Ва-лютні курс - показує ціну грошової одиниці од-ної країни, виражену в грошовій одиниці іншої країни.
Практикуються різні підходи до встановлення валют-них курсів і, відповідно, розрізняють фіксований і «пла-вающий» курси валют. Фіксовані курси поділяються на 1) реально фіксовані - курс валюти визначався по золотому змісту національних валют, і 2) договірно фіксовані - курс своєї наці-нальної валюти встановлюється державою на основі рас-ліченого певним чином співвідношення купівельних спроможностей грошових одиниць, тобто паритетів купівельної спроможності.
«Плаваючий» валютний курс встановлюється під впливом попиту на валюту і її пропозиції.
У сучасному світі режим вільно плаваючих курсів і режим фіксованих курсів в чистому вигляді практично не застосовуються. Сьогодні ці дві системи існують в модиф-товки вигляді - фіксованих, але регульованих валютних курсів і регульованих (керованих) гнучких курсів.
Керовані плаваючі курси передбачають валют-ні інтервенції центральних банків. Валютна інтервенція являє собою вплив на курс національної валюти шляхом купівлі-продажу центральним банком іноземної валюти. Так, щоб підвищити курс національної валюти, центральний банк продає іноземну валюту в обмін на національну. І навпаки, щоб знизити валютний курс, він скуповує іноземних-ву валюту в обмін на національну.
Фактори, що визначають рівень валютного курсу: - стабільність економічної та фінансової системи; - ступінь розвитку продуктивних сил; - рівень інфляції в країні; - інфляційні очікування населення; - рівень витрат виробництва; - рівень реальних процентних ставок; - розміри запасів твердих валют, золота, дорогоцінного каміння; - рівень національного доходу на душу населення; - купівельна спроможність національної грошової одиниці.
Ознаки конвертованості валюти:
- право громадян країни (резидентів) мати і здійснювати операції з іноземною валютою;
- право іноземців та іноземних суб'єктів (нерезидентів) мати і здійснювати операції з національною грошовою одиницею;
- здатність національної валюти обмінюватися на валюти інших країн;
- визнання платіжності національної валюти іншими країнами;
- наявність в країні достатніх запасів твердих валют, дорогоцінних металів і каменів;
- здатність країни підтримувати стабільний валютний курс своєї національної грошової одиниці протягом тривалого часу.
Світова економіка: поняття та передумови її становлення. Структура світової економіки. Сучасні тенденції розвитку світової економіки. Місце Республіки Білорусь в системі світогосподарських зв'язків.
Світова економіка як глобальна ек. сис-тема - сукупність економік, взаімосв. між собою м / нар поділом праці і разнооб-різними формами взаємодії на рівні продуктивних сил, виробничих відносин і політико-правової надбудови.
Світова економіка - об'єктивний результат длитель-ного історичного процесу розвитку произв. сил. В основі цього процесу лежить зростання усуспільнення виробниц-ства (тобто процес перетворення відокремлених виробництв в єдиний взаємопов'язаний процес), як в національних рамках, так і в міжнародній сфері на основі міжнародного поділу-лення праці.
Світова економіка як сукупність національних еконо-мік, тісно пов'язаних між собою міжнародним поділом тру-та й різноманітними світогосподарськими зв'язками склалася на рубежі XIX-XX ст. Надалі ці світогосподарські зв'язку посилювалися і розширювалися. І, як наслідок, в даний час жодна національна економіка не може існувати сама по собі, без взаємин з іншими національними економіками, тобто існувати як закрита економіка.
Закрита економіка - це економіка, все резиденти ко-торою не здійснюють угод із зовнішнім світом. Відкрита економіка - це економіка, все резиденти кот.совершают угоди з зовнішнім світом. У чистому вигляді не існує.
Біль-Шая відкрита економіка - це економіка країни, внутрішні економічні процеси якої впливають на світову економіку (наприклад, економіка США). Мала відкрита економіка-це економіка країни, внут-ренніе економічні процеси якої не впливають на світові економічні процеси (наприклад, економіка Рес-публіки Білорусь).
Структура. Світова економіка включає в себе еко-номіки близько 200 країн, що належать до різних типів еко-номических систем, істотно розрізняються за рівнем свого розвитку. Групи:
Групу країн з перехідною економікою складають го-сударства Центральної та Східної Європи (12 країн), 15 країн колишніх радянських республік, Монголія, Китай і В'єтнам, кото-які здійснюють перехід від командно-адміністративної еко-номіки до ринкової.
Країни, що розвиваються. Ця група найчисленніша і дуже диференціювання рова, оскільки об'єднує країни, що знаходяться на різних щаблях економічного розвитку, деякі з яких ще не пройшли стадію індустріалізації. В силу цього серед розвиваю-трудящих країн виділяють:
- групу країн-експортерів нафти, ядро кото-рій складають 12 країн-учасниць Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК);
- країни з відносно високим рівнем розвитку, швидкими і кардинальними зрушеннями в струк-турі ек. стійкими темпами зростання економіки і експорту (Бразилія, Мексика, Індія, Туреччина, Індонезія, Малайзія, Таїланд та ін.)
- слаборозвинені і економічно відсталі країни (більш. країн Африки, Латинської Америки, ряд країн Азії). Ці країни, в свою чергу, діляться на найбільш бідні з об'ємом ВВП на душу населення від 500 до 800 дол. На рік (Ефіопія, Чад, Бангладеш) і країни із середнім рівнем розвитку (ВВП на душу населення від 500 до 3 тис. Дол . на рік).
Білорусь реалізує модель експортоорієнтованої відкритої економіки з елементами імпортозаміщення. Для моделі участі Білорусі у зовнішньоекономічних зв'язках характерні: поступове зростання експортного потенціалу в традиційних галузях (нафтопереробка, калійні добрива, хімічна промисловість, продовольство), активне нарощування експорту послуг (транспортних, інформаційних та ін.), Багатовекторність зовнішньоекономічних зв'язків та ін. Республіка не в стані формувати стійке позитивне сальдо зовнішньоторговельної діяльності. Географічна структура зовнішньої торгівлі характеризується домінуючою роллю Росії, товарна - високою залежністю від експорту калійних добрив і нафтопродуктів. Диверсифікованість зовнішньої торгівлі залишається недостатньою.
Конкурентні переваги РБ на міжнародній арені: вигідне географічне положення, науково-технічний потенціал, освітній рівень населення, розвинений промисловий комплекс та ін.