Вже не раз я повертаюся до думки про те, наскільки вдалою виявилася моя ідея створити рубрики «Історії успіху» і «Корисні бесіди з потрібними людьми» в блозі English Voyage. Адже вони допомагають мені дізнатися і розповісти вам про досягнення в англійському моїх колег, студентів, друзів - реальних людей, які не голослівні в своїх висновках і висновках, чиї поради і рекомендації підкріплені багаторічним досвідом і наполегливою працею.
Робота викладача - це, в першу чергу, спілкування. А для того щоб стати гідним співрозмовником, потрібно постійно працювати над своїми особистісними якостями і багато знати. Учитель повинен вміти захопити, зацікавити своїм предметом, доступно пояснити і, в результаті, подружитися з учнем, для того щоб заслужити його довіру. Таких захоплених своєю справою людей видно одразу - їх відрізняють ентузіазм, прагнення до нових вершин, максимальна самовіддача і пильна увага до деталей. Саме таких вчителів я і запрошую поділитися своїм досвідом викладання і вивчення англійської мови (читайте історії успіху моїх студентів і колег - Ірини Лисенко. Інни Луцюк. Катерини Сьомаки. Марини Гусак, Анастасії Пантелеймон). Цей список неодмінно буде тривати, тому що саме у таких людей є чому вчитися, що перейняти.
Щоб мати право вчити інших,
потрібно постійно вчитися самому
Народившись в родині вчителів, розумієш, що професія вчителя - у тебе в крові. Ось і я років в десять зрозуміла, що буду вчити інших. І вдома, і з подружками у дворі я грала тільки «в школу», роздобула справжній шкільний журнал і старанно виставляла в нього оцінки своїм подругам-ученицям.
У першому класі я подружилася з англійською мовою, і з тих пір ми нерозлучні. На вибір предмета під час вступу вплинула ще й перша зустріч з моїм репетитором. Пам'ятаю, як летіла на заняття до моєї вчительці, Інні Олександрівні, як замість покладеного години проводила у неї весь вільний час!
В одинадцятому класі я була на сто відсотків впевнена - буду працювати тільки з мовою! Тому проблем з вибором ВНЗ не було. І коли настав час вступати, я заявила батькам: «Або лінгвістичний університет, або нічого!»
Зараз з повною упевненістю можу сказати: «Я жодного разу не пошкодувала про свій вибір!» Закінчивши бакалаврат університету, я зрозуміла, що перекладачем буду, як то кажуть, «за сумісництвом», тому що моє справжнє покликання - навчати інших. Займаючись в магістратурі, я вже мала учнів, і хоч вільного часу майже не залишалося, мені дуже подобалося ділитися своїми знаннями з іншими людьми.
Отримавши диплом магістра, я почала шукати постійне місце роботи. Влаштовуючись в науково-освітній центр «Інтенсив», я й уявити собі не могла, наскільки він змінить моє життя. Уже восени я вела своє перше заняття в фінансовому моніторингу України і в Кабінеті Міністрів України. Сказати, що це колосальний досвід - це нічого не сказати! Крім знайомства з цікавими людьми, я отримала досвід інтенсивного навчання англійської мови. Спочатку дізнавшись про те, що за два місяці я повинна навчити людей, взагалі не володіють англійською мовою, говорити, я жахнулася! Як? Як я можу пояснити дорослим людям граматику, поповнити їх словниковий запас достатній для вільного спілкування кількістю слів. Але вже після тижня занять, побачивши результат, я не повірила своїм очам і вухам! Вони почали говорити англійською! А вже через два місяці з рівня «0» вони перейшли на рівень «А 1.2.». тобто могли впевнено почувати себе в закордонних відрядженнях і на зустрічах з іноземцями!
У минулому році я влаштувалася вчителем англійської мови в ліцей №142 м.Києва. Зараз, через рік, я розумію, що і тут мені подобається працювати. Взявши паралель п'ятих класів, я намагаюся застосовувати навички інтенсивного навчання і на наших з ними уроках. Я дуже стараюся прищепити дітям і своїм студентам в «інтенсивний» любов до мови, відбивши у них страх спілкування. Адже навчити граматиці і окремо взятим словами - легко, а змусити думати англійською, активно використовуючи все ту ж граматику і слова, - набагато складніше!