Святитель Димитрій Ростовський
Житіє святого отця нашого Алексія, митрополита Московського і всієї Росії чудотворця
Святий чудотворець Алексій, митрополит Російський, походив із боярського роду. Батьки його Феодор і Марія були бояри Чернігівського князівства. Святий Алексій народився в Москві [1] при московському князя Данила Олександровича [2], син і спадкоємець якого князь Іван Данилович [3], який був тоді ще отроком, був хрещеним Алексія в святому хрещенні, при чому немовляті було названо ім'я Елевферий. Коли він підріс, його віддали вчителям для книжкового вчення. Одного разу, коли Елевферій було дванадцять років, він якось в поле розставляв мережі для лову птахів. У цей час юнак випадково заснув і почув голос: "Навіщо, Алексій, ти даремно трудишся? Я зроблю тебе ловцем людей".
Прокинувшись від сну, юнак нікого не бачив навколо і сильно дивувався тому, що він чув. З цього часу він став багато думати і міркувати, що повинен означати цей голос. Полюбивши Бога з юного віку, він залишив своїх батьків, відмовився від одруження і, бажаючи попрацювати Єдиному Владиці Христу, прийшов в Богоявленський монастир у Москві і тут постригся в ченці, причому в постригу йому дали то ім'я, яке він чув в сонному баченні - Алексій [4]. Тоді ігуменом в Богоявленському монастирі був Стефан, брат великого чудотворця Сергія Радонезького; він сам постриг святого Алексія, якому йшов тоді двадцятий рік від народження.
З того часу до сорокарічного віку святий Алексій невпинно працював біля нього постив, молився щоночі і вправлявся в інших чернечих подвигах, так що багато дивувалися його ревнощів. За його богоугодне життя все шанували і поважали святого Алексія; навіть сам великий князь московський Симеон Іоаннович [5] і митрополит Феогност [6] сильно любили його. За багато чесноти він був поставлений єпископом міста Володимира [7].
Коли помер митрополит Феогност, великий князь московський Іван Іоаннович [8], який прийняв кермо влади після брата свого великого князя Симеона, по соборному постановою обрав на митрополита святого Алексія і послав його на посвяту в Царгород до Святішого патріарха Філофея [9]. Філофей поставив святого Алексія митрополитом Київським і всієї Росії. Після повернення з Царгорода святий Алексій прийняв на себе управління Церквою Російської [10] і ще більш став подвизатися, до одним подвигам докладаючи інші, і був світильником для всіх, подаючи приклад словом, справою і життям, вірою і чистотою, духом і любов'ю.
Слава про святителя Алексія поширилася не тільки між віруючими християнами, але навіть і серед невірних магометан, які не знали Христа. Дружина хана татарського Джанібека Тайдула три роки тому втратила зору. Чуючи, що Бог творить багато чудес за молитвами святого Алексія, Джанібек послав до великого князя московського Димитрію Івановичу [11] з проханням, щоб він прислав до нього цього Божого чоловіка, щоб він, помолившись про його цариці Богу, дав їй прозріння.
При цьому Джанибек доповнив: "Якщо цариця отримає зцілення по молитвах тієї людини, ти матимеш зі мною світ. Якщо ж ти не пошлеш його до мене, то я розіб'ю вогнем і мечем твою землю".
Коли це прохання Джанібека прийшло в Москву, святий Олексій засмутився, вважаючи це справою вище своїх сил. Але, на прохання великого князя Димитрія, він все-таки вирушив до хана Джанібека. Перед своїм відходу з Москви він зробив з духовенством молитовний спів в соборному храмі на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Під час цього молебствованія свічка біля труни святого чудотворця Петра запалилася сама собою, і все бачили це чудо. З цього святий Алексій зрозумів, що Господь благоволив йому сповістити, що подорож його буде благополучно. Взявши деяку частину воску від тієї свічки і виготовивши з нього малу свічку, святитель разом зі своїм кліром став готуватися в дорогу, твердо сподіваючись на милість Божу.
Ще до прибуття блаженного в столицю монголів, цариця в сонному баченні побачила святителя Божого Алексія в архієрейській одязі в супроводі ієреїв. Прокинувшись, вона негайно наказала виготовити дорогоцінні облачення для архієрея і священиків за тим зразком, як вона бачила в сонному баченні. Коли святий Алексій наближався до столиці татар, Джанібек вийшов назустріч йому з великою честю і ввів його в свої палати. Святитель, почавши молебний спів, повелів запалити ту малу свічку, яку він взяв з собою. Після тривалої молитви він окропив освяченою водою царицю, і та негайно прозріла. Хан зі своїми вельможами і всі колишні там вельми дивувалися цьому дивному і славному чуду і віддавали хвали Богу. Вшановуючи Алексія [12] і тих, що з ним і щедро нагородивши їх, Джанібек відпустив їх з миром.
Повернувшись з Орди, святий Алексій, після деякого часу, змушений був знову відправитися в Орду. Хан Джанібек помер, а на його престол вступив жорстокий і кровожерливий син його Бердибек. Убивши дванадцять братів, він хотів йти зі своїм військом на російську землю. Тоді, на прохання великого князя Іоанна, святий Алексій відправився в Орду до Бердібека і своєї лагідної, розумною бесідою приборкав лють жорстокого хана. Виклопотати перед грізним владикою світ для християн, святий Олексій повернувся в Москву, бо сюди був перенесений святим Петром, митрополитом Київським, престол Київської митрополії внаслідок частих воєн і вторгнень варварських народів.
Коли помер великий князь Іоанн, на плечі святителя впала опіка над неповнолітнім князем московським Дмитром Івановича. Влада великого князя випросив собі в Орді суздальський князь Димитрій Костянтинович [13]. Святитель мав благословити суздальського князя на велике князювання, але рішуче відмовився виконати прохання великого князя жити у Володимирі, залишаючись благопопечітельним батьком для юного князя Димитрія Івановича. В Орді тим часом йшли смути; щороку було по кілька ханів, що винищували один одного, і 1362 року стало два хана суперника. Юний Димитрій випросив у одного з них звання великого князя Росії і змусив Димитрія Костянтиновича, щоб вийшли з Володимира. Святитель Алексій з радістю благословив вихованця свого на велике княжіння чудотворної Володимирській іконою Богоматері. Він був душею рад і справ князя Димитрія; працями святителя росла й міцніла влада великого князя московського.
Тим часом святитель Алексій займався будовою обителей чернечих. Так він побудував на березі р. Яузи храм в ім'я Господа нашого Ісуса Христа, в честь Нерукотворного Його Образу, влаштував при цьому храмі монастир і ввів в ньому чернецький статут [14]. Старійшинство в новій обителі він вручив Андронику [15], учневі святого чудотворця Сергія. Крім цього монастиря, святитель Алексій побудував ще інші церкви і монастирі в Москві і в інших містах росіян. Так, він побудував в Москві кам'яну церкву в ім'я святого Архістратига Михаїла, в честь славного чуда його, колишнього в Хонех [16], і влаштував монастир, до нині іменований Чудовим [17]; при цьому святитель заповів покласти тут своє тіло. Багато інших справ, гідних пам'яті, славних і чудових, вчинив святитель Алексій на славу Божу, і добро пас своє словесне стадо до самої своєї смерті.
Св. Алексій Московський і преп. Сергій Радонезький
Через багато років знайдені були святі й многоцелебние його мощі цілком нетлінними [19]. Навіть ризи на почівшем святителя були й зовсім цілий, як ніби їх наділи напередодні. Після чого ці святі мощі були перенесені в церкву, збудовану в ім'я цього угодника Божого.
Від них і досі виливає, як би від невичерпного джерела, багато зцілень і подається святими його молитвами допомогу всім з вірою припадають до них по невимовного милосердя Господа нашого Ісуса Христа, Йому ж слава навіки. Амінь.
Тропар, глас 8:
Яко апостолом сопрестольна, і лікаря Предоброго, і служителя сприятлива, до раки твоєї чесніше прітекающе, святителю Алексие, богомудрий чудотворче, зійшовшись любов'ю в пам'ять твою світло святкуємо, в піснях і співах радіючи, і Христа прославляючи таку благодать тобі даровавшаго зцілень, і граду твоєму велике твердження.
Інший тропар, глас 4:
Апостольських догмат небезпечна зберігача, церкві російського пастиря і вчителя, преблаженнаго Алексія святителя пам'ять празднующе, славословимо Христа Бога нашого піснями належно, даровавшаго нам угодника свого, яко рясний джерело точащ лікування, граду ж Москві похвалу і твердження.
Кондак, глас 8:
Божественного і пречестнаго святителя Христового, нового чудотворця Алексія, вірно вси співаючи людие, любов'ю та Ублажим, яко пастиря великого, служителя ж і вчителі премудра землі россійстей. Днесь в пам'ять його прітекше, радісно заволав пісня богоносного: яко ми маємо відвагу до Бога, різноманітних нас визволи обставинах, щоб ми взивали до тебе: радуйся твердження граду нашому.
1 Батько св. Алексія митрополита, боярин Феодор Бяконт, перейшов до Москви через те, що край Чернігівський, спустошений Батиєм, не переставав терпіти нападу від хижих набігів. Під захистом ж міцного і благочестивого князя Данила Олександровича знайшов він мирну і покійну життя. Святий Алексій народився в 1300 році.
2 Князь Данило Олександрович, молодший син св. Олександра Невського, засновник самостійного Московського князівства і родоначальник князів московських (1261-1303 рр.) - Згодом він зарахований Церквою Російської до лику святих, і мощі його, придбані нетлінними в 1652 р донині відкрито спочивають у храмі створеного ним на березі Москви-ріки Данилова монастиря.
3 Згодом великий князь московський Іван Данилович Калита з 1328 по 1340 р
4 Це було в 1320 р Богоявленський (1-класний) монастир в Москві заснований в 1296 р за князя московському Данила Олександровича.
5 Великий князь московський Симеон Іоаннович Гордий княжив з 1340 по 1353 р
6 Св. Феогност керував Російською Церквою з 1328 по 1353 г. Він остаточно затвердив перебування митрополитів руських, замість Володимира, в Москві.
7 Володимир-на-Клязьмі, престол митрополичий, до святителів Петра і Феогноста. Св. Алексій був посвячений у єпископа Володимирського в кінці 1352 року. Ще за 12 років перед тим митрополит Феогност повелів Алексію жити в святительском дворі його і завідувати судовими справами Церкви, причому для св. Алексія при постійних безпосередніх зносинах зі святителем греком відкрилися і потреби і засоби прекрасно познайомитися з грецькою мовою.
8 Великий князь московський Іван II Іоаннович княжив з 1353 по 1359 р
9 Патріарх Філофей керував константинопольської Церквою з тисячі триста п'ятьдесят-чотири по 1355 року і потім вдруге з 1362 по 1376 р
10 Св. Алексій, митрополит Московський, керував Російською Церквою з 1354 по 1378 р
12 Вдячний хан дав святителю в знак почесті перстень, який досі зберігається в патріаршій ризниці.
13 Димитрій Костянтинович був великим князем З 1359 по 1363 р
17 Чудов монастир (кафедральний) заснований в 1365 році в пам'ять чудесного зцілення татарської цариці Тайдули.
18 У духовній літературі св. Алексій митрополит залишив після себе грамоти, повчання і переклади. У Московському Чудовому монастирі зберігається перекладене їм з грецького і власноруч написане Євангеліє.
19 Це було 20 травня 1431 р