Санаторно-курортна індустрія: сутність, функції, структура
Санаторно-курортну індустрію відносять до найбільш стародавнім видів туристичного обслуговування. З античних часів люди освоїли мінеральні джерела, навчилися використовувати лікувальні грязі в рекреаційних цілях. Протягом тривалого тимчасового періоду санаторно-курортне лікування стрімко розвивалося результаті чого, зайняло лідируюче місце на ринку туристичної індустрії. На сучасному етапі розвитку туристичної галузі, санаторно-курортна справа стає одним з найдинамічніших видів, котрі приваблюють не тільки значне число рекреантів, а й створює інтерес для інвесторів.
Останнім часом, значимість санаторно-курортної галузі стрімко зростає, що пов'язано з потребою туристів в якісних і недорогих курортно-оздоровчих послугах. Актуальність курортної тематики полягає в тому, що в даній сфері діяльності існує безліч невирішених проблем.
Санаторій за своїм родом діяльності, відноситься до лікувально-профілактичним закладам. Дані установи розташовуються в сприятливих природних зонах, головним чином - поза містами. Існує маса визначень поняття «санаторій», розглянемо деякі з них.
Згідно Великої медичної енциклопедії, санаторій - це установа медичного типу, в якому використовуються природні лікувальні фактори (бруду, клімат, мінеральні води і т.д.) в поєднанні з лікувальною фізкультурою, щадним спеціально встановленим режимом, і фізіотерапією в рекреаційних, лікувальних і профілактичних цілях.
Санаторій - це лікувальний заклад, спеціально обладнане для проживання в ньому осіб, які потребують постійного нагляду лікарів, дотриманні суворого режиму.
Санаторій - це лікувально-профілактичний заклад, метою якого є лікування фізіотерапією і природними (мінеральні води, клімат, бруду) факторами, з урахуванням суворого режиму і спеціальне дієтою. Дані лікувальні установи поділяють на санаторії загального типу та спеціальні (дитячі, туберкульозні та ін.).
Таким чином, спираючись на представлені визначення, можна зробити висновок, що санаторії - це спеціалізовані лікувально-профілактичні установи, що надають профілактику і лікування різних захворювань, засоби розміщення, а так же відпочинок без лікування включає в себе організацію дозвілля відпочиваючих.
Санаторії можуть організовуватися не тільки на курортах, а й в приміських зонах зі сприятливими природними умовами (клімат, ландшафт, санітарно-гігієнічні умови). Санаторні установи мають класифікацію (рисунок 1).
Малюнок 1 - Класифікація санаторіїв
Санаторії для дорослих і дітей можуть бути як однопрофільними, що спеціалізуються на лікуванні і профілактиці однорідних захворювань, так і багатопрофільними, що включають кілька спеціалізованих відділень. Основна спеціалізація санаторіїв, що враховує вимоги медицини, а так потреби населення в санаторно-курортному оздоровленні, передбачає санаторії для відпочиваючих з наступними захворюваннями:
- органів дихання (не туберкульозного характеру);
- органів нервової системи;
- травних органів відповідають за обмін речовин;
- сечових каналів і нирок;
Поряд з багатопрофільними, існують санаторії вузького профілю, лікування в таких санаторіях здійснюється за спеціальними напрямками і спеціально розробленими методиками.
Також, виділяють спеціалізовані санаторії для лікування хворих з певним захворюванням, це можуть бути захворювання бронхіальної астми, органів дихання (не туберкульозного характеру), діабету. Залежно від встановленого профілю, санаторій забезпечується діагностичними та лікувальними кабінетами, а так само забезпечується лікарями фахівцями певної кваліфікації.
Залежно від визначального фактора, санаторії класифікуються наступним чином:
- бальнеологічні санаторії - санаторії, що спеціалізуються на лікуванні мінеральними водами;
- грязелікувальні санаторії - санаторні установи, що використовують цілющі грязі різних типів, в медичних цілях;
- кліматичні - тип санаторію, де в якості основного лікувального чинника використовуються корисні поєднання природних умов зовнішнього середовища.
Поряд з поняттям «санаторій», часто зустрічається поняття «курорт». У Федеральному законі «Про природні лікувальні ресурси, лікувально-оздоровчих місцевостях і курортах» містяться такі терміни та визначення:
- курортна справа - це сукупність різних видів науково-практичної діяльності з організації та здійснення профілактики і лікування захворювань, шляхом використання природно-лікувальних факторів;
- курорт - освоєна і яка у рекреаційних, профілактичних, оздоровчих і лікувальних цілях природна територія, що знаходиться під спеціальною охороною, що володіє природними лікувальними факторами, підготовленими для їх експлуатації будівлями і спорудами, і об'єкти інфраструктури, а так само відповідна санітарним і екологічним нормам;
- природні лікувальні ресурси - природні лікувальні фактори, що використовуються в лікувальних і профілактичних цілях. До основних природних лікувальних ресурсів відносять сприятливі властивості клімату, бальнеологічні чинники, мінеральні води та лікувальні грязі;
- лікувально-оздоровча місцевість - територія, що володіє природними лікувальними факторами, відповідна для організації лікування та профілактики захворювань, а також для відпочинку рекреантів;
- санаторно-курортне лікування - вид медичної допомоги, що надається в санаторно-курортних установах, що грунтується на застосуванні переважно природних лікувальних ресурсів;
- санаторно-курортні послуги - послуги з надання санаторно-курортної допомоги, харчування, організації розміщення, проведення дозвілля, а так само інших послуг сервісу, що надаються в санаторно-курортних установах.
Тлумачний словник Ушакова, трактує, що курорт - це природна зона з рекреаційними властивостями, придатними для лікувальних цілей.
Таким чином, з усього вищесказаного можна зробити висновок, що курорт є об'єктом рекреації, який забезпечує повноцінний відпочинок людей, тобто безпосередньо пов'язаний з туризмом. Курорти так само мають свою типологію (Таблиця 1).
Таблиця 1 - Типи курортів і їх характеристика
Типи курортів, розташованих у відповідній природного місцевості.
Залежно від рівня лікувальної ефективності природних рекреаційних факторів, ступеня їх освоєння та благоустрою курорти поділяють лікувально-оздоровчі місцевості і курортні зони місцевого, регіонального та федерального значення.
До курортних зон федерального рівня відносять міста-курорти Чорноморського узбережжя Краснодарського краю, Кавказьких Мінеральних Вод, Белокуриха, Сергієвський мінеральні води, курортна зона Санкт-Петербурга на узбережжі Фінської затоки, приморські курорти Калінінградській області, Нальчик.
В даний час, всі курорти регіонального значення знаходяться у віданні органів державної влади суб'єкта Російської Федерації. Курортні зони місцевого значення визначаються органами місцевого самоврядування в сприятливих ландшафтних і мікрокліматичних умов поблизу великих міст і промислових зон.
У Федеральному законі «Про природні лікувальні ресурси, лікувально-оздоровчих місцевостях і курортах» наводиться термін «курортний фонд Російської Федерації».
Отже, згідно з Федеральним законом, Курортний фонд Російської Федерації - це сукупність всіх виявлених і врахованих природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей, а також курортів і курортних регіонів.
Залежно від цілей діяльності виділяють наступні функції курортів:
- медична рекреація хворих;
- оздоровчий відпочинок, профілактика і лікування захворювань;
- культурно-пізнавальна і розважальна.
Перші три представлені функції являють собою курортну терапію - лікувальне застосування природних рекреаційних факторів.
Під оздоровчим відпочинком, розуміється перебування на курортах практично здорових людей, котрі мають потреби в спеціальній медичній допомозі, лікарського нагляду і лікування. На сучасному етапі основними оздоровчими факторами є фізична культура і спорт, туризм, природні лікувальні ресурси, використовувані для відновлення організму, а також культурно-масові заходи.
Медичний (лікувальний) туризм - тимчасовий виїзд з постійного місця проживання в лікувально-оздоровчих і відновних цілях. До видів медичного туризму відносять гірський, водний, лижний туризм. За тривалістю виділяють короткостроковий (п'ять-сім діб) і довгостроковий (понад семи діб).
Курорти розташовані в лікувально-оздоровчих зонах - на територіях, що володіють природними лікувальними факторами, придатними для організації профілактики та лікування різних захворювань. Для найбільш ефективного використання таких природних зон в лікувальних і оздоровчих цілях, необхідна наявність курортної інфраструктури.
Функції курортно-рекреаційної системи являє собою сукупність специфічних технологій, які повинні впливати на організм людини комплексно.
Лікувальні функції включають в себе лікувальні рекреаційні фактори, пріоритетом яких є розширення резервів здоров'я, до них можна віднести цикли занять, що підвищують духовне здоров'я, а так же, моральні орієнтири суспільства.
Однак, у зв'язку з розвитком санаторно-курортної індустрії, необхідні нові напрямки, які зможуть просувати і реалізовувати послуги санаторіїв:
- курортний маркетинг, напрямок, яке дозволить враховувати рекреаційні, культурні потреби населення, а так само допоможе визначити і розширити спектр нових послуг;
- складання прогнозів розвитку курортно-рекреаційних систем різного рівня, виявлення перспективних шляхів вирішення проблем;
- розробка новітніх технологій в галузі використання, а так само подальшого відтворення природних рекреаційних ресурсів, і розробці методів санаторно-курортного оздоровлення;
- підвищення кваліфікації та підготовка фахівців курортної справи для санаторіїв і туристичних фірм, що реалізуються на ринку лікувальних послуг;
- організація спільної діяльності курортних підприємств і туристичних фірм.
Таким чином, вивчивши поняття, сутність, функції та завдання, можна зробити висновок, що санаторно-курортна індустрія являє собою систему матеріальних об'єктів і видів діяльності з надання курортних послуг населенню, сприяють зміцненню здоров'я.
Кожна з розглянутих функцій санаторно-курортної галузі, вимагає своїх специфічних технологій, які повинні застосовуватися тільки комплексно. У лікувальних функціях пріоритет ставиться на природні лікувальні фактори і нетрадиційні методи, спрямовані на розширення резервів здоров'я; в рекреаційних функціях в пріоритеті цикли занять, що підвищують духовне здоров'я і моральні орієнтири суспільства.