ВОДОЛАЗ - ПРОФЕСІЯ СМІЛИВИХ
Водолаз - професія для сміливих, досвідчених, впевнених чоловіків, сильних духом, міцних і умілих - адже іншим не скорити глибин!
Що ми знаємо про таку професію як водолаз? Напевно, лише те, що це небезпечна професія, яка рідко зустрічається, особливо в «сухопутному» місті. Люди з досвідом додадуть, що ця рідкісна професія належить до переліку шкідливих і з важкими умовами праці.
«Області, де використовується праця водолазів, всілякі - це обслуговування підводних споруд, гідроелектростанцій, нафтових платформ, судноремонтні роботи, дослідження водойм, рятувальні роботи. Водолаз робить під водою то, що на березі кілька фахівців, він і бетонщик, і електрозварник, і слюсар, і дослідник », - акцентував начальник Обласного комунального закладу« Сумська обласна рятувально-водолазна служба »ветеран війни в Афганістані Юрій Приходько.
Перші водолазні апарати з'явилися в 1861 році, проте більше 20 років в водолазів не бачили фахівців, яких треба професійно навчати. Водолазами призначалися матроси на вибір капітанів, і хоча вони, опускаючись під воду, могли оглянути підводну частину корабля, але робота їх була така погана, що капітани нерідко віддавали перевагу в далеких водах своїм водолазам найманих нирців.
Потреба в які знають свою справу водолазів особливо була затребувана після Російсько - Турецької війни 1878 року, коли посилені заняття мінним справою спричинили за собою часті втрати дорогих хв і загороджень.
5 травня 1882 року по Указу імператора Олександра III в Кронштадті була створена перша школа, яка мала готувати «досвідчених в водолазному справі офіцерів і нижніх чинів для суднових потреб і підводних мінних робіт». Створення цього навчального закладу ознаменувало новий етап у розвитку водолазної справи в Росії: школа стала центром, що об'єднав наукову думку в області водолазної справи і підводного фізіології. Засновником школи і її першим керівником став капітан 1 рангу Володимир Павлович Верховський.
Першим «пробним каменем» для курсантів став огляд дна Кронштадтський гаваней, розчищення їх від паль і каменів. При цьому з'ясувалося, що курсанти працюють набагато успішніше, ніж «вільні водолази», і це відразу породило довіру до школи. Практичні навички курсанти набували, працюючи на аварійних або затонулих кораблях. Це сприяло професійній підготовці майбутніх фахівців водолазної справи. Виконуючи підводні роботи крім навчальних спусків, інструктори та учні школи врятували чимало аварійних кораблів і суден вже в першому десятилітті. У 1884 році вперше звертається увага на фізичну підготовку і загартовування - двічі в день, з 8 до 9 години ранку і з 5 до 6 години вечора проводилися заняття з запливів на довгі дистанції. Крім початкової підготовки проводилась щорічна двомісячна перепідготовка водолазів, які закінчили раніше школу. Наукові винаходи та праці викладачів школи вивели Росію в лідери, як по водолазної техніки, так і досягнутим глибин.
Викладачі вважали, що водолазні пошукові роботи і СУДНОПІДЙОМ - це найкраща практика для придбання необхідного досвіду роботи, як для водолазів і водолазних офіцерів, так і водолазних лікарів. На високому рівні була поставлена морально-психологічна підготовка. Велике значення мало навчання водолазів в умовах, максимально наближених до тих, в яких вони будуть працювати при фактичних аваріях, тобто в каламутній і холодній воді, при хвилюванні моря і в узкостях.
З 1882 по 1917 # 8201; рр. школа випустила 2695 фахівців, які в якості рядових і офіцерів брали участь в Російсько - Японської та Першої світової війни.
Після революції, в 1919 році, школа була перебазований на Волгу, спочатку в Саратов, потім до Казані, а через деякий час - в Власюк.
У 1931 році курси були перетворені в Військово-морський технікум. На цьому і закінчилася історія Кронштадтської школи водолазів, що підготувала понад 40000 фахівців.
З початком Великої Вітчизняної війни технікум перевели в Астрахань, а в 1942 р в селище Слюдянка на озері Байкал. У 1944 р повернули до Криму, розмістивши в Балаклаві. За роки війни рятувальники флоту надали аварійну допомогу 745 кораблям і судам, зняли з мілини 840 і підняли з глибини 1920 кораблів і суден, проклали сотні кілометрів підводних комунікацій (трубопроводів і кабелів), відновили й побудували десятки гідротехнічних споруд, систематично проводили роботи з вибухонебезпечними предметами : мінами, торпедами, снарядами.
Після війни на Чорному морі створюється сучасний навчальний Водолазний центр, де для Військово-Морського Флоту готують висококласних фахівців - водолазів-глибоководників, важких і легких водолазів, керівників водолазних робіт.
В умах сучасної водолазної громадськості визріває зухвалий план - відродити в місті Кронштадт сучасну водолазну школу. Побудувати її по добре перевіреного історією ступенчатому принципом освіти - курси, школа, училище, технікум, ВНЗ, розвивати науково-дослідні і дослідно-конструкторські структури, створювати інноваційне виробництво серійних зразків водолазного спорядження та обладнання.
У Кронштадті, до 130-ти річчю створення першої водолазної школи в Росії був відкритий Морський музей.
У зборах музею зразки водолазного спорядження з кінця XIX століття до теперішнього часу, водолазне спорядження різних років, причому всі експонати знаходяться в робочому стані. У колекції музею кілька водолазних шоломів, в тому числі знамениті «трехболтовка» (трехболтовий шолом УВС-50М) і «двенадцатіболтовка» (двенадцатіболтовий шолом ШВК), підводно-надводні буксировщики «Протон» і «Протей», що використовувалися для проведення диверсійних робіт, зброя диверсантів, а також кілька водолазних костюмів бойових плавців. Крім того, в експозиції музею представлені вентильований водолазне спорядження, дихальні апарати різної конструкції і призначення, водолазне спорядження, ножі, особисті речі водолазів, документи, ядра, підняті з дна моря і багато іншого.
Спілкуючись з професіоналами підводного справи, згадав своє навчання в водолазної школі, майже 25 років тому і службу на Червонопрапорному Північному флоті.
Напередодні 131 річниці з дня заснування в Кронштадті першої в світі водолазної школи і 11 річниці професійного свята водолазів, який на жаль офіційно не відзначається в Україні, хотілося б побажати тим, кому підкоряється водна стихія, хто ризикує собою щодня, виконуючи завдання підводних робіт не тільки надії, але професійного розвитку і сімейного добробуту, і сказати: «ми цінуємо вас, ми любимо вас, ми пишаємося вами»!
Нехай всі тривоги і негаразди забуті будуть назавжди! Відмінною водної вам погоди, нехай буде «доброю» вода!
Матеріал підготував прес - секретар СТОВ «Сумське морське зібрання» А. В. Вовк.