Нівелювання поверхні виконується для отри-ня великомасштабних топографічних планів рівнинній місцевості. Планове положення точок визначається шляхом прокладання теодолітних ходів, висоти точок - геометри-ного нівелюванням з використанням технічних нівелірів. Нівелювання поверхні може здійснюватися двома способами: по квадратах і прокладання нівелірних ходів з розбивкою поперечників.
Нівелювання поверхні по квадратах виконується шляхом розбиття на місцевості за допомогою теодоліта і мер-ної стрічки сітки квадратів зі стороною 20 м при зйомці в масштабах 1: 500 і 1: 1 000,40 ми 100 міри зйомці в масштабах 1: 2 000 і 1: 5 000 відповідно.
Одночасно з розбивкою сітки квадратів виробляє-ся зйомка ситуації місцевості і складається абрис. Для зйомки ситуації застосовуються ті ж способи, що і в теод-літної зйомці. Крім вершин квадратів на місцевості зак-репляться характерні точки рельєфу - плюсові точки: бровки і дно ями, основа і вершина пагорба, точки на ли-пах вододілу і водозливу і ін
Знімальну основу створюється шляхом прокладання по зовнішнім сторонам сітки квадратів теодолітних і нівелір-них ходів, які прив'язуються до пунктів державним-ної мережі.
Висоти вершин квадратів і плюсових точок визначаються-ються методом геометричного нівелювання. При довжині сторони квадрата 50 метрів і менше з однієї станції ниві-люються по можливості всі обумовлені точки. Рассто-яние від нівеліра до рейки не повинно бути більше 100. 150 м. При довжині сторони квадрата 100 м нівелір встановлюється в центрі кожного квадрата. Висоти вершин квадратів і плю-вих точок підраховують по горизонту інструменту (див. П. 5.2). На рис. 52 наведено журнал і абрис нівелювання поверхні по квадратах. Вершини квадратів Al, A5, Г5 і Г1 є точками знімальної основи. Нівелірова-ня ділянки виконано з однієї станції. У вершин квадра-тов і плюсових точок підписані відліки по чорній стороні рейки в мм і підраховані висоти цих точок в метрах.
Складання плану за матеріалами нівелювання повер-хности починається з нанесення на планшет по координатах пунктів державної геодезичної мережі, точок с'емоч-ного обґрунтування (теодолітно-нівелірних ходів), верші н квадратів, плюсових точок і ситуації.
Проведення горизонталей на плані - малювання релье-фа - виконується шляхом графічного інтерполяції. Для цього на міліметрівці або на кальці через рав-ні інтервали проводяться паралельні лінії, зображують ющіе горизонталі Інтервал між лініями приймається рівним 0,5 або 1 см в залежності від масштабу плану, крутизни схилів і прийнятої висоти перерізу релье-фа. Висоти горизонталей підписуються з урахуванням максі-бітної і мінімальної висот точок на ділянці зйомки. Ви-стільники горизонталей повинні бути кратні висоті перерізу ре-льефа. Наприклад, п-лріс. 53 а підписані висоти горизонту-лей кратні 0,5 м - висоті перетину рельєфу даного плану. За даними нівелювання поверхні максимальна ви-сота точки на ділянці зйомки - 76,37 м, мінімальна - 74,47, відповідно максимальна і мінімальні висоти гори-зонталей на міліметрівці 76,5 і 74,0. За допомогою цирку-ля-вимірювача з плану на міліметровий папір перено-сятся відстані між сусідніми точками, причому ці точ-ки відкладаються відповідно до їх висотами. Після це-го по міліметрової папері визначаються точки перетину схилів з горизонталями, а потім ці точки перетину позначаються на плані. У розглянутому прикладі на скло-нах між точками з висотами 76,37 - 75,55 і 76,37 - 75,44 м визначені місця проходження горизонталей: на першому із зазначених схилів - 76 м, на другому - 75,5 і 76 м .
Інтерполяція виконується між сусідніми точ-ками, висоти яких відомі: по всім сторонам квадра-тов, а також по одній з діагоналей кожного квадрата. При цьому з двох діагоналей треба вибрати ту, яка відпо-ствует більшого перевищення між точками. Паріс. 52 та-кі діагоналі відзначені стрілками, спрямованими в сто-рону зниження схилів. У тому випадку, коли на стороні квадрата або всередині його є плюсова точка, Інтерпен-лирование виконується між цією точкою і найближчими вершинами квадратів.
При наявності достатнього досвіду інтерполювання ви-виконується на око. Після інтерполяції всі крапки з оди-наково висотами з'єднуються плавними кривими лини-ями, з огляду на при цьому накреслення ліній вододілів і водозливів. У кількох місцях плану підписуються ви-стільники горизонталей, причому підпис поміщається в розриві лінії горизонталі так, щоб верх цифри був направлений в сторону підвищення місцевості, а підстава в сторону поні-вання її. У місцях вигину горизонталей ставляться бергштрі-хі. На рис. 53 б наведено приклад проведення горизонталей на плані. Оформлення плану виконується відповідно до топографічними умовними знаками.
При нівелюванні поверхні способом нівелірних ходів останні повинні бути прокладені по всім характер-ним лініях рельєфу (вододілам, водозливи). Пікети і поперечники розбиваються через 40 м при зйомці в масштабі 1: 2 000 і через 20 м при зйомках в масштабах 1: 1 000 і 1: 500. При прокладанні нівелірних ходів виконується розбивка пікетів, а в місцях перегинів скатів позначають плюсові точки. В процесі розбивки пікетів проводять знімання ситуації і складається абрис. Запис нівелювання ве-деться в журналі, де зазначаються номери пікетів, відстань плюсових точок від найближчих пікетів, відліки по чорній та червоній сторонах рейок. За даними нівелювання склад-ся топографічний план ділянки місцевості, поздовж-ні та поперечні профілі місцевості.
Нівелювання поверхні доцільно виконувати на ділянках, де передбачається проведення робіт по верти-кальной планування та благоустрою території. Напри-заходів, при ландшафтному проектуванні садово-паркової зони, а також території, що оточує пам'ятник архітек-тури.
Результат (Код компетенції): Ок-6; ОК-12; ОК-16; ПК-7; ПК-12; ПК-14; ПК-15; ПК-20
Інструмент оцінки: звіт
IV Оціночний матеріал
(Диференційований залік) для повного і скороченого термінів навчання:
Складання звіту по 1 розділу Виробничої практики (I) (Геодезичні вимірювання):
Практична робота №1.
Побудова рельєфу місцевості по виконаним вимірам.
Звіт по практиці є основним документом, що відображає з найбільшою об'єктивністю результати фактично виконаних робіт та досліджень, і повинен включати наступні елементи: титульний аркуш, прізвища, імена, по батькові виконавця і керівників (від інституту і виробництва), текстову частину, графічні і табличні матеріали,
список використаної літератури, перелік скорочень, символів і спеціальних термінів з їх визначеннями і тлумаченнями (якщо це необхідно).
Звіт по навчально-ознайомлювальної та виробничої практики повинен містити наступні структурні частини:
- титульний лист;
- основну частину;
- список використаної літератури;
Текст звіту має бути виконаний друкарським способом на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210 × 297мм) через 1,5 міжрядкових інтервалу. Шрифт Times New Roman №14
При написанні звіту слід дотримуватися наукового стилю викладу матеріалу. Текст звіту необхідно розбивати на абзаци, що містять закінчені етапи міркувань. Необхідно прагнути до короткого і точного викладу матеріалу в науковому стилі. Термінологія і визначення повинні бути єдиними і відповідати встановленим стандартам, а при відсутності стандарту - загальноприйнятим в науково-технічній літературі. Крім того, виклад матеріалу звіту в науковому стилі передбачає використання:
- спеціальної фразеології (стійких словосполучень);
- вступних слів (дійсно, звичайно, без сумніву, відомо, зрозуміло, ймовірно, очевидно, на жаль, отже, значить, отже, наприклад, інакше кажучи і т.п.);
- безособових дієслів (вважається, приймається, встановлюється, не допускається, передбачається і т.д.).
Порядковий номер сторінки проставляється в середині сторінки зверху листа, на титульному аркуші (першому) номер не проставляється. Всі листи звіту, включаючи додатки, мають наскрізну нумерацію.
Вступ. У вступі дається коротка характеристика галузі, до якої належить підприємство (організація, фірма), і основні функції його діяльності. Доцільно викласти коротку історію розвитку даного підприємства. Назвою має служити слово «ВСТУП», надруковане на окремому рядку прописними буквами.
Скорочення слів. Скорочення слів в тексті і підписах під малюнками, як правило, не допускається. Виняток становлять скорочення, загальноприйняті в російській мові або встановлені ГОСТ 2.316-68 «ЕСКД. Правила нанесення на кресленнях написів, технічних вимог і таблиць ».
Нагадаємо, що до загальноприйнятих скорочень відносяться:
- у всіх випадках - тобто (тобто);
- в кінці фрази - і т.п. (Тощо), і т.д. (І так далі), і ін. (І інші), і багато інших. ін. (і багато іншого), та ін. (і
Оформлення таблиць. Цифровий, а при необхідності і текстовий матеріал оформляється у вигляді таблиць відповідно до вимог ГОСТ 2.105-79. Таблиці нумеруються в межах розділу. Дозволяється нумерувати таблиці в межах всього звіту. Номер вказується в написи типу «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу), яка поміщається в правому верхньому куті над таблицею. Таблиці можуть мати заголовки, які поміщаються над таблицею і починаються з великої літери. На всі таблиці в тексті повинні бути посилання виду «... в таблиці 1.2», все таблиці звіту повинні бути
проаналізовані. Розділи таблиці вибираються довільно, висота рядків таблиці повинна бути не менше 8 см. Всі заголовки і підзаголовки таблиці починаються з великих літер, в кінці них знаки не ставляться.
Ставити лапки замість повторюваних цифр не допускається. Якщо цифрові або інші дані в графах таблиці не наводяться, то в відповідних графах таблиці ставиться тире. Цифри в графах таблиці розташовуються так, щоб класи чисел в графі були точно один під іншим.
Основна частина. Текстова частина звіту виконується студентом у вигляді текстового звіту відповідно до програми практики. До звіту додається щоденник.
Список літератури. Список повинен містити перелік джерел, використаних при виконанні роботи (не менше 5 джерел). Список оформляється на окремій сторінці і має заголовок «ЛІТЕРАТУРА».
Додаток оформляється як продовження звіту з наскрізною нумерацією аркушів. Кожна програма має починатися з нового аркуша. У правому верхньому куті листа пишуть прописними літерами слово «ДОДАТКИ» і його номер, якщо додатків більше одного. Додатки нумеруються великими літерами українського алфавіт, наприклад: «Додаток А»,
При посиланні на додаток в тексті звіту пишуть слово «додаток» повністю малими буквами і вказують номер додатка, наприклад «... у додатку 2».
Захист звіту по Виробничої практики (I)