Чорна витончена кішка бігла по землі. Її важкий живіт бився об землю. Її заливало дощем, але кішка все бігла і бігла. Раптом вона впала і нестямно закричала. Вона народжувала кошенят. Жахлива судома потрясла її тіло і вона ще раз закричала. З темряви вийшов бурий кіт і став лизати важко здіймається бік кішки. Кішка нестямно закричала і без сил опустила голову на землю. Кот ще завзятіше став вилизувати її бік ретельно натискаючи мовою. Кішку знову охопила судома і вона закричала НЕ котячим криком. Кот ще завзятіше став вилизувати її бік і натискати лапами. Раптово з'явився чорненький кошеня. Кіт став вилизувати малюка щоб зігріти. Кішка закричала і моторошно втомлена опустилася на землю. Вона народжувала наступного кошеня.
-Я вмираю. -прохріпела вона і подивилася в бурштинові очі бурого кота.
-Чи не вмирай, я полюбив тебе. І зараз я люблю тебе. тихо сказав кіт вилизуючи бік кішки.
-Але я навіть тебе не знаю. -Ще тихіше Прохрипіла кішка. Вона відчувала як Зоряне плем'я шкребе її душу. Воно забирає її, але що то тримає її на Землі. Що то сильне.
-Я Буроспін, з племені Світу.
Кішка видавила з себе:
-Я Ілюзія, одинак. Прощай, я відчуваю Зоряне плем'я забирає мене. -Тут кішка нестямно закричала. А потім її тіло знову охопила страшна судома. На світ з'явився кошеня, сірого кольору. Бурий кіт став його вилизувати, але він виявився мертвий. Ілюзія завила від печалі і дещо як встала. Буроспін лизнув її в ніс і прошепотів:
-Пішли зі мною в плем'я, там подбають про тебе і про твоє кошеня. Ілюзія важко задихала і побігла слідом за Буроспіном. Але раптом її лапи підкосилися і вона впала на гострий камінь. Вдарившись головою об камінь, кішка розплющила очі і прошепотіла:
-Я люблю тебе, Буроспін. Подбай про кошеня. Її зватимуть Тёмноушко. Прощай.
Буроспін завив і взяв за шкірку кошеня і швидко побіг до свого племені. Він біг три дні і три ночі. Тёмноушко жалібно пищала від голоду. Але Буроспін тільки сильніше стискав зуби і біг далі. Нарешті кіт прибіг до табору.
-Вітаю тебе Буроспін. Ти вирішив повернутися в плем'я? запитав строкатий кіт, ватажок племені. Але побачивши в зубах кошеня він додав -Отнесі його Ромашці. Вона буде рада.
Буроспін помчав до дитячої. Побачивши білу королеву, недавно втратила кошеня він опустив Тёмноушко і сказав:
-Стеж за Тёмноушко. Це кошеня моєї коханої. Бережи його.
-Добре, Буроспін. -сказала Ромашка і підсунула кошеня до свого живота. Той жадібно почав смоктати молоко. Вона згадала свою покійну Белишку. Свою першу дочку, яка померла від зеленого кашлю. Ромашка полюбила Тёмноушко з першого погляду. І більше не бажала її відпускати. Вона навіть не хотіла знати хто матір кошеня.
А в цей час Буроспін утік до лісу. Ліл проливний дощ. Але бурий кіт все ще біг. Він біг наловити їжі для Ромашки і Тёмноушко. Побачивши миша, він встав в мисливську стійку. Але раптом з неба вдарила блискавка і потрапила прямо в кота. Той миттєво згорів заживо. Так Тёмноушко і не дізналася хто був її прийомним батьком, а хто матір'ю.
Тёмноушко прокинулася від тявканье над вухом. Раптом юна кішечка побачила руду морду. Це була лисиця. Але раптом на руду тварюку кинулася біла кішка. Це була Ромашка. Вона хоробро шмагали лисицю кігтями. Так, коли то вона була славною войовницею. Але потім лисиця скинула Ромашку з себе і стала повільно підходити до Тёмноушко. Сіренька кішечка жалібно запищала. На її крик прибігла молода войовниця Буря. Буря люто кинулась на лисицю, але та вкусивши її в шию відкинула до стіни. Тёмноушко жалібно їжа вилізла з ясел, і побігла до лісу. Знайшовши пару воїнів вона запищала дуже голосно.
-Що таке, що ти тут забула? запитав Попіл, але малятко тільки жалібно пищала.
-Треба віднести її назад в ясла сказав Метелик.
Попіл взяв Тёмноушко за шкірку і поніс до ясел. Тільки-но увійшовши він зауважив окрававленую Ромашку і билися Бурю. Кинувши кошеня Попіл підбіг до Ромашці, але та вже не дихала. Тоді Попіл кинувся на лисицю. А Метелик думав:
«І чого це Попіл затримується»
А потім сірий кіт встав і пішов в ясла. Побачивши борються друзів він теж кинувся в атаку.
Через кілька довгих хвилин битви, лисиця з незадоволеним тявканьем втекла. попіл підійшов до Тёмноушко. Вона жалібно пищала і тикала носом в Ромашкін живіт.
-Малятко, вона мертва. Вона загинула смертю воїна. -сказала Попіл і з жалем подивилася на сіреньку кішечку. Але Темноушко не стала слухати глашатая і жалібно їжа обійшла прийомну матір. Вона припала до її нерухомо тілу, і занурилася носом в холодну шерсть.
-Вона дивна. У 3 місяця, наші кошенята вже говорять і не пищать зовсім. прошепотів Метелик на вухо сірому коту. Але Попіл лише кивнув головою. Він вважав за краще промовчати.
-Я піду повідомлю Долгозвёзду, що Ромашка загинула. -сказала Метелик і швидко вибіг з ясел.
-Я не змогла вберегти її. шепотіла Буря над Ромашкою. Біла кішка була тіткою Бурі. Вони були родичами. Буря була молодою піщаної кішкою. Вона була новоспеченої войовницею, але битися вона вміла добре. -Пробач мама, я не змогла вберегти не тебе, не твою сестру.
Попіл раптом згадав той день. Той нещасний день. Той день коли загинула Шторм. Мати Бурі і його кохана. Тоді напали лисиці. Буря була ученицею, її звали піщинки. Вона грала на галявині, як раптом почула крики, крики бореться матері. Вона кинулася до лисицю, але той відкинув її до стінки. Вкусивши Шторм в шию він убив її. Убив матір Бурі. Буря стала жалібно кричати, кликати на допомогу. Але лисиць був уже близько. Як раптом Попіл, тоді ще воїн стрибнув на лиса і став шмагати кігтями. Рудий звір завив і втік. Але Шторм загинула. При спогадах сірий глашатай випустив сльозу і подивився на Тёмноушко. Та подивилася на нього поглядом, злим поглядом. Таким поглядом як раніше дивилася Зірка в Ночі. Попіл потряс головою і знову подивився на Тёмноушко. Але вона опустила голову і занурилася в шерсть Ромашки.
На головну
Назад до розділу "Розповіді"
Сайт управляється системою uCoz