Внутрішньодержавні договори. У найзагальнішому вигляді договір - це угода сторін (двох і більше осіб), що виражає їх волю до встановлення, зміни та припинення прав і обя-занностей, до вчинення чи утримання від вчинення юри-дических дій. В цілому договором властиво наступне:
• добровільність укладення, тобто вільне волевиявлення;
• рівність сторін як партнерів;
• еквівалентний, найчастіше БЕЗОПЛАТНО, характер;
• взаємна відповідальність сторін за невиконання або Ненад-лежить виконання прийнятих зобов'язань;
• законодавче забезпечення договорів, що додає їм юри-дичні силу.
Договір - традиційний засіб регулювання в галузях приватного права. Однак він входить і в арсенал інструментальних засобів публічного права. Отже, можна вести мову про пуб-особисто-правовий договір як різновиду правових засобів пуб-особистого права. Але ознак публічності не позбавлені і визначено-ні договори приватного права. Наприклад, згідно зі статтею 426 ЦК РФ публічний договір - це договір, укладений комерційної орга-нізації і встановлює її обов'язки щодо продажу товарів, виконання робіт або надання послуг, що така організація за характером своєї діяльності повинні здійснювати стосовно кожного, хто до неї звернеться. Колективний договір - це, на наш погляд, публічний договір, що набув поширення в трудовому праві.
В області публічного права мають місце такі публічно-но-правові договори: установчі, компетенційних-розмежувальні, про делегування повноважень, про дружбу і співробітництво, функціонально-управлінські, між державним-ними і недержавними структурами. Особливий різновид публічно-правових договорів утворюють міжнародні договори
Частина публічно-правових договорів активно використовується російським конституційним правом. Сьогодні з досить високим ступенем впевненості до числа джерел конституційного права можна віднести, на наш погляд, внутрішньодержавні договори, які в пострадянській Росії отримали досить широке рас-рення.
Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами влади суверенних республік у складі Російської Федерації;
Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами влади країв, областей, міст Москви і Санкт-Петербурга Російської Федерації;
Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами влади автономної області, автономних окру-гов в складі Російської Федерації.
До цього виду джерел конституційного права від-носяться договори, які укладаються між органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади її суб'єктів.
Нарешті, слід вказати на договори, укладені між суб'єктами Російської Федерації.
Таким чином, при більш широкому погляді на договір сліду-ет висновок: договір - досить поширений засіб в право-вом регулюванні суспільних відносин в областях не тільки приватного, а й публічного права. Отже, думається, необ-обхідно і можливий розвиток теорії суспільного договору.