1. Прислів'я як засіб народної педагогіки
2. Усна народна творчість - прислів'я - як засіб розвитку мовлення
К.Д. Ушинський вважав народну педагогіку одним з найважливіших факторів, під впливом яких складалася вітчизняна педагогічна наука. Він висловив найголовніше і найважливіше для всієї педагогічної науки: "Народ має свою особливу характеристичну систему виховання. Тільки народне виховання є живим органом в історичному процесі народного розвитку" [10]) Казки та оповідання Ушинського - кращий приклад використання народної педагогіки у вихованні, як в сім'ї, так і в школі. Народна педагогіка - не наука, але предмет науки етнопедагогіки [2].
У народній педагогіці панує живий досвід виховання.
Народна педагогіка, відображаючи певний рівень педагогічних знань, конкретний історичний етап в духовному прогресі людства, служить основою, на якій виникла і розвивалася педагогічна наука. Але і в подальшому - як виникнення художньої літератури не знищило усної творчості, так і педагогічна наука не витіснила зовсім з повсякденного життя народу його педагогічні погляди. Педагогічна наука і народна педагогіка вступили в складні взаємодії один з одним і взаємно сприяли розвитку один одного.
У народі споконвіку вироблявся свій, самобутній моральний уклад, своя духовна культура. У всіх народів було багато звичаїв і традицій, що облагороджують життя трудящих. Вони виявлялися і в ставленні до природи, і в поезії хліборобської праці, і в усній народній творчості, і в дивовижних народних ремеслах, і в красі одягу, і в православних законах гостинності, і в добрих звичаях хорошого тону і правила пристойності.
Мета даної роботи полягає у вивчення усної народної творчості в процесі навчання. Актуальність проблеми викликана тим, що видається дуже мало методичних посібників за системою вправ і завдань, щодо застосування усної народної творчості в процесі навчання в школі. Учитель, особливо з малим педагогічним досвідом часто, відчуває труднощі при спробах розвинути дітей за допомогою усної народної творчості.
З огляду на актуальність і виходячи з мети роботи поставимо ряд завдань:
розповісти про прислів'ях, як засобі народної педагогіки;
розглянути особливості застосування прислів'їв на уроках читання, російської мови та інших предметах для розвитку мовлення учнів;
навести приклади застосування різних прислів'їв на різних етапах уроку;
1. Прислів'я як засіб народної педагогіки
Тлумачний словник В. Даля дає таке визначення прислів'я: "Прислів'я - короткий вислів, повчання, більш у вигляді притчі, іносказання, або у вигляді життєвого вироку; це ходячий розум народу, вона переходить в приказку або в простій мовний зворот. Прислів'я нема на вітер мовиться "[3. с.335].
У будь-який прислів'ї завжди присутня "педагогічний момент" - повчальність: під прислів'ям розуміють влучне образний вислів повчального характеру, типізують найрізноманітніші явища життя і має форму закінченого пропозиції.
Прислів'я задовольняли багато духовні потреби дітей: пізнавально-інтелектуальні (освітні), виробничі, естетичні, моральні та ін.
Прислів'я - НЕ старина, що не минуле, а живий голос народу: народ зберігає у своїй пам'яті тільки те, що йому необхідно сьогодні і буде потрібно завтра. Коли в прислів'ї йдеться про минуле, воно оцінюється з точки зору сьогодення і майбутнього - засуджується або схвалюється в залежності від того, якою мірою минуле, відбите в афоризмі, відповідає народним ідеалам, очікуванням і сподіванням.
Прислів'я створюється всім народом, тому виражається колективна думка народу. У ній міститься народна оцінка життя, спостереження народного розуму. Вдалий афоризм, створений індивідуальним розумом, не стає народним прислів'ям, якщо він не висловлює думку більшості.
Народні прислів'я мають форму, сприятливу для запам'ятовування, що посилює їх значення як Етнопедагогіческіе засобів [2].
Прислів'я міцно лягають на згадку. Їх запам'ятовування полегшується грою слів, різними співзвуччями, римами, ритмікою, часом дуже майстерною. В даному випадку поезія виступає як форма збереження і поширення мудрості, досвіду пізнавальної діяльності, що моделює виховання і його результат - поведінка.
Кінцевою метою прислів'їв завжди було виховання, вони з найдавніших часів виступали як педагогічні засоби. З одного боку, вони містять педагогічну ідею, з іншого - надають виховний вплив, несуть освітні функції: оповідають про засоби, методи виховного впливу, відповідних уявленням народу, дають характерологічні оцінки особистості - позитивні і негативні, які, визначаючи так чи інакше мети формування особистості , містять заклик до виховання, самовиховання і перевиховання, засуджують дорослих, які нехтують своїми священними обов'язками - педагогічними і т.д.
Про прислів'ї добре сказав Я.А. Коменський: "Прислів'я або приказка є короткий і спритне яке-небудь вислів, в якому одне говориться і інше мається на увазі, тобто слова говорять про деяке зовнішньому фізичному, знайомому предметі, а натякають на щось внутрішнє, духовне, менш знайоме". У цьому висловлюванні міститься визнання педагогічних функцій прислів'їв і обліку в них певних закономірностей, властивих народній педагогіці: по-перше, натяк виступає як засіб впливу на свідомість виховуваних, по-друге, навчання йде від відомого до невідомого (знайомий предмет породжує незнайому думка) [ 2].
У прислів'ях багато матеріалу практичного характеру: життєві поради, побажання у праці, привіти і ін.
У прислів'ях отримали відображення педагогічні ідеї, що стосуються народження дітей, їх місця в житті народу, цілей, засобів і методів виховання, заохочення і покарання, змісту навчання, трудового і морального виховання і т.д.
Педагоги здавна використовували прислів'я не тільки в виховних, але і в освітніх цілях. Про застосування прислів'їв, як засобі розвитку мови, розповімо в наступному розділі.
2. Усна народна творчість - прислів'я - як засіб розвитку мовлення