Чорні лебеді - бувають!
Умовивід - розумова операція, яка полягає в отриманні нового виведення з декількох суджень. Люди використовують умовиводи, коли потрібно в чомусь розібратися: вивести слідство, здійснити доказ. систематизувати знання, перевірити гіпотезу і ін.
Розумне мислення, на відміну від нескладного або емоційно зарядженого потоку думки, складається з міркувань - складних розумових конструкцій. А міркування в свою чергу складаються і умовиводів - елементарних розумових операцій.
Судження. з яких будується умовивід, називаються посилками. Судження, яке виходить шляхом зіставлення посилок, називається висновком. "Умовивід являє собою операцію мислення, в ході якої з зіставлення ряду посилок виводиться судження" (Спиркин, с. 449) .Щоб умовивід було істинним, воно повинно ґрунтуватися на вірних посилках і саме по собі бути логічним. На жаль, люди логіку знають погано, тому в своїх висновках часто допускають логічні помилки і приходять до неправильних висновків.
Дитину перевели в іншу школу, його успішність підвищилася - отже, нова школа краще дійсно краща за стару. Вірне умовивід? Не очевидно. Можливо, в новій школі нижче вимогливість.
До того чи іншого судження людина може прийти шляхом безпосереднього спостереження будь-якого факту або опосередкованим шляхом - за допомогою умовиводу. Цінність умовиводи для процесу пізнання полягає в тому, що з його допомогою нове знання видобувається без звернення до безпосереднього досвіду. вилучають із сформульованих у мові положень, що відбивають історичний досвід людей.
Здатність міркувати за допомогою умовиводів формується не відразу: до висновків не готові маленькі діти - як і народності, які не мають для цього достатньої культури. Ще в 30-х роках радянських психолог А.Р. Лурія писав за підсумками досліджень мислення жителів Середньої Азії, що багато хто з них мислять тільки конкретно, відмовляючись робити узагальнені, абстрактні умовиводи. Ситуація, як з Буратіно:
- Буратіно, ось у тебе 3 яблука. Одне яблуко ти віддав П'єро - скільки у тебе залишилося яблук?
- Три! Тому що П'єро яблуко я не дам.
Дві головні форми умовиводів, це індукція і дедукція. Якщо я довго подорожував і бачив тільки білих лебедів, я з цих окремих випадків можу зробити загальний висновок: "Все лебеді - білі". Це - індукція, сходження від часткового до загального.
До речі, в даному випадку висновок помилковий, лебеді бувають не тільки білі, а й чорні.
А ось дедукція - це висновок від загального до конкретного. Прикладом геніального застосування дедукції є Шерлок Холмс. На жаль, не всі з нас Шерлоки Холмси. "Якщо мене мама з ранку завжди годує сніданком, значить і сьогодні вона мене погодує!" - приклад дедукції, але не дуже переконливий приклад.
Умознаключенія вивчають дві науки - логіка і психологія. Логіка вчить, які умовиводи правильні, а які помилкові. Психологія вивчає інше - яким чином діти освоюють операції умовиводи, як у дітей розвивається логічне мислення.
Передумови цієї форми мислення у вигляді найпростіших умовиводів починають складатися вже у дошкільнят. Процеси сприйняття, спостереження, гри ставлять перед дитиною завдання розібратися в них, осмислити результати своїх дій, зрозуміти причинні зв'язки між явищами. Однак висновки дошкільнят, як правило, дуже недосконалі і часто неправильні, оскільки характерною особливістю дитячого мислення є орієнтація на ознака, панівний в сприйнятті і затуляє справжнє підставу того, що відбувається події.
Наприклад, дитина судить про те, попливе предмет або потоне, по його величині.
У процесі вирішення різних завдань школярі вчаться користуватися як повними розгорнутими висновками, так і скороченими, які за функціями еквівалентні повним. Дослідження показали, що положення, що обгрунтовують конкретні операції, зазвичай опускаються, хоча і безумовно маються на увазі. Характерно, що на ранніх етапах навчання умовиводи більш розгорнуті. Заміна розгорнутого умовиводи згорнутим свідчить про більш високому рівні діяльності. проте передчасний перехід до скороченим умовиводів може стати причиною помилкових рішень внаслідок випадання посилок.
