життєдіяльності, де цей потенціал може бути використаний в повній мірі.
В даний час, коли науково-технічний прогрес досяг високого рівня розвитку, особливу цінність набуває активна людина з високим творчим потенціалом, здатний до швидкого і конструктивного прийняття рішень, гармонійно взаємодіє з навколишнім світом.
Відомо, що немовля вступає у великий світ як біологічний організм і його основною турботою в цей момент є власний фізичний комфорт. Через деякий час дитина стає людською істотою з комплексом установок і цінностей, з симпатіями і антипатіями, цілями і намірами, шаблонами поведінки і відповідальністю, а також з неповторно індивідуальним баченням світу. Людина досягає цього стану за допомогою процесу, який ми називаємо соціалізацією. В ході цього процесу індивід перетворюється на людську особистість.
В історії психології існує кілька трактувань процесу соціалізації:
- соціалізація як екстеріорізація (розкриття початкової сутності людини в соціумі);
- соціалізація як Гомінізація (придбання суті в соціумі);
- соціалізація як адаптація (сполучення сутнісного і громадського);
Існують декілька підходів до визначення поняття процесу соціалізації:
У вітчизняній психології розгляд процесу соціалізації як адаптації до соціуму характерно для В.М. Бехтерева, П.П. Блонського, А.Ф. Лазурского.
Інший підхід акцентує увагу на суспільстві: соціалізація розуміється як інтерналізація - перенесення всередину, в свідомість особистості норм, вимог, цінностей суспільства. При такому підході людина виступає як об'єкт впливу для суспільства (об'єктний підхід). Такої точки зору дотримувалися Е. Дюркгейм і його послідовники (Т. Парсонс, Дж.Х. Баллантайн, Е. Мак Нейл і ін.).
В даний час у вітчизняній науці вкоренилося уявлення про те, що процес соціалізації повинен розглядатися як двосторонній процес, що включає в себе засвоєння і активне відтворення індивідом суспільних відносин (Г.М. Андрєєва, А.В. Мудрик, С. Беличева). У процесі соціалізації людина виступає одночасно і як об'єкт, і як суб'єкт суспільних відносин, тобто соціалізація особистості розглядається в двох аспектах: об'єктному і суб'єктному.
- «Інтимізації» (перехід від «Ми» до «Я» - проблема самосвідомості особистості);
- Интериоризация (виробництво внутрішнього плану свідомості).
Перейти до завантаження файлу