Відповідає Єсенія ПАВЛОЦЬКИЙ, лінгвіст-морфолог, експерт інституту філології, масової інформації та психології Новосибірського державного педагогічного університету.
Незважаючи на те, що перед нами питання, що відноситься до ряду класичних мовних дискусій, їм продовжують задаватися багато. Н Ельзи сказати, що люди не знають, як правильно - на Україну чи в Україну. Швидше, не володіють системою аргументів з цього питання, а тому не можуть зайняти певну позицію.
Якщо вас цікавить, яка закономірність превалює сьогодні, відповідь проста: в російській мові переважає норма на Україну. Про правильність як про відповідність закономірності мовну норму не можна сказати більше, бо ми можемо лише констатувати факт і відобразити його в нормативних словниках. Небо блакитне, Земля кругла, а російські люди говорять на Україну.
Так, ніхто не може зробити форму в Україну переважної в російській мові зусиллям волі, навіть якщо допустити, що ситуація того вимагає. Актуальна закономірність є результатом розвитку, і регулятор мовних норм може тільки зафіксувати її. Наполягати на мовних зміни - все одно що скасовувати наслідки реформ Петра I в наші дні, з огляду на відкладений ефект.
До речі, про політику, і до речі це. Неможливо уявити собі тривалу дискусію, скажімо, про слово свердлить. А ось Білорусь. цивільний шлюб. Бог і Україна - інша справа. Незважаючи на те, що питання прийменників при номінації держави все-таки мовної, знаходяться люди, які вимагають від лінгвістів «не лізти не в свою справу».
Ми не будемо лізти не в свою справу - ми готові до десантування в етимологічний словник Фасмера. Він повідомляє нам, що слово Україна має зв'язок з ін-рос. околиця 'прикордонна місцевість'; вкрав 'скраю, на березі', Україна 'крайній'. Під впливом цієї етимології і української мови стихійно виникла і закріпилася норма на Україну. Тобто все природно, без втручання вигаданих мовних організаторів, «ноу кріміналіті».
Справа в тому, що вживання прийменника в в просторовому значенні пов'язано з поданням про обмежений, обгородженому, захищеному і автономному просторі. Закономірність проявляється в тому, що з адміністративно-географічними назвами вживається прийменник в. Привід на. таким чином, виявляється протиставленим приводу в. Виходить, що якщо на. то невідгородженої і, судячи по вектору претензії, залежний.
Так, Україні потрібно від мовної системи той же, що і Білорусії, яка хоче пройти лінгвістичну ініціацію і стати нарешті Білоруссю. Ситуація дійсно неприємна: виходить, що Україна отримує офіційний статус суверенної держави, але відсутність відображення цього статусу в мові як ніби робить його формальністю. Адже все, що відбувається і отримує будь-який статус в нашій свідомості, відбивається в мові, нехай і не моментально. Але ось, пройшло вже стільки років, а Україна все ще на. і це, судячи з усього, трактується як «в нашому російській свідомості ви все ще залежні і" скраю ", що б там не було на законодавчому рівні».
А тут, як на зло, ще й Крим, який в Криму. З якоїсь причини, ймовірно, пов'язаної з географічними особливостями місцевості, простір Криму усвідомлюється як закрите і обгороджене. У будь-якому випадку, можна з упевненістю сказати, що ніхто не говорить в Криму всупереч. Носію мови просто зручно говорити саме так.
У Польщі, до речі, говорять і на Україну. і на Чехію. і на Словаччину. оскільки названі території все ще сприймаються як частини цілого. Можливо, мови потрібно трохи більше часу, щоб відобразити реальну ситуацію.
В цілому обурення України, звичайно, зрозуміло. Але змін у свідомості і в складній мовній системі зажадати просто неможливо.
Не вдаючись в подробиці смислового навантаження прийменників "в" і "на", хотілося б просто навести приклади: "на Камчатці", "на Сахаліні". "У Камчатці" і "в Сахаліні" якось не звучить. До речі, що може бути більш обмежена, ніж суша з усіх боків відокремлена водою, якою є острів Сахалін? І тим не менше вживаємо "на Сахаліні", а не "в Сахаліні".
Валентин Петров: У "Горе від розуму" - "В Камчатку засланий був, повернувся алеутів."
Валентин Петров: що "в", що "на" -вони вже там.
"В Україні" просто не звучить по-російськи, звуки зливаються і виходить "вУкраїні", а коли говориш "на Україні", то все чітко і розбірливо вимовляється. Смислові навантаження прийменників "в" і "на" можна розуміти по-різному, в тому числі і в міру своєї освіченості або зіпсованості.
Взагалі перш, ніж прати то що люди пишуть ви б краще свій перший абзац перечитали і спробували в'їхати в те що там сказано або зітріть його. Я особисто не розумію сенсу. Розшифруйте цю тарабарщину. - "Не дивлячись на те, що перед нами питання, що відноситься до ряду класичних мовних дискусій, їм продовжують задаватися багато. Не можна сказати, що люди не знають, як правильно - на Україну чи в Україну. Швидше, не володіють системою аргументів з цього питання, а тому не можуть зайняти певну позицію. " Про що ви. І так люди знають як правильно чи все таки не володіють знанням і не можуть зреагувати. що ви хотіли сказати. вам самим перекладач потрібен. Якщо дискусія триває. то чому вас дивує що їм продовжують задавити. незважаючи на що. Русский ваш рідний мадам - як вас пак там - паволоцького? О! прізвище то неросійська
Актуальні питання
Популярні
Найцікавіше в регіонах
НАЙЦІКАВІШЕ В СОЦМЕРЕЖАХ
Щоб закрити повідомлення просто змахнути його вліво пальцем