Він став одним з найяскравіших православних релігійних діячів-богословів, які жили в XVIII столітті і канонізованих в лику святителів і чудотворців Російської Церкви. Єпископ Воронезький і Єлецький, Святитель Тихон Задонський прожив складне і в той же час чудову, повну духовних плодів життя, за що не втомлювався дякувати Господу. Святий жив дуже скромно, вживав мізерну їжу і не боявся важкої фізичної праці, однак зовсім цим він прославився. Його любов до Господа була настільки велика, що практично все своє життя він присвятив служінню Божої Церкви на землі.
Святитель Тихон Задонський: житіє
Майбутній єпископ, а поки в світі Соколов Тимофій Савелійович, з'явився на світло в 1724 році в селі Короцко Новгородської губернії. Сім'я була дуже бідною, батько Савелій Кирилов був дяком. Нове прізвище Тимофія дали в Новгородській семінарії. Свого батька він не пам'ятав, так як той дуже рано помер. На руках матері залишилося шестеро дітей - чотири сини і дві дочки. Старший брат теж, як і батько, став дяком, середнього взяли в армію. Коштів ніяких не було, і тому вся сім'я жила практично впроголодь. Бувало, коли в будинку зовсім не було що їсти, Тимко за шматок хліба цілий день боронив ріллю у багатого мужика.
Однак до них часто став заїжджати бездітний, але багатий візник. Він полюбив Тимка як рідного і благав він його матінку віддати його, щоб виховати як сина і в кінці свого життя відписати йому своє майно. Матінці було дуже шкода Тимофія, але крайня убогість і голод змусили її погодитися. В один із днів вона взяла сина за руку і відправилася до ямщику. В цей час старшого брата вдома не було, але коли він повернувся, дізнавшись від сестри, що матінка з Тімкою пішли до ямщику, він кинувся, що є сил наздоганяти їх. А потім, наздогнавши їх, встав перед матінкою на коліна і почав благати її не віддавати Тимка ямщику. Він сказав, що краще сам піде по світу, але постарається вивчити його грамоті, і тоді можна буде прилаштувати його в паламарі або дяки. Матушка погодилася, і всі вони повернулися додому.
Навчався він у семінарії цілих 14 років і закінчив її в 1754 році. Вся справа в тому, що в семінарії не вистачало вчителів. Провчившись по чотири роки риториці, богослов'я та філософії і два роки граматиці, майбутній святитель Тихон Задонський став учителем грецької мови і богослов'я.
Постриг і нові призначення
Святитель Тихон Воронезький Задонский: єпископство
Досить цікава подія сталася перед тим, як він був хіротонізований 13 травня 1761 в єпископа Кексгольмського і Ладозького. Коли потрібен був вкрай в Новгородську єпархію, на це місце було обрано сім кандидатів, в нього увійшов і архімандрит Тихон.
Настав день Великодня, в який повинен був кинутий жереб і визначено кандидат на посаду. Приблизно в цей же час архімандрит Тихон з преосвященним владикою Афанасієм служив Великодню Літургію в Тверському соборі. Під час Херувимської пісні архієрей знаходився біля жертовника і вилучав частки, архімандрит Тихон, як і інші священолужащіе, підійшов до нього зі звичним проханням: «Пом'яни мене, владико святий". І раптом він почув відповідь владики Афанасія: «Твоє єпископство та згадає Господь Бог у Царстві Своїм», а потім тут же осікся, додавши з посмішкою: «Дай Бог вам бути єпископом».
У Санкт-Петербурзі в цей час тричі кидали жереб, і кожен раз він випадав з ім'ям Тихона. Однак на цій посаді він пробув недовго, до 1762 року, а далі його перевели головувати до Синодальної контори. Потім очолив Воронезьку кафедру святитель Тихон Задонський. Єпископ Воронезький і Єлецький Іоннікій (Павлуцкий) до цього часу вже помер.
Воронежская кафедра
На владику Тихона було покладено управління Воронезької єпархією, куди крім Воронезької губернії входили Курська, Орловська, Тамбовська і Область Війська Донського, на той момент все це потребувало серйозного перетворенні. А так як вільні степи Дона в кінці XVII століття стали місцем укриття від урядових переслідувань сектантів і старообрядців, святителю було дуже нелегко боротися з настроями тодішньої церковного життя. Перешкоди його добрим намірам влаштовували окремі особи як світської влади, так і самого духовенства.
Але єпископу Тихону важливо було підготувати гідне спадщину розумних і освічених пастирів, тому він ввів суворе статутне богослужіння і требоісполненіе. Під його керівництвом були утворені школи для бідних дітей священнослужителів і для самих священнослужителів. На духовні посади він шукав гідних, дбав не тільки про свою паству, але і про благоустрій та райське життя храмів.
Керівництва та інструкції
У перший же рік служіння в Воронезької єпархії він пише короткий повчання для священиків під назвою «Про седми Святих Тайнах», де описує справжні поняття про скоєних таїнствах. Ще через рік їм створюється керівництво про те, як чинити духовних отців на сповіді і як пробуджувати в них почуття щирого каяття, а інших, хто в цьому сповіданні журиться про свої гріхи, вчив втішатися Божою милістю. У своїй єпархії святитель Тихон першим заборонив тілесні покарання для священнослужителів, які тоді були звичною справою, він також захищав своїх перед владою.
Як справжній священик, він дбав про виховання пастирів, тому були відкриті два духовних училища в Єльці і Острогожске, а в 1765 році він переробив Воронезьку слов'янську духовну школу в духовну семінарію і запросив викладачів з Києва і Харкова. Для морального виховання учнів семінарії ім знову ж була створена спеціальна інструкція.
Благочестя і турбота
Святитель Тихон Задонський був засмучений непридатним станом воронезьких монастирів і тому написав 15 статей умовляння до монахів. Він також писав особливі послання для народу, щоб вони читалися священиками перед своєю паствою. Таким чином, святитель боровся проти язичницьких відгомонів святкування Ярила і навіженого пияцтва в день Масляної.
Єпископ Тихон завжди прагнув до усамітненого чернечого життя, проте нескінченні єпархіальні справи не давали ніякої можливості здійснитися цьому. Він постійно повставав проти аморальних веселощів, скупості, сріблолюбства, розкоші, розкрадань і нестачі любові до ближнього свого і майже ніколи не відпочивав. Часті неприємності і труднощі підкосили його здоров'я, у нього проявилися нервові і серцеві розлади і часті застуди з ускладненнями.
Побут і позбавлення
Владика жив у дуже простій і бідній обстановці, спав на соломі і ховався овечого кожуха. Через такого смирення над ним нерідко сміялися служителі церков. Але у нього була приказка: «Прощення завжди краще помсти». Якось раз юродивий Каменєв дав йому ляпаса зі словами: «Не бундючність злочинця!», І той сприйняв такий несподіваний випад з вдячністю Богові і навіть став щодня годувати цього юродивого. Взагалі, всі образи і скорботи він терпів з радістю і дякував Богові за все, що він йому посилає.
Святитель Тихон, єпископ Воронезький, Задонський чудотворець завжди був поблажливий до інших, проте дуже суворий до себе. Якось раз під час Великого посту він зайшов до келії до свого друга схимонахом Митрофану, який сидів за столом з жителем Єлецького Козма Ігнатійовичем, а на столі у них була риба. Вони відразу зніяковіли, але святитель сказав, що любов до ближнього вище посту і тому, щоб вони не хвилювалися, сам скуштував з ними юшки. Він любив простий люд, втішав його і віддавав бідним всю свої грошові кошти і приношення.
досягнення святості
Така його любов і подвиги самозречення підняли святого до споглядання Небесного і бачення майбутнього. У 1778 році він побачив в тонкому сні як Богородиця стояла на хмарах в оточенні апостолів Петра і Павла, а сам святитель Тихон встав перед нею на коліна і почав просити милості світу. Але апостол Павло виголосив такі слова, що відразу було зрозуміло, що світ чекають важкі випробування. Святитель тоді прокинувся весь в сльозах.
На наступний рік знову святий Тихон бачив Богородицю зі святими отцями в білому вбранні. І знову впав перед Нею на коліна, став просити за когось зі своїх близьких, і Свята Мати Божа сказала, що буде йому на прохання його.
Святителю Тихону Воронезькому Задонського Чудотворцю було відкрито багато доленосних подій для Росії. Зокрема, він передрік перемогу Росії у війні з Наполеоном в 1812 році.
передбачення
До кінця життя він став молитися, щоб Господь підказав йому час кончини. І був йому голос на світанку: «В день тижневий». У цьому ж році він бачив світиться промінь, і на ньому стояли чудові палати, він хотів було увійти в двері, але йому сказали, що він зможе це зробити тільки через три роки, однак йому треба попрацювати. Після такого бачення святий Тихон усамітнився у себе в келії і рідко приймав у себе своїх друзів. Йому були заготовлені одягу і труну, який стояв в комірчині, отець Тихон часто приходив до нього, щоб поплакати.
Перед смертю в тонкому сні святитель Тихон Задонський побачив, як знайомий священик через Царські двері вівтаря виніс немовляти, якого святитель поцілував в праву щоку, і тоді той вдарив його в ліву. Вранці святий Тихон відчув, себе дуже погано, щока і ліва нога оніміли, рука стала трястися. Але він прийняв свою хворобу з радістю. А потім вже перед самою смертю він бачив сон, як представилася перед нею сходи до небес, через яку він намагається видертися, і у нього нічого не виходить через слабкість, тоді народ став допомагати, підтримувати і підсаджувати його все ближче до хмар. Свій сон він розповів одному, ченцю Козьми, і разом вони зрозуміли, що близька смерть святителя.
мирна смерть
У Задонському Різдво-Богородицькому монастирі знайшов свій вічний спочинок святитель Тихон Задонський, мощі його святі і сьогодні знаходяться у Володимирському соборі.
Варто тут же відзначити, що храм святителя Тихона Задонського і Ігнатія богоносця входять в цілий церковний містечко Різдво-Богородицького монастиря міста Задонська Воронезької області.
За розповідями старожилів, ієродиякон Богородичного монастиря отець Віктор у 1943 році знімав квартиру у одній місцевої жительки - Є. В. Семенової, у якій більше десяти років на горищі зберігалася стародавня ікона святителя Тихона Задонського, і вона стала єдиною врятованої іконою з Володимирського собору в часи правління атеїстичної радянської влади. Її ще називають «гробовим» образом святого Тихона, вона зображує його на повний зріст і з часів прославлення його імені стояла за ракой мощей святого. Там вона і тепер перебуває.
висновок
Молитви і Акафіст святителю Тихона Задонського особливо читаються для того, щоб він вилікував від душевних недуг - божевілля, депресії, біснування і алкоголізму.
Цікавий факт полягає в тому, що святитель Тихон в творі «Біси» Ф. М. Достоєвського став прототипом літературного героя - старця Тихона - на що сам письменник і вказував, а монастир з'явився реальною основою художнього простору роману.
