Особливістю дослідження стало те, що порівнювалася схильність до агресії не тільки з урахуванням біологічної статі, а й психологічного, тобто маскулінності і фемінності. Для цієї мети ми використовували спеціальний опитувальник для вивчення ауто- і гетероагрессіі Є. П. Ільїн і методику С. Бем для діагностики психологічного статі. У дослідженні брали участь студенти педагогічного університету, 47 чоловіків і 49 жінок, віком від 17 до 21 року. Отримані наступні результати. Рівень агресивності у юнаків трохи перевищує рівень агресивності у дівчат. У структурі агресивності гетероагрессія незначно переважає над аутоагрессией. Статистично значущою зв'язку в рівнях виразності ауто- і гетероагрессіі не виявлено. Вивчення взаємозв'язків агресивності з маскулінність-фемінінність виявило збільшення аутоагресивні як у чоловіків, так і жінок при збільшенні ступеня фемінінності. Так, у чоловіків з більш вираженою маскулінність аутоагрессия становить 2,9 бала, а з більш вираженою фемінінність - 4,6 бала. У жінок з вираженою маскулінність аутоагрессия становить 3,7 бала, а в осіб з сильно вираженою фемінінність - 4,8 бала.
Чим більше у жінок виражена маскулінність і менше фемінінність, тим більша спостерігається схильність до прояву гетероагрессіі. При сильно вираженою маскулінності середня гетероагрессія становить 6,7 бала, а при яскраво вираженою фемінінності - 3,3 бала. Отже, прояв аутоагресії пов'язано з фемінінність, а прояви гетероагрессіі з маскулінність.
Таким чином, в структурі загальної агресивності співвідношення ауто- і гетероагрессіі визначається ступенем вираженості маскулінності-фемінінності, що підкреслює значення психологічного статі для формування структури агресивної поведінки.