У мого чоловіка завтра день народження, ми в затяжний смітті, не розмовляємо, а простіше сказати на межі розлучення. Його зрада і глибоке зрада послужило всьому причиною, ініціатором припинення відносин є я. Чи не розмовляємо вже два дні, але такі стосунки тривають третій рік, життя як зебра якось не дуже погано, то дуже. Але свята і дні народження завжди відзначалися, тому що вони завжди потрапляли в смугу примирення, а ось тепер проліт. При цьому я як дура готувалася і купила подарунок, а тепер не знаю дарувати чи ні? Як ви вважаєте?
Клуха, не можна так! Ви в сварці, але не вороги ж!
Стільки років прожили і що, раз не склалося, вже й з днем народження не вітати, було ж і багато хорошого?
Звичайно, привітайте, за все хороше подякуйте, скажіть, що Вам дуже шкода, що таке сталося, але він все одно близька Вам людина. Поцілуйте його в щічку, подивіться йому в очі як людина людині, а не як суддя засудженому до вищої міри.
Робити приємне людині, який заподіяв Вам біль - ось вищий прояв людяності.
В тому то і справа що не можу я так, тк шкодую тільки про те що він накоїв та й дивлюся я на нього давно як на людину заподіює біль, кохання напевно залишилося зовсім чуть чуть, все інше біль і образа, напевно чіпляюся як потопаючий за соломинку. А про приємне і благородне, заподіює біль людині це ви вірно сказали, цим я намагаюся напевно до нього достукатися, ось я яка благородна і тільки хорошого тобі бажаю, а чи не вдарить він на мене цим благородством тільки іншим кінцем.