Конституційний Суд Російської Федерації у складі Голови В.Д. Зорькін, суддів К.В. Арановского, А.І. Бойцова, Н.С. Бондаря, Г.А. Гаджиєва, Ю.М. Данилова, Л.М. Жаркова, Г.А. Жиліна, С.М. Казанцева, М.І. Клеандрова, С.Д. Князєва, А.Н. Кокотова, Л.О. Красавчікова, С.П. Мавріна, Н.В. Мельникова, Ю.Д. Рудкін, О.С. Хохрякової, В.Г. Ярославцева,
заслухавши висновок судді Г.А. Гаджиєва, який проводив на підставі статті 41 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації» попереднє вивчення скарги громадянина В.Н. Зубкова, встановив:
частини 2 статті 13, згідно з якою не допускається розголошення відомостей, що становлять лікарську таємницю, в тому числі після смерті людини, особами, яким вони стали відомі під час навчання, виконанні трудових, посадових, службових та інших обов'язків, за винятком випадків, встановлених частинами 3 та 4 даної статті;
частин 3 і 4 тієї ж статті, які визначають вичерпним чином перелік випадків, в яких надання відомостей, що становлять лікарську таємницю, допускається за згодою громадянина (його законного представника), а також перелік випадків, в яких надання відомостей, що становлять лікарську таємницю, допускається без його згоди.
Міжнародне право і конституційні норми, таким чином, не встановлюють конкретних процедур, в рамках яких зацікавлена особа може ознайомитися з інформацією, що містить медичну таємницю іншої особи. Відповідно, федеральний законодавець має певну свободу розсуду при створенні правових механізмів, які - при дотриманні належного балансу захищаються Конституцією Російської Федерації цінностей - дозволяли б зацікавленій особі здійснювати ефективний захист (в тому числі судову) як належних йому майнових прав та нематеріальних благ, так і права на людську гідність померлої особи.
Перевірки органами прокуратури виконання законів проводяться на підставі інформації, що надійшла про факти порушення законів, що вимагають прийняття заходів прокурором (пункт 2 статті 21 Федерального закону «Про прокуратуру Російської Федерації»), включаючи інформацію, що надійшла від громадян. Таким чином, громадянин, не визнаний потерпілим у рамках кримінального провадження і не є ще стороною цивільно-правового спору, але який володіє відомостями про дії (бездіяльності) працівників закладів охорони здоров'я, які, ймовірно, спричинили смерть його близького родича, чоловіка, вправі також вдатися до допомоги прокуратури .
Наведена правова позиція щодо стосується померлої особи таємниці, з якої з урахуванням балансу конституційних цінностей можуть бути ознайомлені його близькі, може носити орієнтує характер стосовно до правовідносин, що стосуються лікарської таємниці, яку згідно з частиною 1 статті 13 Федерального закону «Про основи охорони здоров'я громадян у Російській Федерації »становлять відомості про факт звернення громадянина за наданням медичної допомоги, стан його здоров'я і діагнозі, інші відомості, отримані при його медичному бследованіі і лікуванні. Частина 5 статті 67 цього Закону встановлює, по суті, вилучення із загального правила про заборону надання таких відомостей: в силу її положень висновок про причини смерті і діагнозі захворювання видається дружину, близькому родичу (дітям, батькам, усиновленим, усиновителям, рідним братам і рідним сестрам, онукам, дідусю, бабусі), а при їх відсутності - іншим родичам або законному представнику померлого.
Відповідно, в разі, коли відомості про причини смерті і діагнозі захворювання пацієнта доступні зацікавленій особі в силу закону, збереження в таємниці від нього інформації про вжиті заходи медичного втручання, зокрема про діагностику, лікування, призначених медичних препаратах, не може у всіх випадках бути виправдано необхідністю захисту лікарської таємниці, особливо з урахуванням мотивів і цілей звернення за такими відомостями. У подібних ситуаціях суд при здійсненні підготовки цивільної справи до розгляду, правоохоронні органи - при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, а прокурор - при проведенні перевірки в порядку нагляду за дотриманням прав і свобод людини і громадянина можуть на основі принципів пропорційності і справедливості прийняти рішення про необхідності ознайомити зацікавлену особу з відомостями, що відносяться до історії хвороби померлого пацієнта, в тій мірі, в якій це необхідно для ефективного захисту прав заявника та ін ав померлої особи.
При цьому федеральний законодавець не позбавлений можливості в порядку вдосконалення нормативно-правового регулювання в даній сфері передбачити конкретні правові механізми доступу до відомостей, що становлять лікарську таємницю померлої особи, з урахуванням конституційних вимог і сформульованих на їх підставі правових позицій Конституційного Суду Російської Федерації з дотриманням розумного балансу прав та інтересів усіх суб'єктів відповідних правовідносин.
3.3. У матеріалах, поданих до Конституційного Суду Російської Федерації В.М. Зубковим, відсутні відомості про те, що він висловлював намір ознайомитися з відомостями, що містяться в матеріалах перевірки слідчими органами його повідомлення про злочин, або оскаржував винесену слідчим за підсумками перевірки процесуальне рішення, або звертався в прокуратуру з відповідною заявою. У цих матеріалах також не містяться відомості, які дозволяли б зробити висновок про те, що заявник скористався цивільно-правовими засобами захисту своїх прав.
При таких обставинах оспорювані їм законоположення в системі чинного правового регулювання не можуть розглядатися як порушують його конституційні права і свободи в зазначеному в скарзі аспекті, а тому його скарга, що не відповідає вимогам допустимості звернень до Конституційного Суду Російської Федерації за змістом статей 96 і 97 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», не може бути прийнята ним до розгляду.
Виходячи з викладеного та керуючись пунктом 2 статті 43 та частиною першою статті 79 Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», Конституційний Суд Російської Федерації визначив:
1. Відмовити в прийнятті до розгляду скарги громадянина Зубкова Володимира Миколайовича, оскільки вона не відповідає вимогам Федерального конституційного закону «Про Конституційний Суд Російської Федерації», відповідно до яких скарга до Конституційного Суду Російської Федерації визнається допустимою.
2. Ухвала Конституційного Суду Російської Федерації по даній скарзі остаточно і оскарженню не підлягає.
голова
Конституційного Суду
Російської Федерації