Сканування щитовидної залози проводиться за допомогою лінійного високочастотного датчика 7,5 мГц, застосування датчиків з більш високою частотою 10-15 мгц дозволяє деталь-неї оцінювати структурні зміни паренхіми залози. Дослідження починають з осмот-ра передніх відділів шиї від області яремної вирізки до під'язикової кістки, послідовник-но при поперечному і поздовжньому скануванні. Оцінюють стан кожної частки і пере-шийка окремо. На поперечних ехограма в центрі визначається акустична тінь від трахеї і гортані, з боків і спереду від трахеї (в залежності від рівня зрізу) виявляються частки, перешийок щитовидної залози, що оточують м'язи і судини. У щитовидної залози виділяють наступні орієнтири.
При поперечному скануванні:
- медіальний край частки прилягає до трахеї, щитовидного хряща, щітонадгортанной м'язі;
- латеральний край частки розташовується між передньою і задньою її поверхнями;
- передня поверхня частки простежується від перешийка до латерального краю, отгр-нічена м'язами;
- задня поверхня - між трахеєю і латеральним краєм. При поздовжньому скануванні:
- передня поверхня частки;
- задня поверхня частки;
У практичній роботі, зокрема в хірургічній практиці, доцільніше локалізується-вать патологічні утворення за сегментами. Розподіл на сегменти умовно. на продоль-
Мал. 5.3. Схема сегментів щитовидної залози (пояснення в тексті).
а - в поперечному скануванні; б - в поздовжньому скануванні: I - передня поверхня частки; II - задня повер-хность частки; III - верхній полюс; IV - нижній полюс.
них сканах в кожній долі виділяють верхній і нижній полюси, а також центральну зону, яка має найбільший свою чергу підрозділяють на 3 рівні частини, за допомогою ліній, паралель-них передній і задній поверхнях частки. На поперечному скане через перешийок проводять 2 лінії, на рівній відстані, перпендикулярні до його передній і задній поверхнях. Таким чином, в щитовидній залозі виділяють 13 сегментів. У правій і лівій частках - по 5 сегментів, в перешийку - 3 сегменти (рис. 5.3).
У правій частці розрізняють наступні сегменти:
1 - відповідає верхньому полюсу правої частки;
2, 3, 4 - центральні сегменти;
5 - відповідає нижнього полюса.
8 лівій частці виділяють такі сегменти:
9 - відповідає верхньому полюсу; 10, 11, 12 - центральні сегменти;
13 - відповідає нижнього полюса.
У перешийку розрізняють наступні сегменти:
6 - латеральний, межує з правого часткою;
8 - латеральний, межує з лівої часток.
Звичайне розташування щитовидної залози характеризується ехографіческім виявлення третьому її верхньої межі на рівні щитовидного хряща, а нижньої межі - на 1,5-2 см вище
Форма щитовидної залози на поперечних сканах нагадує вигнутий гантель і отража-ет обидві частки і вузький перешийок, на поздовжніх перетинах має вигляд еліпса. Характерно переважаючи-ня довжини над іншими розмірами залози. Варіанти форми характеризуються відхиленням від найбільш часто зустрічається конфігурації. У 80% випадків бічні частки мають форму одно-стегнового трикутника, при цьому ширина частки дорівнює її глибині. Рідше бічні частки мають форму трикутника з гострим кутом на його вершині, і глибина частки більше ширини на 3-4 мм. Форма бічних часткою може бути у вигляді трикутника з тупим кутом на вершині, при цьому ширина частки перевищує глибину на 3-4 мм (див. Рис. 5.3). Асиметрична форма (изме-ня форми і розмірів однієї з часток) може свідчити про патологію.
Мал. 5.4. Схема вимірювання ширини, товщини і довжини щитовидної залози.
а - ширина частки; b - товщина частки; с - довжина частки; d - товщина перешийка.
- ширина частки - 13-18 мм, вимірюється між крайніми точками на поперечної лінії, проведеної через центр від латерального до медіального краю;
- товщина частки (передньозадній розмір) - 14-18 мм, відповідає відстані між край-ними точками на перпендикуляре, опущеному з місця переходу частки в перешийок до задньої по-поверхні частки. При атипової формі частки проводять корекцію форми за допомогою додат-Передачі побудов;
- довжина частки - 40-60 мм - це відстань між полюсами;
- товщина перешийка - 4-6 мм, відстань між передньою і задньою поверхнями перешийка (табл. 5.1).
В даний час недостатньо проводити вимірювання лінійних розмірів щитовидної залози, необхідно також визначати її обсяг. У клінічній практиці обсяг щитовидної залози обчислюють за такою формулою:
Обсяг ЩЗ = Обсяг правої частки + Обсяг лівої частки + Обсяг перешийка.
Обсяг частки = ширина х товщина х довжина х 0,479.
Обсяг перешийка = 0,05 (обсяг правої частки + Обсяг лівої частки).
Нормальний об'єм щитовидної залози у дорослих: до 18 см 3 (4,5-18 см 3) у жінок, у чоловік-чин - до 25 см 3 (7,7-22,6 см 3).
Таблиця 5.1 Розміри щитовидної залози в залежності від віку
Контури щитовидної залози повинні бути рівними і чіткими, з чітко диференціюються-ющейся гіперехогенной капсулою.
Ехогенності тканини щитовидної залози в нормі завжди вища за таку оточуючих м'язів або дорівнює ехогенності підщелепної слинної залози (у обстежуваних старше 18 років). Най-більш поширена характеристика ехогенності незміненій залози як «середня».
Структура незміненій щитовидної залози однорідна (дрібно-, середньо- і крупнозер-ність) з рівномірним розподілом однакових за розміром, інтенсивності та располо-жению відображень. У обстежуваних похилого віку однорідна структура залози може перериватися дрібними (до 5 мм) анехогеннимі включеннями з чіткими контурами, утримуючи-ські колоїд, гіперехогенних (фіброзними) включеннями, мікрокальцинати, метушні-кающих в результаті інволютивних процесів в щитовидній залозі.
Венозні і артеріальні судини відображаються у вигляді трубчастих гіперехогенних струк-тур по периферії залози, переважно в області полюсів. Кровопостачання среднеста-статистичні щитовидної залози з урахуванням поділу часткою на сегменти здійснюється сліду-ющим чином:
- верхні полюси бічних часток (1-й і 9-й сегменти) з системи верхніх щитовидних ар-терій;
- нижні полюса (5-й і 13-й сегменти) з системи нижніх щитовидних артерій;
- середні сегменти часткою (2-й, 3-й, 4-й, 10-й, 11-й, 12-й) і перешийок (6-й, 7-й, 8-й) мають змішаний тип кровопостачання з систем верхніх і нижніх щитовидних артерій (передні поверхні, більше верхні щитовидні артерії, задні поверхні - більше нижні щитовидні артерії);
- зонами перехрещення є середні сегменти і перешийок.
Анатомічний діаметр верхньої щитовидної артерії становить 1,23-1,39 мм, нижньої щитовидної артерії - 1,23 мм.
При ехографії діаметр верхньої щитовидної артерії становить 1,8 + 0,9 мм, однаковий-во в правій і лівій частках, у чоловіків і жінок; нижньої щитовидної артерії - 1,2 + 0,9 мм в правій частці і 1,4 ± 0,9 мм в лівій долі. При імпульсної доплерографії у верхній і ниж-ній щитовидної артерії V сист. макс. - 7,8-44,7 см / с, V диаст. макс - 2,2-17,1 см / с, індекс резистентності (RI) - 0,4-0,9, пульсаційний індекс (PI) - 0,5-1,5. В даний час раціональніше визначати об'ємну швидкість кровотоку (Vo6), яка розраховуються-ється за формулою:
Vo6 = (ПД / 4) тамах,
де Д - внутріпросветний діаметр судини; П - 3,14; Тамах - усереднена за часом УМАКС.
У нормі Vo6. у чоловіків в правій частці становить 13,47 + 4,91 мл / хв, в лівій - 11,44 + 2,85 мл / хв, у жінок в правій частці - 13,42 + 5,61 мл / хв, в лівій - 10,58 ± + 4,31 мл / хв.
Кольорове (енергетичне) допплеровское картування (КДК, ЕДК) в оцінці паренхі-матозного кровотоку має велике значення. У нормі при ЦДК виявляються поодинокі коль-товие патерни на полюсах і в інтрапаренхіматозних перегородках (до 3-5), ЕДК позволя-ет оцінити будь калібр судин аж до капілярів, просвіт судин рівномірний, ши-рина не більше 3 мм.
У латеральних поверхонь обох часток візуалізуються судини у вигляді двох анехоген-них структур. Загальна сонна артерія прилягає до частки на поперечних сканах у вигляді округлих утворень і трубчастих - на поздовжніх зрізах, не змінює просвіт при стисненні її датчиком. Зовнішня яремна вена візуалізується латеральнее загальної сонної артерії на по-
перцевих перетинах як овальне утворення, на поздовжніх - трубчаста структура. При здавши-лення датчиком змінюється просвіт судини.
Стравохід відображається медиальнее і ззаду від часток щитовидної залози, на поперечних зрізах як округле утворення з гіпоехогенними стінками і гіпоехогенний внутрішньою структурою зліва, але досить часто і праворуч від трахеї, на поздовжніх зрізах - трубчаста структура спереду від хребта.
В даний час ехографія щитовидної залози проводиться у дітей переважно старше 3 років. Це пов'язано в основному з технічними труднощами (відсутність приладів і со-відповідних датчиків в пологовому будинку, коротка шия у новонароджених), однак з увели-ням числа вагітних жінок з ендемічним зобом нерідко у новонароджених відзначає-ся вторинна недостатність йоду, супроводжується зміною розмірів залози . Адекватне дослідження залози проводиться лінійним або мікроконвексний датчиком (7,5-10 мгц) в поперечному і поздовжньому перерізі. Контури залози повинні бути рівними, ехогенність - середньої, структура - однорідною. У поперечному перерізі проводиться вимір ширини (А) правої і лівої часток, товщини перешийка (С). Під лівою часткою залози визначається їжі-вод в поперечному перерізі. При поздовжньому скануванні проводиться вимірювання довжини (В) правої і лівої часток. Ширина в нормі в середньому становить 10 мм, довжина - 20 мм, товщина перешийка - 10 мм. Виражена асиметрія зустрічається рідко (рис. 5.6.-5.13).
Обчислення обсягу проводять за формулою (рис. 5.5):
Обсяг залози = (АхВхСхО, 479) + (АхВхСхО, 479).
Обсяг залози у доношеної новонародженої дитини в середньому не перевищує 10-15 мм.