Привіт всім соратникам в боротьбі за струнку фігуру!
Я Тетяна і до мене прошу на ти)
Вважаю, що неправильно починати худнути з 1 числа, з понеділка, з НГ і т.п. але в той же час психологічно легше щось виконати за якийсь конкретний термін. Так що відводжу собі місяць на те, щоб перебудувати свій звичний спосіб життя, який веде до набору кг, на той, який буде сприяти їх скидання. Мета - зустріти НГ в процесі схуднення і відповідно так само його і провести!
Дуже сподобалася думка з книги "Гудбай, дієта":
"Струнким їжа несе тільки позитивні емоції, тому що вони захотіли є і поїли з задоволенням.
А для повних їжа одне суцільне розчарування. Коли хочеться їсти, то не можна. А коли не хочеться, то знаходяться причини для треба ". Хочу і прагну мислити як стрункий чоловік.
Найважливіше правило я зрозуміла дуже давно: хочеш видужати - сядь на дієту.
З самого дитинства я була нормальної ваги - ні худа, ні товста. Про їжу не думала, їла коли хотіла і що було. Коли виросла, вага стабілізувався на позначці 60. Сам по собі там і тримався. Навесні трохи в плюс, влітку трохи в мінус. Звичайно ж я завжди мріяла бути тоншою і дзвінкою, але далі мрій справа не йшла.
У 20 років завагітніла перший раз і стала швидко набирати вагу. Втім у родичів по жіночій лінії та ж сама історія. Набрала 20кг, але все одно дуже здивувалася, коли після пологів не влізла в улюблену сукню. Все ж хоча в той час мені було зовсім не до ваги, він сам по собі знизився до звичних 60 кг.
Так минуло кілька років, мені напевно стало нудно жити і я вирішила все-таки трошки постройнеть. Для цього я пішла в спортзал. Три рази в тиждень аеробіка, три рази в тиждень активний басейн. Через місяць в приємному передчутті встала на ваги і мало не впала - замість мінуса був плюс. Щось близько 2 кг. Спорт я закинула, але вага так і продовжував зростати.
Озираючись назад я думаю, що пов'язано це з підвищеним апетитом після спорту. Ну і організм схоже злякався і вирішив набрати про запас трохи. Так потихеньку я доповзла до 67кг. З цією вагою і вийшла заміж. Сімейне життя видать була дуже солодкою, так як за півроку я поправилась ще на 6 кг і завагітніла вдруге. Вагітність була такою ж, як і попередня, ніяких токсикозів, зате сильна тяга до борошняного і солодкого. У пологовому будинку я важила вже 90 кг. Залишила там 10, але живіт і складки на спині нікуди не поділися. Подивилася я на себе в дзеркало, зітхнула і вирішила, що доведеться любити себе такою.
Так пройшло 3 роки. Кожен день змушувала себе займатися, кожен день мріяла про їжу, найменші поблажки відбивалися плюсом на вагах, що приводило мене в жах. Я розуміла, що так жити не можна. Це неправильно бути настільки залежною від їжі, але страх поправитися був найсильніше. І тут я завагітніла втретє. Нарешті я дозволила собі є. Адже тепер я ставала товстої, а вагітної. За три попередні роки я так і не полюбила їжу на пару і кава без цукру. Всю вагітність я все одно не їла після 18, але раціон продуктів розширився значно. Замість йогурту в салати я знову стала додавати сметану, сирники стали звичайними, чай солодким, я стала їсти шашлик, цукерки і навіть смажену картоплю. Я знову стала їсти смачну їжу, і в підсумку набрала з 56 до 83. Але була впевнена, що після пологів, як і в минулі рази все скину. Але гормони - штука непередбачувана.