Буддизм - найдавніша світова релігія. Він виник в VI в до н. е. в Індії. Переживши в цій країні епоху формування і розквіту, буддизм перетворився в світову релігію завдяки распростране-нию в країни Південної, Південно-Східної, Центральної Азії і Далекого Сходу. В даний час буддизм налічує близько 700 мілі-онов людина своїх послідовників.
Для того, щоб зрозуміти витоки виникнення буддизму, осо-сті його віровчення та культу, необхідно згадати, якою б-ла релігійне життя населення Індії того періоду. При вивченні національних релігій Індії ми відзначали, що в VI ст. до н. е. панів-ствующее положення в індійському суспільстві займав брахманізм. В умовах брахманізму панувала кастова система розділі-ня населення. Провідну роль у цій системі займали брахмани і кшатрії.
Індійська культура того часу вже виробила визна-лені форми відповіді на ці питання. Існували розвинуті фі-лософскіе системи, розвивалася практична йога. І Сіддхартха звернувся до вивчення філософської спадщини ведизму і Брахма-нізму. Багато що з цього спадщини було засвоєно їм, творчо пере-бота і потім увійшло в нове вчення. Але це сталося не відразу. Філософські системи того часу вчили, що спокій можна знайти, тільки ведучи аскетичний спосіб життя, займаючись самоумерщвле-ням своєї плоті. І Сіддхартха став відлюдником - йогом. Шість довгих років він блукав у частіше, майже нічого не їв, обличчя його стало страшним. Воно почорніло і неймовірно схудло, шкіра зморщилася-лась, волосся випало, він став схожий на живий скелет. І ось одного разу в стані напівнепритомності, він заснув під деревом і під час цього сну йому відкрилися великі істини, він став просвітленим - Буд-дою (слово Будда буквально і означає просвітлений). З тих пір він став сам просвіщати людей, проповідувати своє вчення. Буддизм як релігійна система і філософсько-моральне вчення починаючи-ється з того моменту, коли Сіддхартха Гаутама захотів зробити своє просвітлення загальним надбанням і почав свою проповідь.
Формулюючи своє вчення, Будда спирався на знайому всім індійцям брахманістскіх традицію. Він використовує в своєму вченні принцип переродження (сансари), ідеї відплати (карми), праведний-ного шляху (дхарми).
Другою важливою особливістю буддизму, також зближує його з усіма іншими світовими релігіями, є переміщення акценту з колективної на індивідуальну релігійне життя. Згідно буддизму, людина могла вирватися із сансари індивіду-альних зусиллям, усвідомивши і сформулювавши свій, особистий «праведний-ний шлях», і, вплинувши на долю, змінити нагороду вона. Таким обра-зом, одним з найважливіших принципів віровчення буддизму являють-ся орієнтація на індивідуальну духовне життя.
Ці установки Будди були сформульовані у вигляді чотирьох основних положень його віровчення:
1. Сутність життя є страждання.
2. Причина страждань - бажання і прихильності.
3. Щоб позбутися від страждань, треба з коренем вирвати ж-ланія і прихильності.
4. Для цього необхідно вести добродійне життя по зако-нам правильної поведінки і морального знання (так називає-мий вісімковій шлях, про який мова піде трохи пізніше), веду-щий до просвітління і через нього кнірване.
Таким чином суть віровчення буддизму зводиться кпрізиву до кожної людини встати на шлях пошуку внутрішньої свободи, повного звільнення від всіх пут, які несе в собі чоловіче-ська життя. Знайти просвітлення означало перш за все в буддіз-ме набуття повноти внутрішньої свободи, звільнення від пут життя і смерті, припинення ланцюга перероджень.
Яким же чином, з точки зору буддизму, знаходиться це звільнення? Відповідь говорить: звільнення знаходиться в нірвані. Нірвана - поряд з проясненням є ключовим поняттям буддизму. Слово «нірвана» в перекладі з санскриту означає «зату-хание». «Згасання». За вченням буддизму, нірвана - це внутрен-неї стан людини, при якому згасають всі почуття і прищепити-занности, а разом з ним і весь навколишній світ людини. «Муд-які - вчив Будда, згасають як лампади». Це внутрішнє згасання звільняє людину від його страждає я, і від самої жаги до життя, яке тягне за собою будь-які живі істоти до нових і нових пе-рерожденіям. Тим самим розривається влада карми і просвіт-ний людина - мудрець - до кінця розчиняється в блаженної порожнечі абсолютного спокою.
Сенс нірвани полягає в тому, що вона ставить людину по той бік необхідності. І в цьому значенні нірвана дорівнює свободі. Однак вперше людині відкривається лише негативна сторона свободи. Це свобода, що розуміється лише як заперечення повної зави-ності, «свобода від. ». Справжня ж свобода не тільки заперечує, але і стверджує буття людини як особистості, його самоцінне гідний-ство і невичерпні творчі сили. Але особистість в VI ст. до н. е. ще не сформувалася в Стародавній Індії. І тому повна свобода ис-толковивается Буддою як повнота заперечення: нірвана лежить не тільки по ту сторону необхідності, але і по той бік будь-якого б-ку, Нірвана звільняє людину не тільки від необхідності, а й від власного «Я», від будь-якого позитивного змісту і тому не може бути цілком адекватно виражена ні в слові, ні в образі.
Нірвана вабить до себе як «внутрішній острів», досягнувши ко-торого мудрець - просвітлений здобуває незалежність від людей і богів і навіть від самої природи. «Той незрівнянний острів, де нічим не володіють і нічого не жадають, я називаю Нірваною, руйнуванням смерті і загибелі» - говорив Будда. Мало хто досягають цього гостро-ва, але тим, кому вдалося це зробити, навіть боги заздрять.
За буддійським ученням люди не самотні на шляху до просвітлиться-нию, в цьому їм допомагає Будда, а також бодхісатви - істоти, яким залишилося зробити останній крок для досягнення нірвани, але які його не роблять свідомо, щоб допомогти людям знайти спокій. Однак, головне на цьому шляху повинен зробити сама людина. Просвітлення і нірвана досягається ціною власних зусиль. Для цього людина повинна пройти шлях по «вісімковій дорозі». Які ж основні віхи цього шляху:
1. Правильні погляди, тобто. Е. Погляди, засновані на «благородні істини».
2. Правильна рішучість, т. Е. Готовність до подвигу в ім'я істини.
3. Правильна мова, т. Е. Доброзичлива, щира, прав-дивая.
4. Правильна поведінка, т. Е неспричинення зла.
5. Правильний спосіб життя, т. Е. Мирний, чесний, чистий.
6. Правильне зусилля, тобто самовиховання і самовладання.
7. Правильна увага, т. Е. Активна пильність свідомості.
8. Правильне зосередження, т. Е. Вірні методи споглядання і медитації.
Оволодіння цими принципами розглядалося Буддою як якийсь ряд поступово висхідних ступенів. На вершині сходів, що ведуть до нірвани, людина знаходить вища просвітлення, перебуваючи-ніесамбо дхі (самадхи).
У ранньому буддизмі пошук просвітління і знаходження нірвани передбачав відмову від усіх мирських уподобань і догляд в монас-тирь, ведення відлюдницького способу життя. Однак буддизм був противник крайнього аскетизму. Люди, котрі стали на шлях просвітлиться-ня, суворо стежили за особистою гігієною, приміщення, в яких вони жили постійно містилися в зразковому порядку. Як правило, вони утворювали монастирську общину -сангі. Культова сторо-на первісного буддизму відрізняється крайньою простотою. В ос-новних вона зводилася до медитацій і гігієнічним ритуалам.
Крім зусиль по особовому просвітління монахи були зобов'язані займатися місіонерською діяльністю, пропагувати вчених-ня свого вчителя. Це вчення зустрічало великий інтерес, але не кожен міг встати на шлях відмови від усього мирського. Тому виникла проблема буддистів-мирян. Ця проблема була вирішена на основі розробки вчення про два шляхи порятунку: хинаяне і махаяні.
Хинаяна - це вузький шлях порятунку. Хинаяна передбачала щодо жорсткий аскетизм. Це шлях індивідуального про-светленія і знаходження нірвани, яким йшли архати - члени сангхи.
Махаяна - широкий шлях порятунку. У махаяні допускалася можливість знаходження нірвани і мирянином, хто виконує обітниці духовного вдосконалення під керівництвом жалісливого бодхисаттви. На відміну від ченців мирян давався більш спрощено-щенний етичний кодекс поведінки. Він зводився до дотримання пя-ти заповідей: 1) утримуйся від вбивства; 2) утримуйся від злодійства; 3) утримуйся від перелюбств; 4) утримуйся від брехні; 5) 'утримуйся від збуджуючих напоїв. Разом з тим, в махаяні отримала великий розвиток культова практика.
Бодхисаттви наділяються особливою надприродною силою, виступають в якості заступників і заступників, вони здатні від-клікайте на любов і молитви. А це значить, молитви, як один з важливих елементів культової системи, отримують в махаяні наибо-леї широке поширення.