НОРМУВАННЯ І ВИМІР ВІДХИЛЕНЬ ФОРМИ І РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ
При виготовленні деталей для забезпечення нормального функ-ня з'єднань крім точного виконання розміри не-обходимо витримувати точність форми і взаємного розташування поверхонь деталей, що з'єднуються. Терміни та визначення, що відносяться до різних видів відхилення форми і розташування поверхонь, встановлюються ГОСТ 24642-81 (СТ РЕВ 301-76).
На робочих кресленнях деталей відхилення форми і расположе-ня поверхонь вказуються умовними графічними символу-ми ГОСТ 2.308-79 (СТ РЕВ 366-76), см. Додаток 1 .
В основу нормування і кількісної оцінки відхилень форми і розташування поверхонь покладено принцип прилеглих прямих, поверхонь і профілів. Прилегла пряма (поверх-ність, профіль) має форму номінальної і розташована поза матеріалу деталі так, щоб відстань від неї до найбільш уда-ленній точки реального профілю було б мінімальним.
Числові значення допусків форми і розташування поверхні-тей встановлюються відповідно до ГОСТ 24643-81 (СТ РЕВ 636-77). Залежно від співвідношення між допуском розміру і допуском форми (розташування) встановлені такі рівні відно-вальну точності:
А - нормальна 60% допуску розміру;
В - підвищена 40% допуску розміру;
С - висока 20% допуску розміру.
Допуски форми циліндричних поверхонь, відповідні рівням А, В і С, становлять 30, 20 і 12% допуску розміру, Якщо допуск форми або розташування обмежений допуском розміру, то допуск форми (розташування) на кресленні не вказується,
У визначеннях і кресленнях справжнього лабораторного практикуму прийняті наступні буквені позначення: Д - відхилення форми З розташування); "Т - допуск форми (розташування); L довжина, нормованого ділянки (ділянки, до якого відноситься допуск).
Лабораторна робота № 1
ВИМІР Відхил від прямолінійності
Умовне позначення і методи вимірювання відхилення від прямолінійності
Допуск на прямолінійність вказується на кресленнях так, як показано на рис 1.2, Графічний символ і числове значення допуску вписують в рамку, яку з'єднують стрілкою з нормованою поверхнею. Числове значення допуски вказують в міліметрах.
Рис.1.1 Умовне позначення допуску на відхилення від прямолінійності.
Допуск на відхилення від прямолінійності на рис.1.1, А відноситься до всієї нормованої довжині, а на рис.1.1, Б до ділянки довжини (300 мм.).
Відхилення від прямолінійності визначається як найбільша відстань від прилеглої прямої до реального як найбільша відстань від прилеглої прямої до реального профілю. На рис 1.2 показано розташування прилеглої прямої для увігнутою рис. 1.2, А і опуклою рис.1.2 Б поверхні.
Рис.1.2, Розташування прилеглої прямої.
Методи наміри відхилень від прямолінійності наведені в / 1 /. Методи поділяються на безперервні та дискретні. Дискретні методи вимірювання з постійним кроком t між вимірюваними точками називається кроковими. Крок t рекомендується приймати рівним 0,1 L (L-довжина вимірюваного ділянки).
Методи вимірювання відхилень від прямолінійності можна раз-ділити на універсальні і спеціальні. Універсальні методи застосовуються для вимірювання одиничних або невеликих партій де-талей. Цими методами можна виміряти практично будь-які де-талі. Спеціальні методи і спеціальні пристосування для через виміри відхилень від прямолінійності призначені для про-перевірки великих партій деталей. Але в цьому випадку для кожної парії проектується своє (як правило, не пристосоване дляінших типорозміру) пристосування.
Одним з методів вимірювання відхилень від прямолінійності є метод вимірювання із застосуванням перевірочної лінійки і кінцевих мір довжини. Перевірочну лінійку встановлюють на двох опорах (кінцевих заходи однакової довжини) в точках найменшим-шего прогину рис.1.3, а. Кінцевими заходами вимірюють відстані між профілем деталі і лінійкою в окремих точках. За ре-зультатами вимірювання будують профілограми рис.1.3, б
Рис.1.3 Схема перевірки відхилень від прямолінійності перевірочною лінійкою і кінцевими мірами довжини.
У табл. 1.1 наведено приклад оформлення результатів вимірювання відхилень від прямолінійності вищеописаним методом.
Результати вимірювання відхилень від прямолінійності
Методично перевірка відхилення від прямолінійності за допомогою перевірочної лінійки і кінцевих мір довжини виконується в следующейпоследовательності: на що перевірявся профіль встанов-ється дві кінцеві міри однакового розміру так, щоб на них розмістилася повірочна лінійка в точках мінімального про-згину лінійки. Підбирається блок кінцевих мір такого розміру, щоб він вільно, без зсуву лінійки входив між перевірочною лінійкою і перевіряється профілем. Потім розмір блоку увеличи-ється на величину 0,01 мм; і він просовується між лінійкою і перевіряється профілем у всіх перевірених точках. У точці, де відбувається зрушення лінійки, розмір блоку заноситься втабл.1,1. Потім знову збільшуємо розмір блоку на 0,01 мм і т.д. до по-одержанні результатів вимірювання у всіх перевірених точках.
Більш продуктивним є метод вимірювання з примі-ням повірочної плити і вимірювальної головки на стійці. Вимірюється деталь встановлюється на опорах, розташованих на повірочної плиті рис.1.4. Вимірювальна головка на стійці пе-ремещаться за повірочної плиті уздовж профілю деталі (додат-ково може бути застосована напрямна лінійка). За по-Казань головки в окремих місцях профілю будується профілограмма і визначається величина відхилення від прямолінійності.
Рис, 1.4, Схема перевірки відхилень від прямолінійності із застосуванням повірочної плити і вимірювальної головки на стійці
Умовне позначення і методи вимірювання відхилення від площинності.
Приклад вказівки допуску на відхилення від площинності представлений на рис.1.5.
Рис.1.5. Приклад вказівки допуску на відхилення від площинності
Вимірювання відхилень від площинності проводився шляхом вимірювань відхилень від прямолінійності в декількох направ-домлення. Одним з методів вимірювання відхилення від плоскостнос-ти є метод вимірювання за допомогою перевірочної лінійки і кінцевих мір довжини рис.1.6. Цей метод є дискретним; поверхню вимірюється в окремих точках. Чим більше чіслоізмеряемих точок, тим повніше результат наміри відпо-яття стандартному визначенню відхилення від площинності.
Для прямокутних поверхонь точки наміри розташовують на поздовжніх поперечних і діагональних перетинах рис.1.6, А. Відстані між точками вимірювання вибирають рівними (0,5 ♦ 0,1) L в залежності від довжини вимірюваної поверхні і величини допуску на відхилення від площинності.
На три кутові точки наміченої сітки поздовжніх, поперечного-них я діагональних перетинів рис.1.6, Б встановлюють кінцеві міри довжини однакового розміру, ними визначається база виміру.
Мал. 1.6. Схема вимірювання відхилення від площинності за допомогою перевірочної лінійки і кінцевих мір довжини. На дві базові заходи по діагоналі встановлюють перевірочну лінійку і підбором кінцевий заходи знаходять відхилення точки в середині діагоналі. Зятем встановлюють лінійку по другій діагоналі, спираючи її на відомі заходи в початковій точці і (М) середині, і визначають відхилення в другій крайній точці (N). За відомим відхиленням чотирьох кутових точок установкою перевірочної лінійки і поздовжніх і поперечних перетинах і підбором кінцевих мір визначають відхилення інших точок і отримують математичну модель поверхні. Приклад запису результатів вимірювання відхилення від площинності наведено в. табл. 1.2
Результати вимірювання відхилення від площини
За величину відхилення отплоскостності приймають найбільше значення виміряної величини відхилення від прямолінійності.
Часто на виробництві застосовується метод контролю відхилень від площинності перевірочною плитою на фарбу. На перевірочну плиту наносять тонкий шар фарби, кладуть плиту на контролюється-емую поверхню і їх відносним переміщенням розтирають фарбу по поверхні. За величиною пофарбованої поверхні і розподілу плям контакту на поверхні судять про її пло-костності. Метод дає лише якісну оцінку форми.
Контрольні питання до лабораторної роботи № I
1. Як на кресленні деталі позначається допуск на прямоліней-ність, площинність?
2. Що таке відхилення від прямолінійності, площинності?
3. Як поняття про прилеглу прямий, площині реалізується при вимірюванні відхилень від прямолінійності, площинності?
4. Перерахуйте основні методи вимірювання прямолінійності, площинності.