Сторінка 2 з 12
4. ВИЗНАЧЕННЯ СТРУМУ І ВТРАТ холостого ходу
4.1. Визначення струму і втрат холостого ходу слід проводити в режимі ненавантаженого двигуна при сталому тепловому стані частин випробуваного двигуна (зокрема, підшипникових вузлів). Якщо неможливо; безпосереднє визначення температури підшипникових вузлів, то двигун до початку випробування слід обертати без навантаження протягом часу, зазначеного в табл. 1.
Потужність двигуна, кВт
Тривалість обертання, хв
При механізованому і автоматизованому процесі випробувань двигунів, а також при масовому виробництві двигунів з підшипниками кочення допускається при проведенні приймально-здавальних випробувань зменшити час, вказане в табл. 1, для двигунів з висотами осі обертання:
до 132 мм - до 1 хв,
св. 132 до 250 мм - до 3 хв,
»250» 355 мм - до 5 хв.
При цьому втрати холостого ходу визначають з урахуванням залежності потужності холостого ходу від часу обкатки, отриманої при приймальних, періодичних або типових випробуваннях по табл. 1.
При проведенні випробування холостого ходу слід виміряти лінійні напруги, лінійні струми статора, частоту і потужність, що підводиться. Переважно вимірювати потужність трьома малокосінуснимі ватметр. У схемах безпосереднього вимірювання потужності, в разі відсутності малокосінусних ватметрів, можливе включення по схемі двох ватметрів, при якому обмотку напруги третього ваттметра включають між тими фазами, в які включені обмотки струму двох інших ватметрів.
При змінах в ланцюгах двигунів малої потужності слід, у разі потреби, враховувати споживання струму в обмотках напруги ватметрів і в вольтметрах за формулою
.
Значення коефіцієнта потужності визначають за формулою
,
де Р 0 - потужність за показниками ватметрів, Вт;
P пр - втрати в обмотках ватметрів і в вольтметрах, Вт;
R вт - опір обмотки напруги ватметра, Ом;
R в опір обмотки вольтметра, Ом;
U 0 - напруга при досвіді, В;
I 0 - виміряний струм (середнє значення з трьох виміряних), А.
У двигунах з фазним ротором обмотку ротора замикають накоротко на висновках ротора або на кільцях, якщо двигун має короткозамикачем кілець.
(Змінена редакція, Зм. № 1, 2)
4.2. Досвід холостого ходу слід виконувати поступовим зниженням прикладеного до статора напруги, починаючи з найбільшого значення, рівного 130% номінального, і закінчуючи максимально низьким, при якому ще спостерігається зростання струму статора. Якщо струм при напрузі 130% номінального перевищує номінальне значення, найбільше напруження може бути знижено, але не повинно бути менше 110% номінального. При проведенні досвіду рекомендується проводити 9-11 відліків при різних значеннях напруги.
Безпосередньо після випробування холостого ходу слід виміряти опір обмотки статора між двома лінійними висновками. Для двигунів, що мають при номінальній напрузі струм холостого ходу вище 70% номінального, вимірювання опору обмотки статора слід проводити після зняття точки при номінальній напрузі і в кінці досліду або після зняття кожної точки.
(Змінена редакція, Зм. № 1)
4.3. За даними досвіду слід визначити коефіцієнт потужності холостого ходу
,
де U 0 - лінійна напруга холостого ходу, В;
I 0 - лінійний струм холостого ходу, А;
P 0 - втрати холостого ходу, кВт.
Втрати холостого ходу необхідно розділити на втрати в обмотці статора P м10 і суму втрат в стали P ст і механічних P хутро. Втрати в обмотці статора P м10 в кВт визначають за формулою
,
де R 1лo-опір обмотки статора, Ом, між двома лінійними висновками, виміряний в кінці досвіду або після кожного відліку.
Якщо опір вимірюється 2 рази, то результат, отриманий в кінці досвіду, використовують для виділення механічних втрат, а результат, отриманий після відліку при номінальній напрузі, використовують для визначення втрат в сталі.
Поділ суми втрат в сталі і механічних на окремі складові виробляють по залежності цієї суми від квадрата прикладеної напруги. У разі, якщо враховані втрати в приладах, вищевказана сума дорівнює Р 0-P пр.
Величину механічних втрат визначають шляхом екстраполяції нижньої прямолінійної частини цієї залежності на нульове значення прикладеної напруги.
Результати досвіду має бути поданий у вигляді функціональних залежностей струму I 0, втрат Р 0 і коефіцієнта потужності cosj0 від напруги U 0 в табличній або графічній формі.
Якщо частота при знятті характеристики холостого ходу відрізняється від номінальної, але не більше, ніж на ± 5%, то вимірювані величини повинні бути приведені до номінальної частоті. Виміряні значення напруги перераховуються пропорційно першого ступеня частоти, втрати в сталі - пропорційно частоті в ступеня 1,5 і механічні втрати - пропорційно квадрату частоти.
Якщо при визначенні втрат в стали напруга, наведене до номінальної частоті, відрізняється від номінального, але не більше, ніж на ± 5%, то втрати в сталі, приведені до номінальної частоті, перераховують пропорційно квадрату напруги.
(Змінена редакція, Зм. № 1, 2)
4.4. При приймально-здавальних випробуваннях допускається визначати струм і втрати холостого ходу лише при номінальному напрузі.
(Змінена редакція, Зм. № 1)