Святитель Тихон Задонський. Галерея ікон Щигри.
Святитель Тихон Задонський. Фреска на Володимирському соборі Задонського Різдво-Богородицького чоловічого монастиря.
Юнак навчався відмінно і після закінчення семінарії в 1754 році був залишений в ній викладачем, спочатку грецької мови, потім риторики і філософії. У 1758 році він прийняв постриг з ім'ям Тихон. У тому ж році його призначили на посаду префекта семінарії. У 1759 році його перевели до Твері з возведенням у сан архімандрита Жолтиків монастир. Потім визначили ректором Тверської семінарії і одночасно настоятелем Отроча монастиря. 13 травня 1761 року він був хіротонізований на єпископа Кексгольма і Ладоги (вікарія Новгородської єпархії). Посвячення було промислітельно. Молодого архімандрита припускали перевести в Троїце-Сергієву Лавру. але в Петербурзі при обранні Новгородського вікарія, на Великдень, з 8 жеребів тричі виймалося його ім'я.
Пам'ятник святителю Тихона Задонського. Задонський Різдво-Богородицький чоловічий монастир.
У той же день Тверській Преосвященний Афанасій, крім своєї волі, згадав його на Херувимськоїпісні (біля жертовника) як єпископа.
У 1763 році святитель був переведений на Воронезьку кафедру. Протягом чотирьох з половиною років керуючи Воронезької єпархією, святитель Тихон постійно назидал її своїм життям і численними пастирськими настановами і спасенними книгами. Він написав для пастирів ряд творів: "Про седми Святих Тайнах", "Додаток до посади священицької", "Про таїнстві Покаяння", "Інструкція про вчинення шлюбів". Особливо вимагав святитель, щоб кожен священнослужитель мав Новий Завіт і щодня його читав. В "Окружному посланні" він закликав пастирів до побожного скоєння таїнств, Богомисліє і братерську любов. ( "Повчання про власних кожного християнина посадах" було багаторазово перевидано в Москві і Петербурзі вже в ХVIII столітті). У Воронежі святитель викорінив давній язичницький звичай - святкування на честь Ярила. В межах розташування війська донських козаків він відкрив місіонерську комісію для звернення розкольників до Православної Церкви. У 1765 р святитель Тихон перетворив Воронезьку слов'яно-латинську школу в духовну семінарію і, запросивши досвідчених викладачів з Києва і Харкова, виробив для неї навчальні програми.
Святитель Тихон, єпископ Задонський, святитель Алексій, Митрополит Московський. преподобний Симеон Стовпник. Фреска на Володимирському соборі Задонського Різдво-Богородицького чоловічого монастиря.
Багато зусиль і праць довелося йому вжити, щоб влаштувати храми, школи, наставити і напоумити пастирів і переконати в необхідності освіти. Керуючи великої єпархією, святитель не щадив своїх сил, часто проводячи ночі без сну. У 1767 році він змушений був через слабке здоров'я залишити управління єпархією і піти на спокій в Толшевскій монастир, який знаходився в 40 верстах від Воронежа. У 1769 році святитель перейшов в Богородицький монастир міста Задонська. Поселившись в цьому монастирі, святитель Тихон став великим учителем християнського життя. З глибокою мудрістю він розвинув ідеал істинного чернецтва - "Правила чернечого житія" і "Повчання звернулися від суетного- світу" - і в житті своєї втілив цей ідеал. Він строго зберігав статути Церкви, ревно (майже щодня) відвідував храми Божі, часто сам співав і читав на криласі, а згодом, через смирення, зовсім залишив участь в скоєнні служб і стояв біля вівтаря, благоговійно захищаючи себе хресним знаменням.
Улюбленим келійним заняттям його було читання житій святих і святоотцівської спадщини. Псалтир він знав напам'ять і в дорозі зазвичай читав або співав псалми. Багато спокус зазнав святитель, нарікаючи про вимушене залишення пастви. Поправивши здоров'я, він збирався повернутися в Новгородську єпархію, куди його запрошував митрополит Гавриїл на місце настоятеля в Іверському Валдайском монастирі. Коли келейник оголосив про те старця Аарона, той сказав: "Що ти беснуешься? Матір Божа не велить йому виїжджати звідси". Kелейнік передав це Преосвященному. "Якщо так, - сказав святитель, - не поїду звідси", - і розірвав прохання. Іноді він їхав в село Липівку, де в будинку Бехтєєвих сам здійснював Богослужіння. Їздив святитель і в Толшевскій монастир, який він любив за усамітнення.
Плодом усього його духовного життя були творіння, які святитель завершив на спокої: "Скарб духовне, від світу збиране" (1770), а також - "Про дійсне християнстві" (1776). Жив святитель в найпростішій обстановці: спав він на соломі, накриваючись овечого кожуха. Смирення його доходило до того, що на глузування, які нерідко сипалися йому вслід, святитель не звертав уваги, роблячи вигляд, що їх не чує, і говорив після: "Богу так завгодно, що служителі сміються наді мною - я і гідний того за гріхи мої ". Часто говорив він в подібних випадках: "Прощення краще помсти".
Одного разу юродивий Каменєв вдарив святителя по щоці зі словами «не бундючність злочинця" - і святитель, сприйнявши це з вдячністю, щодня годував юродивого.
Все своє життя святитель "досади, скорботи, образи радісно терпів єси, думаючи, яко вінець без перемоги, перемога без подвигу, подвиг без лайки, а лайка без ворогів не буває" (пісня 6 канону).
Строгий до себе, святитель був поблажливий до інших. Одного разу в п'ятницю перед святом Ваій він увійшов в келію свого друга схімонаха Митрофана і побачив його за столом разом з Козма Ігнатійовичем, елецким жителем, якого він дуже любив. На столі була риба. Друзі зніяковіли. Благий святитель сказав: "Сідайте, я вас знаю, любов вище поста". І щоб ще більше заспокоїти їх, сам покуштував юшки. Особливо любив він простий народ, втішав його в тяжку долю, заступаючись перед поміщиками, яких постійно назидал бути милосердними. Всю свою пенсію і приношення шанувальників він віддавав бідним.
Подвигами самозречення і любові душа святителя піднялася до споглядань Небесного і прозрінь майбутнього. У 1778 році в тонкому сні йому було таке бачення: Матір Божа стояла на хмарах і біля неї апостоли Петро і Павло; сам святитель на колінах просив Пречисту про продовження милості до світу. Апостол Павло голосно сказав: "Єгда скажуть світ і твердження, тоді нападе на них внезапу всегубітельство". Святитель прокинувся в трепеті і в сльозах. У наступному році він знову бачив Матір Божу на повітрі і біля неї кілька осіб; святитель впав на коліна, і біля нього впали на коліна четверо одягнених в білі шати. Святитель просив Пречисту за кого-то, щоб той не віддалявся від нього (хто були ці особи і за кого було прохання, святитель не сказав келійнику), і Вона відповідала: "Буде на прохання твоєї".
Святитель Тихон передбачив багато з доль Росії, зокрема говорив про перемогу Росії у Вітчизняній війні 1812 року. Не раз святителя бачили в духовному захваті, зі зміненим і просвітленим обличчям, але він забороняв говорити про те. За три роки до смерті він щодня молився: "Скажи мені, Господи, про кінець мій". І тихий голос на світанку сказав: "У день тижневий". У тому ж році він бачив уві сні прекрасний промінь і на ньому чудові палати і хотів увійти в двері, але йому сказали: "Через три роки можеш увійти, але тепер потрудися". Після цього святитель уклався в келії і брав до себе тільки рідкісних друзів. До смерті у святителя були приготовлені одяг і труну: часто він приходив плакати над своїм труною, що стояли приховано від людей в комірчині. За рік і три місяці до смерті в тонкому сні святителю представилося, що він стоїть в придельной монастирської церкви і знайомий священик виніс з вівтаря в царські двері Немовля під покривалом. Святитель підійшов і поцілував Дитину праву щоку, а той ударив його в ліву.
Прокинувшись, святитель відчув оніміння лівої щоки, лівої ноги і трясіння лівої руки. Цю хворобу він прийняв з радістю. Незадовго перед смертю святитель бачив уві сні високу і круті сходи і почув наказ сходити по ній. "Я, - розповідав він своєму другові Козма, - спочатку боявся слабкості своєї. Але коли став сходити, народ, що стояв біля сходів, здавалося, висаджував мене все вище і вище до самих хмар". "Сходи, - пояснив Козма, - шлях до Царства Небесного; допомагали тобі - ті, які користуються настановами твоїми і будуть поминати тебе". Святитель сказав зі сльозами: "Я і сам той же думаю: відчуваю близькість смерті". Під час хвороби він часто причащався Святих Таїн.
Тропар свт. Тихону
Православ'я наставнику, благочестя вчителю,
покаяння проповіднику, Златоустаго ревнителю,
новий Росії світильнику і чудотворче,
паству твою добро упасл єси
і пісаньмі твоїми всіх нас наставив єси,