У сучасній теорії і # xa0; практиці спеціального (дефектологічну) освіти досить гостро стоїть питання про # xa0; ранній діагностиці відхиляється розвитку. При цьому, як і # xa0; дефектологія увібрала в # xa0; себе різні галузі науки, так і # xa0; цей приватний питання діагностики передбачає під собою зацікавленість фахівців різного профілю. В # xa0; випадках сильно вираженого відхилення в # xa0; розвитку, дитина з # xa0; народження знаходиться під пильним наглядом медичного персоналу, але і # xa0; при цьому важливим аспектом є диференціація патологічних проявів. В # xa0; разі ж коли порушення носить не настільки виражений характер, в # xa0; ранньому віці можуть проявлятися тільки незначні симптоми, які не можуть бути помічені неспеціалістом. В # xa0; зв'язку з цим питання ранньої комплексної діагностики відхиляється розвитку набуває більш виражені риси.
Під комплексної діагностикою ми розуміємо цілеспрямовану, злагоджену, але при цьому незалежну роботу груп різних фахівців: медичного, психологічного і # xa0; дефектологічну профілю, виділяючи при цьому клінічне (медичне) і # xa0; психолого-педагогічне спрямування.
Метою цієї статті є теоретичний розгляд основних аспектів комплексної діагностики відхиляється розвитку з # xa0; окремим виділенням клінічного і # xa0; психолого-педагогічного напрямків даної діяльності.
Залежно від часу дії шкідливих факторів на дитину за даними Мастюкова # xa0; Е. # xa0; М. Лебединського # xa0; В. # xa0; В. Марковської # xa0; І. # xa0; Ф. Бадалян # xa0; Л. # xa0; Про. і # xa0; ін. аномалії психофізичного розвитку дітей, пов'язані з # xa0; органічними ураженнями ЦНС і # xa0; іншими патологічними процесами розвитку в # xa0; період пренатального, натального, постнатального, в # xa0; тому числі і # xa0; раннього онтогенезу.
Разом зі стійкими і # xa0; незворотними порушеннями розвитку, зумовленими органічними ураженнями мозку, спостерігається і # xa0; безліч оборотних варіантів протікання цих порушень, які виникають при легкій мозковій дисфункції, соматичної слабкості, педагогічної занедбаності, емоційній депривації. Ці відхилення можуть бути повністю подолані за умови своєчасного проведення необхідних лікувально-корекційних заходів. Тому обов'язкове медичне спостереження вагітності і # xa0; перших років життя дитини є необхідною умовою супроводу і # xa0; раннього діагностування психічних відхилень дитини раннього віку.
Основними методами медичного спрямування комплексної діагностики є збір і # xa0; аналіз анамнестичних даних про # xa0; перебігу вагітності матері дитини, про особливості пологів, про # xa0; значущих показниках психофізичного розвитку (наприклад: укладення педіатра, особливо в # xa0; перший рік життя ) дитини; огляд дитини вузькими спеціалістами, проведення ряду лабораторних досліджень (наприклад: комп'ютерна томографія, електроенцефалографія, луна-енцефалографія і # xa0; ін.) в # xa0; тому числі генетичних, біохімічних і # xa0; патопсихологических (діагностика ВПФ в # xa0; клініці) .
Медичний напрям комплексної діагностики раннього віку дозволяє простежити причинно-наслідкові зв'язки між ознаками психічних порушень і # xa0; ушкодженнями окремих структур головного мозку. Клінічна діагностика в # xa0; ранньому віці буває утруднена, так як багато психічні відхилення не пов'язані з # xa0; конкретними сенсорними або соматичними порушеннями і # xa0; входять в # xa0; склад різних симптомокомплексів.
В рамках психолого-педагогічного спрямування комплексної діагностики дітей раннього віку, Лихачова # xa0; Е. # xa0; Н. зазначає, що значимість такого підходу в # xa0; діагностиці порушень і # xa0; відхилень розвитку зростає ще й # xa0; тому, що порушення вищої нервової діяльності проявляються раніше на поведінковому і # xa0; лише пізніше на клінічному рівні. І # xa0; якщо дитина не потрапляє в # xa0; поле зору фахівців, проблема набуває більш стійкий характер [5, с. 254-255].
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; сприйняття і, відповідно, вплив на особистість дитини. При цьому особистість розглядається як цілісна психологічна структура, яка формується в # xa0; процесіонтогенезу, і # xa0; грунтується на прийнятті людиною громадських форм свідомості і # xa0; поведінки;
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; психічний розвиток і # xa0; становлення особистості дитини можливі тільки в # xa0; процесі комунікацій (особливе місце в # xa0; цьому процесі займають значущі дорослі, якими найчастіше виступають батьки);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; розвиток аномального дитини відбувається за тими ж законами, що і # xa0; розвиток нормальної дитини. Незалежно від ступеня тяжкості порушення і # xa0; часу патологічного впливу всі діти мають здатність до # xa0; розвитку [6, с.26].
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; особисту активність дитини (слухове зорове зосередження і # xa0; сприйняття, здатність виділяти близьких людей, особливо мати);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; потреба в # xa0; спілкуванні (початковий етап проявляється ще в # xa0; дитинстві в # xa0; вигляді «комплексу пожвавлення»);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; емоційний і # xa0; особистісний розвиток (проявляється особливо гостро в # xa0; кризі 1-го року життя, коли різко зростає прагнення дитини до # xa0; вільному пересуванню і # xa0; формування самостійності в # xa0; дослідженні навколишніх предметів);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; розвиток мови (починається гуленієм, лепетом ще в # xa0; дитинстві в # xa0; подальшому активно розвивається пасивний і # xa0; активний словниковий запас);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; розвиток всіх психічних процесів (сприйняття, мислення, пам'ять, увага);
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; предметно-маніпулятивна діяльність, як провідна на даному етапі розвитку;
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; аффективность, т. # xa0; е. емоційність і # xa0; здатність адекватно реагувати на зовнішні впливи;
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; розвиток самосвідомості, яке починається з 2-х з # xa0; половиною років і # xa0; в кінцевому підсумку призводить до # xa0; кризи 3-річного віку [4, с.18].
Для діагностики емоційно-вольових проявів дитини можуть бути використані завдання, спрямовані на діагностику пізнавальної сфери. Шаповал # xa0; І. # xa0; А. вказує на необхідність використання методу спостереження в # xa0; поєднанні з # xa0; різними, доступними для дитини раннього віку, діагностичними завданнями, при якому необхідно звернути увагу на наступні показники:
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; загальний фон настрою (адекватний, депресивний, тривожний, ейфоричний та # xa0; т. # xa0; д.),
# xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; # xa0; активність, наявність пізнавальних інтересів, прояву збудливості, расторможенности; контактність [8, с. 233].
Особливу увагу дослідники звертають на залученість в # xa0; контакт дитини, т. # Xa0; е. бажання співпрацювати з дорослими. Зазвичай неповноцінний, поверхневий контакт характерний для дітей з # xa0; інтелектуальним порушенням. Діти з # xa0; невротичними проблемами поводяться тривожно, їм притаманні різні страхи. Погано адаптовані діти раннього віку, як правило, відчувають труднощі в # xa0; встановлення контакту; відхід від контакту # xa0; - один з провідних симптомів в # xa0; поведінці дітей з # xa0; розладами аутистичного спектру.
Важливим фактом є емоційна реакція дитини на заохочення і # xa0; схвалення (зазвичай позитивні реакції спостерігаються в # xa0; нормі вже в # xa0; віці від року до півтора років). При вираженому зниженні інтелекту діти ставляться до # xa0; схваленню байдуже; невротізірованних діти поряд з # xa0; проявами радості різко підвищують результативність виконання завдань завдяки зменшенню емоційної напруги. В # xa0; нормі вже з 2-х з # xa0; половиною років дитина здатна самостійно виявити помилковість своїх дій. Знайшовши помилку, він зосереджується на виконанні завдань і, виправляючи помилки, намагається досягти бажаного результату, звертаючись по мірі необхідності за допомогою до # xa0; дорослому.
Ставлення до # xa0; діяльності і # xa0; її результату для нормально розвиваються дітей характеризується перш за все зацікавленістю і # xa0; емоційними реакціями. При порушеннях інтелектуального розвитку, як правило, є байдуже ставлення і # xa0; до діяльності, і # xa0; до її результату. Особлива увага акцентується на загальному тлі настрою дитини і # xa0; на створенні відносин довіри між ним і # xa0; дослідником. Виникнення аномалій розвитку дітей пов'язано з # xa0; дією різноманітних несприятливих факторів: генетичних, факторів зовнішнього середовища, травматизмом і # xa0; пр.
Ранній вік, від народження до 3-х років, є найбільш сприятливим і # xa0; ефективним в # xa0; встановленні відхилень психічного розвитку, так як дозволяє приступити до # xa0; корекції цих недоліків якомога раніше, коли багато психічні функції знаходяться в # xa0; стадії формування і # xa0; розвитку. В # xa0; ранньому віці існує найбільша можливість ефективного використання різних компенсаторних механізмів психіки, т. # Xa0; к. саме в # xa0; цей період найбільш інтенсивно відбувається розвиток вищих психічних функцій.
Необхідною умовою супроводу і # xa0; раннього діагностування відхилень розвитку дитини є комплексний підхід фахівців, який починається з # xa0; регулярного огляду дитини педіатром і # xa0; відвідування за його рекомендаціями вузьких фахівців і # xa0; пізніше підтримується найпершим інститутом соціалізації дітей # xa0; - яслами та # xa0; дитячим садом. Тільки ця умова є основою постановки правильного діагнозу і # xa0; попередженням прогресування захворювань дитини.
В рамках клінічного напрямку визначення порушень розвитку виділяють психопатологічне обстеження, що включає в # xa0; себе виявлення та # xa0; опис симптомів порушень емоційних і # xa0; поведінкових відхилень, порушень мови і # xa0; пізнавальної діяльності, а # xa0; також включає діагностику синдромів і # xa0; хворобливих станів дитини.
Фактори що призводять до # xa0; порушень розвитку в # xa0; ранньому дитячому віці дуже різноманітні # xa0; - це і # xa0; средовое вплив, і # xa0; генетична зумовленість, перенесені захворювання як матері під час вагітності, так і # xa0; дитини в # xa0; ранньому віці, а # xa0; також різні травми. Однак діагностика і # xa0; корекція цих відхилень в # xa0; ранньому віці є необхідною і # xa0; значущим умовою подолання наступних порушень і # xa0; їх прогресу; так як в # xa0; віці до 3-х років психіка дитини найбільш чутлива до # xa0; систематичної стимуляції і # xa0; впливу. При цьому дана робота повинна проводитися фахівцями в # xa0; тісному, нерозривному і # xa0; систематичної зв'язку з # xa0; родиною дитини.
Невтішні тенденції постійного збільшення числа новонароджених дітей з # xa0; вадами розвитку ставлять проблему раннього виявлення та # xa0; корекції порушень в # xa0; розвитку на перший план, як в # xa0; теорії, так і # xa0; в практиці роботи фахівців медичного та # xa0; психолого-педагогічного, в # xa0; зокрема дефектологічну профілю.