Тема 3. "ПОВЕСТЬ ТИМЧАСОВИХ ЛЕТ"
§ 1. Історія створення і вивчення
"Повість временних літ" - найдавніша з дійшли до нас російських літописів. Вона оповідає про історію Русі. Як статі-Гаета більшість вчених, літопис була складена на початку XII ст. (Приблизно у 1113 р) ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором. В "Повісті временних літ" розповідається про виник-новении держави Київська Русь. Цим давньоруський літопис відрізняється від візантійських хронік, присвячених НЕ государ-ству, а імператорам.
"Повість временних літ" починається зі вступу, в якому становлення Русі розглядається як частина всесвітньої історії. Через всю літопис проходить тема розділу земель - актуальна в кінці XI - початку XII ст. - в період феодальної роздроблено-сти.
На думку дослідників, історичні записи ведуться на Русі починаючи з 40-60-х років XI ст. коли правил Ярослав Мудрий. Він дотримувався політики незалежності від Візантії. Одним з попередників літописця Нестора був Никон - мо-нах того ж Києво-Печерського монастиря. Вважається, що він пер-вим, близько 1073 р надав історичного оповідання форму записів по роках. Мабуть, зразком стали великодні хронології-етичні таблиці, які складалися в монастирях.
Давньоруські літописці розповідали про події двома способами. По-перше, коротко, без подробиць, за допомогою погодної записи. Це лаконічне інформативне повідомлення, почи-навшееся словами "В літо." Т. Е. "В рік. ". Звідси і походить слово "літопис".
Записувалися відомості тільки про такі події, які вважалися важливими для всієї держави і гідними пам'яті нащадків. Не випадково головним літературним героєм в літопис-сі став князь. Він показаний в найзначніші моменти життя: коли приймає влада, робить військовий похід і здобуває перемогу, будує міста і храми, приймає послів, веде перего-злодії про світ. Смерть князя також заслуговувала загального внима-ня.
По-друге, літописці розгорнуто описували подію, якщо воно було незвичайним і порушувало уявлення про порядок. Розрізняють літописні оповіді, в яких розповідається про дале-кого минулому, і літописні повісті, присвячені сучасним літописцю подій.
§ 2. Історичні оповіді і історичні повісті
Історичні оповіді поміщені в тій частині "Повісті вре-сних років". де йдеться про минуле Русі, про її становленні в IX- X ст. про перших князів Олега. Ігоря і його дружині Ользі. Святославе. В основі історичних сказань лежать закінчені сюжети фольклорного походження, в кожному з яких герой рас-покривається через властиві тільки йому вчинки. Віщий Олег розгадав хитрість греків, котрі вирішили його отруїти. Ігор хоче зібрати данини більше, ніж належить. Ольга жорстоко мстить древлего-нам за його смерть. Святослав вважав за краще зброю золоту.
Персонажі декількох історичних сказань - ста-рик і підлітки. Вони прийшли в літопис з фольклорних ис-джерел, адже давньоруська література до XVII в. НЕ інте-ресовалась тими, хто не займав видного місця в феодальному суспільстві. В історичних переказах відчутні мотиви б-Ліни, казки, легенди, історичного і топонімічного (т. Е. Про географічні назви) перекази, обрядового фолькло-ра.
Серед історичних повістей в залежності від характеру зображуваних подій виділяють військові повісті і повісті про князівські злочини. У військових повістях за допомогою стійких виразів і за певною композиційною схемою описується битва.
Повість про князівські злочини зазнала впливу жи-тійно стилю. Основним прийомом тут стає антитеза. Ідеалізованому образу героя-жертви протиставляється князь, який порушує феодальний порядок, прагне силою захопити владу, починає міжусобицю. До цього типу відносить-ся повість "Про вбивстві Бориса" (бл. 1015 г.).
"Повість про осліплення Василька Теребовльского" (1097 г.) також присвячена князю, який став жертвою брата. Те, що сталося описано з такими подробицями, які могли бути відомі тільки очевидцеві. Житійний стиль тут майже не відчутний. Від жи-ку - саме увагу до психологічного стану людини. Однак літописець зримо показав не тільки страждання Василька, що усвідомив весь жах того, що над ним вчинили, але і почуття Святополка Ізяславича і Давида, які змовилися проти брата. Повість відрізняється від житія, де людина зображувався не так-скільки умовно.
З "Повісті временних літ" *
[Смерть Олега від свого коня]. І жив Олег, княжа в Києві, мир маючи з усіма країнами. І прийшла осінь, і згадав Олег коня сво-його. якого колись поставив годувати, вирішивши ніколи на нього не сідати. Бо колись запитував він волхвів і віщунів: "Чому я помру?" І сказав йому один чарівник: "Князь! Від коня твого люби-мого. На якому ти їздиш. - від нього тобі померти!" Запали слова ці в душу Олегові, і сказав він: "Ніколи не сяду на нього і не побачу його більше". І повелів годувати його і не водити його до нього, і прожив кілька років. не бачачи його. поки не пішов на греків. А коли повернувся до Києва і минуло чотири роки, на п'ятий рік згадав він свого коня, від якого колись волхви передбачили йому смерть. І закликав він старійшину конюхів, і сказав: "Де кінь мій. Якого наказав я годувати і берегти його?". Той же відповів: "Помер". Олег же посміявся і уко-рил того чарівника, сказавши: "неправі говорять волхви, але все то брехня: кінь помер, а я живий". І наказав осідлати собі коня: "Так побачу кості його". І приїхав на те місце, де лежали його голі кістки і череп го-лий. зліз з коня, посміявся і сказав: "Від цього черепа смерть мені прийняти?" І ступив він ногою на череп, і виповзла з черепа змія і вжалила його в ногу. І від того розхворівся і помер він. І плакали по ньому всі люди плачем великим, і понесли його. і поховали на горі, на-зване Щековицею. Є ж могила його й донині, має славу могилою Олеговою. І було всіх років князювання його тридцять і три.
[Початок князювання Святослава, сина Ігоревого, і облога Іскоростеня]. У рік 946. Ольга з сином своїм Святославом зібрала багато хоробрих воїнів і пішла на Деревскую землю, і вийшли древ ляне гірше. І коли зійшлися обидва війська для сутички. Святослав кинув спис у древлян, і спис пролетів між вух коня і удари-ло йому в ногу, бо був Святослав ще дитина. І сказали Свенельд і Асмуд: "Князь уже почав: підемо, дружино, вслід за князем. І переможи-ли древлян. Древляни ж побігли і зачинилися в своїх містах Ольга ж кинулася з сином своїм до міста Іскоростеню. Так як жителі його вбили її чоловіка, і стала з сином своїм біля міста, а древляни зачинилися в ньому і міцно боролися з міста, бо знали, що. убивши князя, нема на що їм сподіватися після здачі.
І стояла Ольга все літо і не могла взяти міста. І замислила так: послала вона до міста зі словами: "До чого хочете досидітись? Адже всі ваші міста вже здалися мені і зобов'язалися виплачувати данину, і вже обробляють свої ниви і землі, а ви. Відмовляючись платити данину, збираєтеся померти з голоду". Древляни ж відповіли: 'Ми б раді платити данину, але ти будеш мстити за мужа свого ". Сказала ж їм Ольга, що, мовляв," я вже помстилася за образу свого чоловіка, коли приходили ви до Києва в перший раз і в другій, а в третій раз помстилася я. коли влаштувала тризну мужеві моєму. Більше вже не хочу мстити, хочу толь-ко взяти з вас невелику данину і. уклавши з вами світ. піду геть ". Древляни ж запитали:" Що хочеш з нас? Ми раді дати тобі мед і хутра ". Вона ж сказала:" Ні у вас тепер ні меду, ні хутра, тому прошу у вас небагато: дайте мені від кожного двору по три голуби та по три горобці. Я ж не хочу покласти на вас тяжкі данини, як чоловік мій. тому-то і прошу у вас мало. Ви ж знемогли в облозі, тож і прошу у вас тієї дещиці ". Древляни ж. зрадівши, зібрали від двора по три голуби і по три горобці і послали до Ольги з поклоном. Ольга ж сказала їм: Ось ви і підкорилися вже мені і моєму дитя-ти. Ідіть в місто, а я завтра відступлю від нього і піду в своє місто ". Древляни ж з радістю увійшли в місто і розповіли про все людям, і зраділи люди в місті.
Ольга ж. роздавши воїнам - кому по голубу, кому по горобцеві, при-казала прив'язувати кожному голубу і горобцеві труть, загортаючи його в невеликі хусточки і прикріплюючи ниткою до кожної птиці.
клітини, де сараї і стодоли. І не було двора, де б не горіло І
не можна було гасити, бо відразу загорілися всі £ злодії І побігли
люди з міста, і наказала Ольга воїнам своїм хапати їх І так
Зялай місто і спалила його. міських же старійшин забрала в полон
[Сказання про Кожум'яку]. У рік 992. Пішов Володимир на Хорв-тов. Коли ж повернувся він з хорватської війни, прийшли печене-ги по тій стороні [Дніпра] від Сули; Володимир же виступив проти них і зустрів їх на Трубежі у броду, де нині Переяславль. І став Володимир на цій стороні, а печеніги на тій. і не вирішувалися наші перейти на ту сторону, ні ті на цю сторону.
І перейшов князь печенізький до річки, викликав Володимира і ска-зал йому: "Випусти ти свого чоловіка, а я свого - нехай борються. Якщо твій чоловік кине мого на землю, то не будемо воювати три роки: якщо ж наш чоловік кине твого об землю , то будемо розоряти вас три роки ". І розійшлися.
Володимир же. повернувшись 8 стан свій, послав глашатаїв по ла-Герю зі словами: "Чи немає такого чоловіка, який би схопився з пе-ченегом?". І не знайшовся ніде. На наступний ранок приїхали пече-млості і привели свого чоловіка, а у наших не виявилося. І став тужити Володимир, посилаючи по усьому війську своєму, і прийшов до князя один старий чоловік і сказав йому: "Князь! Є у мене один син менший будинку: я вийшов з чотирма, а він удома залишився. З самого дитинства ніхто його не кинув ще об землю. Одного разу я сварив його. а він м'яв шкіру, так він рас-сердився і роздер шкіру руками ".
Почувши про це, князь зрадів і послав за ним. і привели його до князя, і повідав йому князь все. Той відповів: "Князь! Не знаю, чи можу я з ним схопитися. - випробуйте мене: чи немає великого і сильного бика?" І знайшли бика, великого і сильного, і наказали розлютити його: поклали на нього розпечене залізо і пустили. І побіг бик повз нього, і схопив бика рукою за бік і вирвав шкіру з м'ясом, скільки захопила його рука. І сказав йому Володимир: «Можеш з ним боротися".
На наступний ранок прийшли печеніги і стали викликати: "Чи є чоловік? Ось наш готовий!" Володимир повелів в ту ж ніч надіти ВООР-ються. і зійшлися обидві сторони. Печеніги випустили свого чоловіка: був же він дуже великий і страшний. І виступив чоловік Володимира, і уві-справ його печенег і посміявся, бо був він середнього зросту. І размері-ли місце між обома військами, і пустили їх один проти одного. І схопилися, і почали міцно жати один одного, і задушив печенежі- на руками до смерті. І кинув його об землю. Пролунав крик, і побіжить-ли печеніги, і гналися за ними росіяни, б'ючи їх. і прогнали їх. Володимир же зрадів і заклав місто у броду того, і назвав його Переяславці. бо перейняв славу отрок той. І зробив його Володимир великим мужем, і батька його теж. І повернувся Володимир до Києва з перемогою і з славою великою.
2. Що таке погодна запис.
4. Що характерно для історичної повісті? _.
5. Прочитайте в хрестоматії повість "Сказання про Бориса і Гліба і в иполніте завдання.
6. Чому в літописній повісті задум Святополка визначається як "каїнів"?
7. Прочитайте повість про осліплення Василька. Випишіть деталі, з по- міццю яких передається внутрішній стан героїв.
8. Яка основна ідея повісті про Василька? Яку роль в її розкритті зіграли символічні образи хреста і ножа?
1. Напишіть твір про одне з літописних героїв.
2. Спробуйте протягом тижня вести літопис вашого класу, школи, го-роду.
3. Прочитайте в хрестоматії вірш М. Гумільова "Ольга" і срав-ните його з літописним сказанням про княгиню.
4. Хто з художників ілюстрував сюжети "Повісті временних літ"? Чи подобаються вам їх роботи?
Ключові поняття: літопис, погодна запис, історичне сказання, історична повість, військова повість
