Боятися я не боюся психологів, сенсу немає. Вони такі ж люди як і ми всі. А ось почуття жалості до більшості психологів у мене виникає. Серед знайомих достатню кількість людей з психологічною освітою. Ні для кого не секрет, що основна більшість з них йдуть вчитися на психологів не по покликанню, а через те, що хочуть впоратися з якимись своїми проблемами. В результаті цього досягають лише одиниці, і стають висококласними психологами, а інші починають копатися в чужій брудній білизні, свої проблеми так і не вирішивши. І виходить, що особисті невирішені проблеми дуже сильно перекладаються на психологічні консультації. Тому дуже часто можна почути, що хороших психологів практично немає.
Є парочка знайомих психологів, прекрасні люди. Анітрохи їх не боюся. А з приводу того, що "читають тебе" - це казки. Щось з області гадання на кавовій гущі. Щось може бути і співпаде, але все одно це випадковість.
А виходячи з досвіду спілкування з психологом, як з психологом (зверталася двічі), а не як з другом. Що ж, можу сказати, що допомога вони надають реальну. Правда, до друзів в цьому випадку я не звертаюся, та вони й самі не радять цього робити. "Тому що лікар не повинен мати особистих стосунків з пацієнтом" - так вони самі це доводять.
Тетяна Воробйова [10K]
Підтримую, психолог - друг і психолог - фахівець - це різні речі. Якщо хочеш психологічної допомоги, то психолог-друг - не найкраще рішення, бо ця людина апріорі ставиться до вас необ'єктивно. Так само як і хірургам, наприклад, не радять оперувати близьких людей, тому що втрачається якесь "холоднокровність", що може позначитися на результатах. - 4 роки тому
Все правильно Ваші друзі кажуть Це професійна етіка.Нам психологам етичним кодексом заборонено консультувати рідних, друзів і близьких, так як адекватно ситуацію не можна буде оценіть.А при спілкуванні з друзями я ніколи не намагаюся залізти їм у душу і рідко говорю про свою професію незнайомим людям , адже стереотип, як у мого друга, все-таки є. - 4 роки тому
Гарне питання. Особисто я психологів не боюся, хоча їм я і не звертаюся. Розмовляв пару раз, хоча це не допомагало, правда я був під впливом алкоголю і рівному рівні задавав питання. Вони як правило спочатку задають навідні питання а потім роблять з них висновки, і вам здається ніби ваші думки читають. Я думаю користь психолога в тому що, він дає правильні поради, так як вони вміють робити підхід кожному капризу. А так через дрібниці думаю не варто їм звертатися (не звикати), тоді навіщо людині голова.
З психологами не спілкувалася і не горю бажанням. Мені особливо приховувати то й нема чого, але я не люблю, коли чужі люди намагаються залізти мені в душу.
А з приводу друзів хлопця. Я вважаю, що робота - це робота, а дружба - це дружба. І змішувати професійний інтерес і дружній не варто. Адже дружба, перш за все, це рівність. А можна бути рівним тоді, коли хтось із оточуючих знає тебе краще, ніж ти його, адже це дає певні привілеї.
Чесно кажучи я стикалася з психологами. Я їх не боюся, іноді прислухаюся, буває корисно. Головне, щоб психолог був кваліфікований і дуже хороший, з таким дуже навіть і приємно спілкуватися, тому що він навіть і натяку не зробить, що він психолог це вищий пілотаж. На жаль серед психологів зараз багато непрофесіоналів, ось таких краще взагалі не слухати, нехай для початку на себе тренуються.
психологів не боюся, боюся стоматологів, але не в цьому суть, не хочу йти до них, тому що мої проблеми, це тільки мої проблеми, і розповідати про них незнайомій мені людині не дуже хочеться, та й взагалі кому небудь розповідати не звик, зі всім своїм набором проблем розбираючи як небудь сам, без сторонньої, хоч і професійної, допомоги
Я нічого не маю проти психологів а навіть навпаки я підтримую людей які зважилися отримати таку відповідальну професію, цим людям доводиться спілкуватися з різними людьми як нормальними так і не нормальними.