Вона буває однопалатной і двопалатної. Двопалатна структу-ра парламенту іменується бікамералізму. Бікамералізм характе-рен для більшості сучасних парламентів (Великобританія, США, Франція, ФРН). Однопалатні парламенти існують лише в небагатьох країнах (Данія, Ізраїль). Нижні палати є бо-леї демократичними, тому саме їм належить, як правило, найбільш важлива роль у здійсненні законодавчих та контроль-них повноважень парламентів. Верхні палати мають двояке перед- призначення: представництво інтересів територіальних одиниць держави і здійснення ролі гальма, фільтра, консервативно-го початку в діяльності парламенту. При цьому реальна роль верх-ній палати може бути різною. Залежно від цього розрізняють систему сильною і слабкою верхньої палати. Сильна верхня палата передбачає її рівноправність з палатою нижньої при здійсненні парламентських повноважень, насамперед законодавчих (Італія, США). Система слабкою верхньої палати означає перевагу нижньої палати в законодавчому процесі: при виникненні різно-Глас між ними щодо тексту закону остаточне слово належить нижній палаті, яка може подолати заперечення палати верхньої (Великобританія). Як правило, чим демократичніше формується верхня палата, тим вона сильніше.
Особливості формування палат парламентів.
Якщо нижні палати формуються, як правило, шляхом прямих виборів, то верхні в різних країнах по-різному: як і нижній - не-посередньо виборцями (США); шляхом призначення (ФРН); кос-судинними виборами (Франція).
При цьому термін повноважень верхніх палат, як правило, більший, ніж у палат нижніх, оновлюються вони поступово (наприклад, Сенат США на 1/3 через кожні два роки), територіальні одиниці представлені в них на паритетних засадах, віковий ценз являє-ся більш жорстким, ніж для претендентів у депутати нижніх палат.
Парламент або його нижня палата можуть бути розпущені прези-дентом в парламентарних і змішаних республіках. Якщо прави-тельство несе політичну відповідальність тільки перед нижньою палатою, то розпуску підлягає, як правило, тільки вона, а якщо перед обома палатами - то обидві вони можуть бути розпущені. Парламент (па-лата) розпускається у випадках висловлення недовіри уряду або відмови йому в довірі (як альтернатива відставку уряду) або при нездатності сформувати уряд.
Палата парламенту очолюється головою, що обирається, як правило, після виборів палати на весь термін її повноважень. Пред-седатель веде засідання палати і організовує її роботу.
Важливу роль в роботі парламентів грають комітети - допо-тільні органи, - які обираються парламентом (палатою), що складаються з парламентаріїв і сприяють палатам в здійсненні їх пів-номочій. Розрізняють постійні і тимчасові комітети: постійні створюються на весь термін повноважень палати або на час сесії - як правило, по галузях і сферах управління, а тимчасові - для ви-конання певної задачі, після чого розпускаються. У полномо-чия комітетів входять право вимагати інформацію, викликати на за-седанів і заслуховувати посадових та інших осіб, організовувати парламентські слухання і т.п. Особливо важлива роль постійних ко-мітетов в попередньої опрацюванні законопроектів. Комітети створюються здебільшого окремо по палатах, але можуть утворювати-тися і спільні комітети обох палат.
Порядок проведення парламентської сесії
Сесія - це період часу, коли парламент може проводити пленарні засідання і приймати рішення. Парламенти збираються на чергові сесії за власним правом або їх скликає голова го-сударства у встановлені законом терміни. У більшості країн вони тривають більшу частину року з перервами на парламентські канікули. Позачергові сесії проводяться, як правило, з ініціативи глави держави або парламентаріїв. У період сес-сі проводяться пленарні засідання парламенту (палати), а також засідання парламентських комітетів і парламентських слухань.
Основні функції та повноваження пар-ламент включають: законотворчість, тобто прийняття законів; представництво, тобто вираз інтересів широких верств насе-лення і волі всього народу; контроль за діяльністю державного апарату, перш за все уряду; участь в фор-мування державних органів; прий-тя бюджету і деякі інші. Дані функції реалізуються через компетенцію парламенту. Така компетенція по-різному може бути виражена в конституціях. Вона може бути необмеженою, коли коло по-просо ведення парламенту точно не очер-чен (Великобританія); щодо ограни-ченной, тобто що передбачає існування лише деяких обмежень - як правило,
з боку суб'єктів федерації чи автономних одиниць (США) і абсолютно обмеженою, що означає існування строго визна-ленного кола питань компетенції, вийти за межі якого пар-ламент не має права (Франція).
У законодавчій сфері - головній сфері повноважень парламен-ту - парламенту належить виключне право приймати за-кони, тобто акти вищої юридичної сили. Виконавчі органи можуть приймати закони тільки в тому випадку, якщо вони уповноважені на це парламентом, тобто в порядку делегування законодавчих повноважень.
У фінансовій сфері повноваження парламенту включають його право приймати бюджет і встановлювати податки. Дані повноваження осу-ються шляхом прийняття законів і примикають до законодавець-ним повноважень.
У сфері міжнародних відносин найважливішими повноваженнями парламенту є ратифікація і денонсація міжнародних договорів. Ратифікація - це схвалення договору парламентом, ви-ража остаточну згоду держави на його висновок. Денонсація - це одностороннє розірвання міжнародного дого-злодія державою, що веде до втрати нею юридичної сили на терри-торії даної держави.
У сфері формування державних органів і установ, а також призначення посадових осіб парламент самостійно на-значает деяких з них (наприклад, президентів в деяких пар-ламентарних республіках) або бере участь в такому призначенні (так, наприклад, відбувається формування уряду).
У сфері контролю за діяльністю державних органів, уч-нов і посадових осіб, перш за все виконавчої влади, парламенти здійснюють юридичний контроль за їх діяльністю, який може привести до застосування процедури імпічменту, тобто відмови від посади особи, яка вчинила правопорушення (найчастіше президента); фінансовий контроль (твердження бюд-жета і звіту про його виконання, діяльність рахункових палат); а в пар-ламентарних країнах - також політичний контроль, який мо-же призвести до висловлення недовіри уряду або відмови йому в довірі з боку парламенту, в результаті чого уряд буде змушений піти у відставку.
У сфері оборони і безпеки парламенту має право оголошувати війну і укладати мир.
Судові повноваження парламенту - це право амністії, здійс-ствленія процедури імпічменту, освіти парламентами або їх палатами слідчих комісій для розслідування справ, представ-ляющих публічний інтерес.