13. Гострий стенозуючий ларинготрахеїт .......................................... ..159
14. Ентеровірусна інфекція. .......................................................... 169
Тема заняття: Дифтерія.
2. Значення вивчення теми: Дифтерія відома людству давно. Протягом багатьох століть виникали великі епідемії цієї інфекції, що супроводжуються високою летальністю, що досягає 30% і вище. Від токсичного дифтерії і крупа вмирали практично всі хворі на. Впровадження в практику лікування, в кінці XIX століття, протидифтерійної антитоксичної сироватки сприяло різкому зниженню летальності, однак на рівні захворюваності це не відбилося. Епідеміологічну ситуацію докорінно змінила начавша-яся в 1959 р вакцинопрофілактика, після чого дифтерія, як масове захворювання, була ліквідована. Так тривало до початку 90-х років, коли відбулася активація епідпроцесу з різким збільшенням числа захворювань і бактеріоносійства не тільки серед дорослого, але і дитячого населення. Показник захворюваності сягав 40,1, а по окремих регіонах 90,8 на 100000 дитячого населення. Причиною зростання дифтерії з'явилася антіпрівівочной компанія, розгорнута в країні і призвела до різкого скорочення числа щеплених дітей, і в меншій мірі, зміна біології збудника (переважання високовірулентні биовара gravis - в 98%). Після відновлення масової вакцинації не тільки дітей, а й дорослих, спалах було ліквідовано. Проте, з огляду на те, що вакцинація викликає формування тільки антитоксичну імунітету, а не антибактеріального, циркуляція збудника триває, зберігаються джерела інфекції - бактеріоносії і спорадичні випадки захв-вання, часто протікають в стертих і атипових формах. Тому, лікарі повинні вміти діагностувати і лікувати дифтерію.
3. Мета заняття. Навчитися збирати анамнез, виявляти клі-нічних ознаки, діагностувати і лікувати дифтерію зіва та інших локалізацій, виявляти ускладнення, проводити диференційний діагноз і специфічну профілактику.
4. Перелік обов'язкових знань:
А) Студент повинен знати, що
- Дифтерія - гостре інфекційне захворювання, що характеризується фібринозним запаленням на місці ураження, малою вираженістю інших ознак запалення, своєрідністю інтоксикації, що відповідає величині місцевого ураження і динамічністю.
- В основу класифікації дифтерії покладені 3 принципи: локалізація процесу, поширеність і тяжкість.
- Основою для виділення токсичної форми і визначення її ступеня служить наявність набряку на місці ураження навколо регіонарних лімфовузлів і навколишнього клітковини, поява солодкувато - нудотного запаху, вираженість загальної інтоксикації і надалі розвиток токсичних ускладнень.
- Дифтерія гортані спостерігається переважно у дітей у віці 1 4 років, протікає з суворою послідовністю зміни стадій: катаральної, стенотической, асфіктичному; характеризується поступовістю в розвитку симптомів. СТЕНОТИЧНИМ стадія характеризується наявністю 4 ступенів стенозу, поступово переходять одна в іншу і в стадію асфіксії.
- Патоморфологічною основою стенозу є фібринозні Полон-ки, набряк слизової гортані і спазм.
- Дифтерія носа - в основному зустрічається у дітей грудного та ясельного віку, частіше у вигляді локалізованої (пленчатой або катарально-виразкової) форми, але може бути і поширеної і токсичної. Відіграє велику роль в епідеміологічному плані.
- Дифтерія рідкісних локалізацій становить частки відсотка, діагностика її важка в зв'язку з особливостями локалізації і частим поєднанням з іншими ураженнями.
- Розмежування дифтерії за формами необхідно для проведення диференціальної діагностики, визначення дози сироватки, вибору патогенетичної терапії і режиму.
- Специфічні ускладнення при дифтерії з боку серцево-судинної, нервової та видільної систем, є наслідком впливу дифтерійного токсину в гострий період хвороби.
- Носії дифтерійних паличок - частий джерело зараження. Ними частіше є особи з хронічними захворюваннями носоглотки. За тривалістю носійство може бути - транзиторним, короткочасним, середньої тривалості, затяжним і хронічним. Епідеміологічно найбільш небезпечні носії токсигенних паличок.
- Основою лікування дифтерії є введення протидифтерійної сироватки, доза якої визначається формою захворювання.
- Правильне проведення специфічної профілактики (вакцинації) є ефективним способом профілактики епідемічної захворює-мости на дифтерію.
Б) Студент повинен вміти:
- Зібрати анамнез і епіданамнезу у хворого з підозрою на дифтерію, в т.ч. "Щеплення" анамнез.
- Діагностувати дифтерію. При огляді хворого або вивченні історії хвороби знаходити ознаки, типові для дифтерійного процесу і диференціювати їх від поразок іншої етіології.
- Визначити форму захворювання, сформулювати діагноз дифтерії відповідно до класифікації.
- Знаходити ознаки ускладнень і визначати терміни їх виникнення, особливості розвитку, прогноз.
- Призначити обстеження та інтерпретувати отримані дані.
- Лікувати хворого відповідно до форми дифтерії, наявністю ускладнень і преморбідним фоном, надати невідкладну допомогу.
- Оформити історію хвороби хворого з дифтерією, обґрунтувати діагноз і лікування. Виписати хворого з дифтерією.
- Провести епід. обстеження, протиепідемічні та профілактичні заходи в осередку дифтерійній інфекції.
- Планувати і проводити активну імунізацію. Здійснювати контроль за перебігом поствакцинального періоду.
В) Студент повинен мати уявлення про:
- історії вивчення дифтерії, пріоритет вітчизняних вчених,
- етіології дифтерії, властивості збудника, значення токсигенности,
- патогенезі дифтерії та її ускладнень,
- сучасних і регіональних клініко-епідеміологічних особливостях дифтерії,
- вікові особливості інфекції,
5. Питання базових дисциплін, необхідні для засвоєння даної теми:
- Мікробіологія - властивості збудників, методи лабораторної діагностики дифтерії (бактериоскопический, бактеріологічний в т.ч. визначення токсигенності, серологічні).
- Пропедевтика дитячих хвороб - методика огляду і оцінка стану зіву, лімфовузлів, серцево-судинної, сечовидільної та ін. Систем.
- ЛОР хвороби - оцінка стану зіву, проведення диференціальних-ний діагностики ангін.
- Нервові хвороби - методика і оцінка результатів обстеження пе-ріферіческой нервової системи.
- Фармакологія - характеристика, механізм дії та дози препара-тів, що використовуються для лікування.
6. Структура змісту теми:
Дифтерія (Diphtheria.) - гостра інфекційна хвороба, що викликається токсигенними коринебактериями, що передається повітряно-крапельним шляхом і що характеризується розвитком місцевого фібринозного запалення переваж-громадської слизових оболонок рото-і носоглотки, токсичним синдромом та ураженням серцево-судинної і нервової систем.
Збудник - Corinebacterium diphtheria, (паличка Леффлера)
Інкубаційний період 2-10 днів.