Метою бізнесу є отримання прибутку, на яку впливає багато факторів, в тому числі і не в останню чергу расположе-ня влади, що і змушує бізнес шукати шляхи і засоби впливу на владу.
Благополуччя економіки тепер повністю визначається функціонуванням приватного сектора. В даний час 2/3 доходів країна отримує від використання природних ресурсів, вони віддані в розпорядження бізнесу, який взяв на озброєння експортно-сировинну модель розвитку. Чи не толь-ко економічна, а й політична ситуація, в тому числі в ре-Гіоня, все більше визначається зіткненням приватних інтересів, боротьбою за ресурси. Обзавівшись великими статками, бізнесмени-ни тепер дивляться на економіку з більш широких позицій, раз-Перемишль про те, що вони можуть придбати або втратити, якщо, на-приклад, влада візьме орієнтир на переважне розвиток обробної промисловості.
В руках бізнесу знаходиться економічна влада, конкурентоспро-можності країни, продуктивність праці. Він бере участь в розробці державної економічної політики. Багато в чому від нього залежить, чи подолає Росія негативні тенденції або залишиться сировинної провінцією. Все це зумовлює можливість впливу бізнесу на владу і суспільство з багатьох напрямків.
Вплив бізнесу на владу може бути м'яким і радикальним, прямим і непрямим, відкритим і тіньовим. М'яке вплив укладаючи-ється в рамки парламентаризму і безпечно для демократичної ис-полнительной влади. Радикальне вплив призводить, як правило, до перестановок в управлінській ієрархії і навіть зміні курсу.
Одночасно три пивоварні компанії подали позов до суду на працівника МНС Росії, в якому звинувачують чиновника в нагнітанні обстановки навколо галузі і вимагають спростування його публічного висловлювання з приводу можливого збільшення податків на брова-рів. Вибухнув скандал. Безсумнівно, надалі чиновники будуть більш обережні у висловлюваннях щодо настільки високодохідних галузей.
Відомий бізнесмен С. Лісовський неодноразово засуджував позицію Мінекономрозвитку РФ про необхідно-сти вступу Росії до СОТ, назвавши питання помилково пріоритетним.
Бізнес, природно, не задовольняється деклараціями і при необ-хідності здійснює тиск на владу, примушуючи її до конкурують-ним дій. Для цього використовуються в основному непрямі, в тому числі тіньові, методи впливу. Непряме вплив здійснюється через посередників (лобіювання), делегування своїх представи-телей до владних структур (в сенатори, депутати, губернатори, міністри і т.д.), неформальні особисті зв'язки з державними чиновниками. Лобіювання, особливо пов'язане з «походами у владу», природно, вимагає від бізнесу додаткових витрат. Фі-шення можливості дозволяють це робити, тим більше що витрати сторицею окупаються.
Бізнесу потрібна повністю адекватна його інтересам економіч-ська система, при якій кожна сторона робить свою справу: влада створює умови для бізнесу, а бізнес організує виробничих-ні процеси і платить податки. Тому бізнес прагне максі-мально звузити межі участі держави в економіці.
Зміцнівши і ідентифікуючи, капітал потребує стабільності, гарантії недоторканності приватної власності, порядку. Біз-несу необхідний монолітний центр. І влада перебудовується в сторо-ну централізації, формує потрібне бізнесу єдиний економічний простір, обмежує прерогативи регіональних лідерів.
Бізнесу потрібно право вільного розпорядження своїм капіталом всередині країни і за кордоном, тобто зниження бюрократичної навантаженням-ки. Цьому перешкоджають, зокрема, заходи валютного регулюван-ня, тому воно лібералізується і майже повністю скасовується.
Бізнес домагається від влади також реалізації державних програм розвитку інфраструктури як необхідної умови функциониро-вання капіталу, підвищення конкурентоспроможності, заходів по боротьбі з бідністю, маючи на увазі небезпеку високу частку серед бідних верств насе-лення осіб з вищою освітою, технічної інтелігенції.
Головне для бізнесу - все ж податки. Зниження податкового на-Грузьке - основний напрямок впливу бізнесу на владу. Для цього використовуються:
• лобіювання в парламенті законопроектів, які передбачають зниження податків; влада на це зазвичай йде під приводом необ-хідності стимулювання економічного зростання, хоча зовсім не орга-тельно, що кошти, отримані від економії платежів, підприємства направлять в інвестиції;
• вибір в рамках законодавства етично неприйнятних схем податкових платежів (офшори, штучно створювані посередники, фірми з працівниками-інвалідами та ін.);
• відверті махінації кримінального характеру, пов'язані з приховуванням прибутку, спотворенням фінансової звітності і т.д.
Лазівки для відходу від податків використовують як дрібні підпри-німателі, так і великі корпорації.
Керівники багатьох містоутворюючих підприємств так мінімі--зіруют податкові платежі, що населення міст позбавляється можливо-сти користуватися елементарними житлово-комунальними послугами.
Бізнес домігся повороту громадської думки в сторону при-знання надмірності податкового навантаження, а також відкрито заявляючи-ний органів влади про необхідність зниження податків. В кінцевому рахунку, він перемагає, податки знижуються або переносяться з виробниц-ного сектора на споживачів.
• про мінімальний розмір оплати праці не пов'язується навіть з прожитковим мінімумом. Собст-венники і керівники (менеджмент) підприємства орієнтуються на МРОТ, а не на ціну праці, штучно завищуючи (але, публічно не оголошуючи) прибуток і витрачаючи її в вузькокорпоративних і особистих цілях. Фонд оплати формується суб'єктивно і в малому ступені залежить від кінцевих результатів. Навіть кваліфіковані працівники нерідко отримують заробітну плату лише на рівні прожиткового мінімуму.
Вплив бізнесу на владу проявляється і в тому, що бізнес-еліта бере участь на всіх етапах формування владних структур, зумовлюючи тим самим форми подальшої співпраці з владою. Вона контролює, щоб потрібні їй порядки зберігалися незалежно від того, які особи стоять при владі. А вибори навіть попу-лярного політика нерідко означають лише зміцнення колишньої або прихід нової еліти, яка реально і формує владу.
При необхідності для посилення впливу на владу бізнес може ініціювати адміністративні реформи. При цьому ста-вится мета усунення наявних бар'єрів, що обмежують еко-номічного свободу.