Жив-був на світі Вовк. Злой-презлий. У пащі у нього страш-ні зуби - як ножі. Схопить зубами вівцю і відразу ж розірве. Всі боялися Вовка. А коли Вовк був ситий, Баран, проходячи повз нього, низько кланявся. Йому хотілося чимось задобрити Вовка. Він говорив:
- Вовк-Вовчик, який ти сильний і мудрий! Я обожнюю тебе. Кілька разів Баран приганяв до Вовка маленьких ягнят на вечерю.
Але ось Вовк постарів. У нього випали всі зуби, і він не міг з'їсти навіть курчати. Став Вовк полювати на жаб.
Помітив Баран, що Вовк тепер не страшний, прийшов до нього од-нажд і насміхається:
- Вовк-Вовчик, тепер я тебе не боюся. Я ненавиджу тебе. Жалюгідна ти руїна.
Здивований Вовк відповів:
- Значить, ти хвалив не мене, а мої зуби?
Як впливає страх на відносини героїв казки?
Чому вовк здивувався, дізнавшись, що Баран його ненавидить?
літня гроза
Одного разу у вихідний день пішли в ліс всією сім'єю - батько, мати, п'ятикласник Толя і чотирирічний Саша.
У лісі було красиво і весело. Батьки показали дітям поля-ну, на якій цвіли конвалії.
Поруч з галявиною ріс кущ шипшини. На ньому зацвів перша квітка - рожевий, ароматний. Вся сім'я села під кущ. Батько читав цікаву книгу.
Раптом почувся гуркіт грому. Впали перші великі краплі, а потім дощ лив як з відра.
Тато віддав свій плащ мамі, і дощ їй був не страшний.
Мама віддала свій плащ Толі, і дощ був йому не страшний.
Толя віддав свій плащ Саші, і дощ йому був не страшний.
Мама, чому це так: вам віддав свій плащ тато, Толю оді-ли своїм плащем ви, а мене одягнув своїм плащем Толя? Чому кожен не надів свій плащ?
Кожен повинен захищати того, хто слабший, - відповіла мама.
А я чомусь нікого не захищаю? - запитав Сашко. - Зна-чит, я найслабший?
Якщо ти нікого не захищаєш, ти дійсно слабкий, - з посмішкою відповіла мама.
Але я не хочу бути найслабшим! - рішуче сказав Саша.
Він підійшов до куща шипшини, відвернув полу плаща і прикрив рожева квітка шипшини: зливою вже відірвало два пелюстки, квітка поник - слабкий, беззахисний.
Тепер я не найслабший, мама? - запитав Сашко.
Так, тепер ти сильний і мужній, - відповіла мати.
Навіщо Саша вкрив квітка шипшини?
Що б зробив ти на місці Саші?
Запитав у бабусі.
У Павлика, живого і пустотливого четверокласника, дідусь загинув на фронті. Будинки, в старовинному скрині, бабуся зберігає його ордена і медалі.
А не так давно намалювали великий портрет дідуся і повісили в класі, біля Павликова парти. У Павлика запалилися радісні вогники в очах, коли він побачив дідуся - як живого, груди в орденах, на пілотці червона зірка.
Але скоро радість змінилася гіркотою. Буває ж таке - чи не ви-повнісінько завдання, вчитель відразу ж докоряє:
- Як же тобі не соромно, у тебе ж дідусь - герой, ти ж сидиш поруч з його портретом.
Одного разу Павлик поставив на парту осколок люстерка і став пускати сонячних зайчиків. Сусідка по парті, голова ради піонерського загону Оленка шепоче:
- Хіба можна так поводитися на уроці? Хіба твій дідусь пускав сонячних зайчиків?
Гірко і важко стало Павлику. У суботу вчителька сказала:
- Сьогодні підемо в ліс. Біжіть швиденько додому, віднесіть книги та візьміть їжу.
Павлик підійшов до відчиненого вікна, вистрибнув і вже хотів до-мій бігти, як назустріч йому йде вчителька (і коли вона успе-ла вийти з класу) і соромить:
- Хіба так піонери роблять? Запитай у бабусі: стрибав чи коли-небудь в вікно твій дідусь?
На наступний день Павлик підняв руку:
Я питав у бабусі.
Про що? - забула вчителька.
Питав, не стрибав чи дідусь у вікно?
Ну, що ж розповіла бабуся?
Дідусь якось потрапив у трубу виліз, коли його після уроків залишили.
Яким герой-дідусь Павлика був в дитинстві?
Чому Павлику було важливо сказати хлопцям і педагогу, що дідусь одного разу виліз в трубу?